Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №420/2042/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2042/26

Перша інстанція: суддя Марин П.П.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026р. про повернення позовної заяви по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:

- наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки до ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_2 );

- наказ командира ВЧ НОМЕР_3 щодо зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_2 );

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і виключення із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2026р. позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не додано заяви про поновлення строку звернення до суду.

В подальшому, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026р. позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку із невиконанням ухвали суду від 3.02.2026р.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 3.02.2026р., а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання, з огляду на наступні обставини.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.1 ст.169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Положеннями ч.2 ст.169 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 3.02.2026р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску.

Представником позивача подано до суду заяву про виконання ухвали суду від 3.02.2026р., в якій представником позивача зазначено, що звернення позивача з даним позовом з пропуском встановленого законом строку обумовлена наступними обставинами:

1) Неотримання від відповідача відповідей на запити до нього, про які зазначено вище, вбачається, є обставиною, яка унеможливила формулювання та подання позову в установлений законом строк.

2) Не ознайомлення мене (не доведення до мене) відповідних рішень про мою мобілізацію фактично по час звернення з даною заявою є обставиною, яка унеможливила формулювання та подання позову в установлений законом строк, з додаванням до позовної заяви рішення відповідача яке оскаржується.

3) Зазначена вище обставина виникла об`єктивно, незалежно від моєї волі, тому у зв`язку з цим я і пропустив строк звернення до адміністративного суду, але ця обставина виникла відповідно до волі відповідача.

4) Не ознайомлення та не доведення до мене наказів (рішення) про мою мобілізацію ІНФОРМАЦІЯ_4 та військовою частиною НОМЕР_1 відбулось протягом строку в який я повинен був звернутись з позовною заявою до суду. Тим більше відповідна обставина триває і надалі, мене й досі не ознайомлено з відповідними наказами.

5) Зазначена вище обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування, зазначеними у тексті цієї заяви та в переліку документів, що додаються до цієї заяви. Додатково відповідна обставина буде підтверджена копіями наказів які оскаржуються та про витребування яких я заявив клопотання (на оскаржуваних наказах будуть відсутні мої записи про ознайомлення з ними, так як мені їх ніхто не надавав).

Також представник позивача вказував на те, що позивач на сьогодні є діючим військовослужбовцем. Дана обставина створює суттєві перешкоди у можливості своєчасного звернення до суду з відповідним позовом у встановлений законом строк. Поважність причин пропуску строків звернення до суду через факт знаходження особи на військовій службі вже не раз обґрунтовувалась у постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024р. у справі за №760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сил характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Сама по собі обставина зарахування відповідача до складу Збройних Сил України не свідчить про пропуск строку звернення до суду внаслідок виникнення обставини непереборної сили.

При цьому, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об`єктивно унеможливила виконанням ним зазначено процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що перебування позивача на військовій службі унеможливило дотримання ним строку звернення до суду з вимогами.

Відповідно до п.110 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:

- прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;

- незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Натомість, жодних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем дій спрямованих на захист, порушених на його думку прав, матеріали адміністративного позову не містять.

Разом з тим, до клопотання про поновлення строку звернення до суду, поданого разом з позовом та до клопотання про поновлення строку звернення до суду, поданого на виконання ухвали суду від 3.02.2026р., представником позивача додані адвокатські запити, які охоплюють період з 29.09.2025р. по грудень 2025р.

Тобто, як зазначено в адміністративному позові про наявність оскаржуваних наказів позивачу достеменно було відомо ще у вересні 2025р., за обставин повідомлення про прийняття таких наказів керівництвом формування та фактичним початком проходження військової служби.

Судова колегія вважає, що вказане свідчить про маніпулювання позивачем обставинами та фактами, зазначаючи в поданому на виконання ухвали суду від 3.02.2026р. клопотанні, що йому стало відомо про те, що 17.09.2025р. відносно нього було винесено якийсь наказ та призваний на військову службу лише 2.01.2026р. після отримання 23.12.2025р. адвокатом листа з відповіддю на адвокатський запит.

За таких обставин, доводи позивача щодо не ознайомлення позивача з наказами є необґрунтованими, позаяк саме ця обставина не стала на заваді звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративного позову, між позивачем та адвокатом Пірогом Сергієм Васильовичем було укладено угоду про надання правової (правничої) допомоги - 25.09.2025р., що спростовує зазначені в клопотання доводи про те, що позивач був ізольований, не мав зв`язку та можливості спілкування, отримання інформації

Аналізуючи вказане, судова колегія зазначає, що будь-яких обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду з даним адміністративним позовом, у т.ч. протягом розумного строку до відповідача, позовна заява не містить.

При цьому, судова колегія зазначає, що отримання адвокатом та позивачем листа-відповіді від 23.12.2025р. на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в розглядуваному випадку.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що приписами ч.8. ст.169 КАС України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,312,316,325 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026р. про повернення позовної заяви залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук