Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №420/30568/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30568/25

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 в частині неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 , який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції ВЧ НОМЕР_1 за №02.27/44550/25-Вн від 8.08.2025р., про звільнення його з військової служби на підставі пп."г" п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції ВЧ НОМЕР_1 за №02.27/44550/25-Вн від 8.08.2025р., про звільнення його з військової служби на підставі пп."г" п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами, а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі рапорту, який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції ВЧ НОМЕР_1 за №02.27/44550/25-Вн від 8.08.2025р., про звільнення його з військової служби на підставі пп."г" п.3 ч.5 ст.26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовослужбовцем, який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що він має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим подав відповідачу рапорт з проханням звільнити його з військової служби на підставі пп."г" п.3 ч.5 ст.26 із застосуванням п.3 ч.12 ст.26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу". Підставою для звільнення з військової служби є перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Проте, відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби з тих підстав, що з наданих до рапорту документів вбачається, що у ОСОБА_1 на утриманні знаходяться ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , для яких він є рідним батьком, однак будь-яких підтверджуючих відомостей щодо утримання інших дітей, батьком яких він не є, не надано.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки ним надані усі документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення його з військової служби на пп."г" п.3 ч.5 ст.26 із застосуванням п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, які були проігноровані відповідачем.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при поданні рапорту про звільнення з військової служби на надав всіх необхідних та достатніх доказів, за результатами розгляду яких відповідач міг прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за пп."г" п.3 ч.5 ст.26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з чим відповідач правомірне відмовив позивачу в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

21.02.2024р. позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21.02.2024р. Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса).

У позивача та ОСОБА_5 є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 .

Також позивача є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

Дружина позивача має 2 дітей поза шлюбом - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 1 дитину від попереднього шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 .

Згідно довідки Саф`янівської сільської ради Одеської області від 24.07.2025р. №359 разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , проживають дружина - ОСОБА_5 , пасинок - ОСОБА_6 , падчерка - ОСОБА_7 , падчерка ОСОБА_8 , син - ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Саф`янівської сільської ради Одеської області від 24.07.2025р. №360; на утриманні Колескікова знаходяться діти: пасинок - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , падчерка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , падчерка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області від 30.07.2025р. №64073 підтверджено, що станом на 30.07.2025р. заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Згідно довідок Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області від 30.07.2025р. №63955, №63956 відсутні відкриті виконавчі провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до нотаріально завіреної заяви ОСОБА_5 , нею підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знаходяться на повному утриманні ОСОБА_1 .

8.08.2025р. позивач звернувся із рапортом до заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування про звільнення в запас Збройних Сил України за пп."г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежу за три місяці) п.3 ч.5 ст.26 із застосуванням пп.3 ч.12 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

До даного рапорту позивач долучив: копію свідоцтва про шлюб; завірені копії свідоцтва про народження дітей; копію заочного рішення суду про розірвання шлюбу; копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження; довідку про склад сім`ї; довідку про відсутність заборгованості по сплаті аліментів; довідки про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів; завірену копію про утримання дітей.

Проте, листом від 2.09.2025р. за №08/49303/25-Вн відповідач повідомив, що з наданих да рапорту документів вбачається, що у ОСОБА_1 на утриманні знаходиться ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , для яких він є рідним батьком. Будь-яких підтверджуючих відомостей щодо утримання інших дітей, батьком яких він не є, не надано. Згідно з документами батьком для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є ОСОБА_10 , а для ОСОБА_8 є ОСОБА_9 . Таким чином, обов`язок щодо їхнього утримання покладено саме на зазначених осіб відповідно до Конституції України та Сімейного кодексу України. Для звільнення в запас Збройних Сил України за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", необхідно представити встановленим порядком документи, які підтверджують перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Зважаючи на викладене, підстав для звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 у Запас Збройних Сил України немає.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Перевіряючи правомірність та законність дій та рішень відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначено ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. за №2232-XII (надалі - Закон № 2232-ХІІ).

Положеннями ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.3,4 ст.2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 6 ст.2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби визначені ст.26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

Так, згідно п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За правилами п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

- під час дії воєнного стану - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

У відповідності до ч.7 ст.26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами п.13 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 р. № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, керівники закладів фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Відповідно до п.26 Положення №1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Положеннями п.270 Положення №1115/2009 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою-шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", здійснюється, зокрема, начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби; начальниками регіональних управлінь, ректором вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби - військовослужбовців, зазначених у підпункті 1 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, які проходять службу у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах, вищому військовому навчальному закладі відповідно.

Згідно з п.279 Положення № 1115/2009 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Пунктом 288 Положення №1115/2009 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до п.292 Положення №1115/2009 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою.

Отже, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

При цьому, законодавець не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби у залежність від того, чи рідні діти перебувають у нього на утриманні. Вирішальне у досліджуваній ситуації значення має саме факт перебування дітей, батьком яких він не є, на його утриманні.

Як вбачається із матеріалів справи, що з 21.02.2024р. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , та мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Також позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

Дружина позивача має 2 дітей поза шлюбом - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 1 дитину від попереднього шлюбу від попереднього шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 .

При цьому, батьком ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є ОСОБА_10 , а батьком ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , а не позивач.

Приписами ч.1 ст.135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За правилами ч.1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Положеннями ч.1 ст.180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що сімейне законодавство визначає безумовний обов`язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, однак стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.

Так, в силу положень ч.1 ст.268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Тобто, в контексті спірних відносин, позивач мав би обов`язок по утриманню неповнолітніх дітей своєї дружини, як щоб їх батьки або зазначені у цій нормі особи (у разі їх наявності) з поважних причин не могли б надавати їм належного утримання.

При цьому, дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що біологічних батьків - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , звільнено від обов`язку утримувати своїх дітей - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Судова колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_5 , має право на участь у вихованні її дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому, обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останньої немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023р. у справі за №160/11228/23.

При цьому, довідка Саф`янівської сільськох ради Одеської області від 24.07.2025р. №360 не є тим документом, що може підтверджувати факт утримання позивачем ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Крім того, судова колегія зазначає, що встановлення факту перебування особи на утриманні має юридичне значення, який може бути вирішений у декілька способів.

Факт перебування фізичної особи на утриманні заінтересована особа може встановити у спосіб, шляхом звернення до органів та організацій за отриманням довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; подання заяви до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.

Проте, позивач до рапорту про звільнення з військової служби не долучив жодних доказів того, що неповнолітні діти ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) не мають діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у батьків цих дітей поважних причин, з яких вони не можуть надавати їм належного утримання.

Враховуючи вказане, судова колегія погоджується із судом першої інстанції про те, що позивач при поданні рапорту про звільнення з військової служби на надав всіх необхідних та достатніх доказів, за результатами розгляду яких відповідач міг прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за пп."г" п.3 ч.5 ст.26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з чим відповідач правомірне відмовив позивачу в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук