Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №127/6164/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6164/26

Провадження 2-а/127/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Бойко Ю.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Ковальчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гончара Андрія Павловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гончара Андрія Павловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позов мотивовано тим, що постановою поліцейського 1 батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Гончара Андрія Павловича серії ЕГА № 1960835 від 22.01.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн.

Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП. Позивач зазначає, що 22.01.2026 о 20 год 57 хв він не перебував у п`яному вигляді за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 41, не ображав людську гідність та громадську мораль, а особа, яка зафіксована на відеозаписі - не він, а інша особа.

Також позивач звертає увагу на неналежне встановлення особи правопорушника під час винесення постанови. У постанові неправильно зазначені окремі дані паспортного документа, а особа, яка перебуває на відеозаписі, має істотні зовнішні відмінності від позивача.

Позивач вказує, що працівник поліції не перевірив належним чином документ, який нібито пред`явила особа на місці події, а фактичне встановлення особи відбулося не за документом, а за відповідями нетверезої особи на навідні запитання працівника поліції.

За таких обставин позивач просить суд скасувати постанову серії ЕГА № 1960835 від 22.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Відповідач через представника подав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що під час патрулювання 22.01.2026 за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 41, поліцейський Гончар А.П. виявив громадянина ОСОБА_1 , який, за позицією відповідача, перебував у п`яному вигляді в громадському місці з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим ображав людську гідність та громадську мораль.

Відповідач вказує, що факт вчинення правопорушення підтверджують відеозаписи, а доводи позивача щодо неналежного встановлення особи є безпідставними. На думку відповідача, серія та номер паспорта у постанові зазначені правильно, а можливі неточності щодо інших реквізитів документа мають характер технічної описки та не впливають на правильність ідентифікації особи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Також повідомив, що на відеозаписі інша, невідома йому особа. 22.01.2026 о 20:57 перебував вдома, про те, що стосовно нього складено протокол дізнався від працівників поліції, які зупинили його транспортний засіб з метою перевірки документів. Також вказав, що він займається спортом та не вживає алкоголь.

Представник позивача Бойко Ю.О. у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Представник позивача зазначила, що не заперечує можливості існування події, зафіксованої на відеозаписі, однак наголошувала, що ця подія мала місце не за участю позивача ОСОБА_1 , оскільки на відеозаписі перебуває інша особа.

Представник позивача звернула увагу суду на істотні зовнішні відмінності між позивачем, який був присутній у залі судового засідання, та особою, зафіксованою на відеозаписі. Зокрема, представник позивача зазначила, що позивач виглядає старшим, має іншу будову тіла та інший зріст. Крім того, у особи на відеозаписі волосся росте на верхній частині голови, тоді як у позивача наявна видима залисина, яка сформована протягом тривалого часу. Також представник позивача вказувала, що вуха позивача притулені до голови, тоді як особа на відеозаписі має відстовбурчені вуха.

Окремо представник позивача звертала увагу на особливості мовлення. За її поясненнями, позивач має виражену особливість вимови звуків і дещо картавить, тоді як у особи на відеозаписі такої особливості мовлення не простежується. Представник позивача зазначила, що між позивачем та особою на відеозаписі проявляється певна візуальна схожість лише через темну пору доби, однак, але сукупність зовнішніх та мовленнєвих відмінностей свідчить, що це різні особи.

Також представник позивача зазначила, що на відеозаписі працівник поліції не встановив особу належним чином на підставі особистих документів. Особа на відеозаписі повідомила лише прізвище « ОСОБА_3 », після чого працівник поліції, користуючись планшетом, сам називав анкетні дані, а особа лише погоджувалася з ними. На думку представника позивача, таке встановлення особи не може вважатися достовірним, особливо з урахуванням стану особи на відеозаписі та відсутності належної перевірки документа.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував. Відповідач зазначив, що під час події особу встановлювали за допомогою службового планшета, оскільки підстав для адміністративного затримання особи не було. Відповідач також пояснив, що в планшеті не завжди міститься фотозображення особи. На запитання, чи впізнає він позивача як особу, щодо якої 22.01.2026 виніс постанову, відповідач відповів, що не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу. На запитання, чи були під час встановлення особи в планшеті інші особи з прізвищем ОСОБА_3 , відповідач повідомив, що не пам`ятає.

Представник відповідача Ковальчук Д.О. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача зазначив, що особу встановили в той спосіб, який був можливий у конкретній ситуації, а наявність збігу прізвища та анкетних даних, на думку сторони відповідача, підтверджує правильність ідентифікації. Представник відповідача вважав, що доводи позивача про помилкову ідентифікацію спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, відеозаписи, пояснення учасників справи, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 22.01.2026 поліцейський 1 батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції молодший лейтенант поліції Гончар А.П. виніс постанову серії ЕГА № 1960835, якою ОСОБА_1 притягнув до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн.

Зі змісту постанови серії ЕГА № 1960835 від 22.01.2026 встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 22.01.2026 о 20 год 57 хв у м. Вінниці по вул. Келецькій, 41, він перебував у п`яному вигляді в громадському місці, біля аптеки «Подорожник», чим ображав людську гідність та громадську мораль.

Водночас спірним у цій справі є не питання наявності події, зафіксованої на відеозаписі, а передусім питання того, чи довів відповідач, що саме позивач ОСОБА_1 є тією особою, яка перебувала на місці події та щодо якої поліцейський фактично виніс постанову.

До матеріалів справи позивач долучив копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 27 серпня 2003 року Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області та власне фотозображення на підтвердження візуальних відмінностей між ним та особою, зображеною на відеозаписі.

Під час дослідження відеозапису суд установив, що на ньому зафіксована особа чоловічої статі з ознаками сп`яніння. Працівник поліції запитує в цієї особи про наявність документів. Особа шукає документи та дістає предмет, схожий на книжечку, однак працівник полії її не оглядає. Тобто відеозапис не містить фіксації пред`явлення документа особою правопорушником, та встановлення особи працівником поліції на підставі документів, що посвідчують особу правопорушника.

На запитання працівника поліції особа на відеозаписі називає прізвище та ім`я « ОСОБА_4 ». Після цього працівник поліції, ставить особі запитання щодо анкетних даних, зокрема щодо дати народження. Особа на відеозаписі переважно погоджується з інформацією, яку озвучує працівник поліції.

За таких обставин відеозапис не підтверджує, що особу встановили саме за належно пред`явленим документом, що посвідчує особу, або іншим документом, який давав можливість достовірно ідентифікувати особу.

Суд також бере до уваги, що особа на відеозаписі повідомляла обставини, які позивач у судовому засіданні заперечив, зокрема про проходження служби на сході. Позивач у судовому засіданні пояснив, що такої служби не проходив.

Під час безпосереднього сприйняття зовнішності та мовлення позивача в судовому засіданні, а також під час дослідження відеозапису, суд встановив наявність істотних відмінностей між позивачем та особою, яка перебуває на відеозаписі. Суд звертає увагу на відмінності у віці на вигляд, будові тіла, загальному візуальному сприйнятті особи, лінії росту волосся, формі обличчя та особливостях мовлення.

Суд не підміняє експертне ототожнення особи, однак оцінює очевидні зовнішні та мовленнєві ознаки, які можуть бути сприйняті без спеціальних знань. У цій справі такі ознаки мають істотне значення, оскільки саме належна ідентифікація особи є ключовою умовою правомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що, попри наявність певної зовнішньої схожості, особа на відеозаписі та позивач мають істотні відмінності. Ці відмінності не є незначними або формальними, а у сукупності з обставинами встановлення особи створюють обґрунтований сумнів у тому, що на відеозаписі перебуває саме ОСОБА_1 .

Суд також враховує пояснення відповідача ОСОБА_2 , який у судовому засіданні не підтвердив, що впізнає позивача як особу, щодо якої 22.01.2026 виніс оскаржувану постанову. Відповідач не зміг пригадати, чи містила інформаційна система під час перевірки інші особи з прізвищем ОСОБА_3 , та чи було у планшеті фотозображення особи, яке дозволяло б зіставити зовнішність особи на місці події з даними позивача.

Доводи відповідача, що збіг прізвища та анкетних даних виключає помилкову ідентифікацію, суд оцінює критично. Сам по собі збіг окремих анкетних даних, отриманих шляхом навідних запитань, не доводить поза обґрунтованим сумнівом, що адміністративне правопорушення вчинив саме позивач, особливо за наявності істотних зовнішніх і мовленнєвих відмінностей між позивачем та особою на відеозаписі.

Доводи відзиву про те, що можливі розбіжності у паспортних даних є лише технічною опискою, також не спростовують доводів позивача. У цій справі питання полягає не лише в окремих неточностях у постанові, а в тому, що сукупність доказів не підтверджує належного встановлення особи позивача ОСОБА_1 як особи, яка перебувала на місці події.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведення події адміністративного правопорушення, складу адміністративного правопорушення та вини саме тієї особи, яку притягають до адміністративної відповідальності.

Частиною першою статті 178 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

З аналізу вказаної норми випливає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП необхідно встановити не лише факт перебування певної особи в громадському місці з ознаками сп`яніння, а й те, що така особа перебувала у п`яному вигляді, який ображає людську гідність і громадську мораль, а також те, що ці дії вчинила саме особа, яку притягують до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, до винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач мав з`ясувати не лише сам факт перебування певної особи в громадському місці у стані сп`яніння, а й достовірно встановити особу правопорушника.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частини першої та частини другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не поклав в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але не отримав їх з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У цій справі відповідач не довів належними та достатніми доказами, що особа, яка перебуває на відеозаписі та щодо якої поліцейський фактично вчиняв дії на місці події, є саме позивачем ОСОБА_1 .

Суд враховує, що відеозапис підтверджує наявність певної події за участю нетверезої особи, однак не підтверджує належної ідентифікації цієї особи як ОСОБА_1 . Натомість досліджений відеозапис, пояснення сторін у судовому засіданні, безпосереднє сприйняття судом зовнішності та мовлення позивача, а також пояснення самого відповідача, який не впізнав позивача як особу з події, у сукупності створюють обґрунтований сумнів щодо вчинення правопорушення саме позивачем.

Наявність такого сумніву виключає можливість залишення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності чинною, оскільки адміністративна відповідальність має індивідуальний характер і може наставати лише щодо особи, вина якої у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення доведена належними доказами.

За приписами частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач не довів, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП, вчинив саме ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, скасувати постанову серії ЕГА № 1960835 від 22.01.2026 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн, а відповідач є посадовою особою суб`єкта владних повноважень, судовий збір у зазначеному розмірі необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідного суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гончара Андрія Павловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського 1 батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Гончара Андрія Павловича серії ЕГА № 1960835 від 22.01.2026 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 51 гривня.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності в його діях вказаного складу адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665,60 гривень в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: поліцейський 1 батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції молодший лейтенант поліції Гончар Андрій Павлович, адреса: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24.

Суддя В.В. Горбатюк