Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №420/38609/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38609/24

Головуючий в суді першої інстанції: Юхтенко Л.Р.

Дата і місце ухвалення рішення: 22.12.2025 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці про притягнення його до дисциплінарної відповідальності №223-дс від 06.12.2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив сам факт участі позивача у складі інвентаризаційної комісії з наявністю у його діях дисциплінарного проступку, не встановивши при цьому конкретних дій чи бездіяльності позивача, форми його вини та причинно-наслідкового зв`язку між його поведінкою і виявленими порушеннями.

Апелянт вказує, що до його посадових обов`язків не належать функції з проведення інвентаризації, складського обліку, зберігання, оприбуткування чи надання доступу до складських приміщень, а тому висновки суду щодо неналежного виконання ним таких обов`язків є безпідставними.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 2.7 Порядку №627, безпідставно поклавши на нього обов`язок щодо отримання дозволу на доступ до складу митниці, хоча зазначена норма не визначає члена інвентаризаційної комісії відповідальним за отримання такого дозволу.

Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки внутрішній суперечності матеріалів справи, оскільки інвентаризація, проведена 19.01.2024 за аналогічних умов та на підставі тих самих документів, була визнана правомірною, тоді як подальші дії інвентаризаційної комісії суд визнав такими, що здійснені з порушенням вимог законодавства.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо порушення процедури дисциплінарного провадження, зокрема в частині складення акту про відмову від надання пояснень, незважаючи на те, що письмові пояснення були подані позивачем засобами електронного зв`язку, а також щодо ненадання йому можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не перевірив пропорційність застосованого дисциплінарного стягнення та формально погодився із застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани без урахування відсутності умислу, тяжких наслідків та попередніх дисциплінарних стягнень.

З урахуванням викладеного апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Одеська митниця заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками дисциплінарної комісії і суду, при цьому матеріалами дисциплінарного провадження підтверджується неналежне виконання позивачем обов`язків члена інвентаризаційної комісії та наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить державну службу в Одеській митниці на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці.

Наказом Одеської митниці від 01.11.2024 №173-дс, зі змінами, внесеними наказами від 07.11.2024 №206-дс та від 20.11.2024 №212-дс, на підставі доповідної записки відділу відомчої безпеки та контролю Одеської митниці від 23.10.2024 №25/25/49330 порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача з метою визначення ступеня вини, характеру та тяжкості дисциплінарного проступку.

Підставою для порушення дисциплінарного провадження стали висновки перевірки, проведеної на виконання наказу Одеської митниці від 16.04.2024 №231 «Про призначення та проведення фактичної перевірки», під час якої встановлено порушення при проведенні інвентаризації товарів, розміщених на складах Одеської митниці №1 та №2.

Як установлено судом першої інстанції, наказом Одеської митниці від 03.10.2023 №90-аг «Про проведення інвентаризації» створено інвентаризаційну комісію, до складу якої включено позивача як члена комісії. У подальшому строки проведення інвентаризації неодноразово продовжувалися, а до наказу вносилися зміни щодо порядку передачі матеріальних цінностей та організації роботи складів митниці.

За результатами дисциплінарного провадження дисциплінарна комісія дійшла висновку про неналежне виконання позивачем обов`язків державного службовця під час проведення інвентаризації матеріальних цінностей на складах митниці, зокрема щодо дотримання порядку доступу до складських приміщень, проведення інвентаризації за відсутності матеріально відповідальної особи, забезпечення передачі матеріальних цінностей та оформлення інвентаризаційних документів.

На підставі подання дисциплінарної комісії наказом Одеської митниці від 06.12.2024 №223-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання обов`язків державного службовця, передбачених статтею 8 Закону України «Про державну службу», що, на думку відповідача, призвело до порушення вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, Порядку роботи складу митного органу та наказу Одеської митниці від 03.10.2023 №90-аг.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем у межах наданих повноважень, на підставі матеріалів дисциплінарного провадження та з дотриманням вимог Закону України «Про державну службу», при цьому матеріалами справи підтверджується неналежне виконання позивачем обов`язків члена інвентаризаційної комісії під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складах Одеської митниці, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, при цьому суд перевіряє, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а також чи є таке рішення обґрунтованим, пропорційним та прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до статей 64, 65, 66 та 67 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні посадових обов`язків та інших вимог, установлених законодавством у сфері державної служби.

З аналізу наведених норм убачається, що дисциплінарна відповідальність державного службовця має індивідуальний характер та можлива лише за умови встановлення конкретних протиправних дій або бездіяльності особи, наявності її вини та причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою державного службовця і наслідками, які стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали висновки дисциплінарної комісії про неналежне виконання ним обов`язків члена інвентаризаційної комісії під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складах Одеської митниці.

Зокрема, у межах дисциплінарного провадження встановлено порушення вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879, Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №627, а також наказу Одеської митниці від 03.10.2023 №90-аг «Про проведення інвентаризації».

Матеріалами справи підтверджується, що позивач входив до складу інвентаризаційної комісії, брав участь у проведенні інвентаризації та підписанні відповідних інвентаризаційних документів, а дисциплінарною комісією встановлено порушення порядку доступу до складських приміщень, проведення інвентаризації за відсутності матеріально відповідальних осіб, неналежне оформлення результатів інвентаризації та порушення порядку передачі матеріальних цінностей.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Положення №879 інвентаризація проводиться інвентаризаційною комісією, а члени такої комісії несуть відповідальність за повноту та достовірність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки активів.

Крім того, пунктом 2.7 Порядку №627 передбачено, що доступ до складських приміщень митного органу здійснюється з дотриманням установленого порядку та за наявності відповідного дозволу, тоді як матеріалами дисциплінарної справи підтверджується проведення інвентаризаційних дій за відсутності належного оформлення такого доступу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був відповідальним за організацію інвентаризації та доступ до складських приміщень, колегія суддів відхиляє, оскільки перебування позивача у складі інвентаризаційної комісії покладало на нього обов`язок діяти відповідно до вимог законодавства та забезпечувати дотримання встановленого порядку проведення інвентаризації.

Посилання апелянта на відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки дисциплінарна відповідальність державного службовця може наставати не лише за безпосереднє заподіяння шкоди, а й за неналежне виконання службових обов`язків, що створило умови для допущення порушень вимог законодавства.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що встановлені під час дисциплінарного провадження порушення стосувалися безпосередньо порядку проведення інвентаризації, у якій позивач брав участь як член інвентаризаційної комісії та засвідчував правильність внесених до інвентаризаційних документів відомостей власним підписом.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки судом першої інстанції пояснень позивача та обставин їх направлення засобами електронного зв`язку не спростовують правомірності оскаржуваного наказу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачу було забезпечено можливість надати пояснення у межах дисциплінарного провадження, а самі пояснення були предметом оцінки дисциплінарної комісії.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури дисциплінарного провадження в частині ненадання можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи, оскільки самі по собі такі доводи не свідчать про істотне порушення процедури, яке могло вплинути на правильність прийнятого рішення або призвести до неможливості реалізації позивачем права на захист.

Посилання апелянта на відсутність пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідачем застосовано до позивача найменш суворий вид дисциплінарного стягнення - догану, при цьому дисциплінарною комісією враховано характер допущених порушень, обставини їх вчинення та ступінь відповідальності позивача як члена інвентаризаційної комісії.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи та незгоди позивача з висновками дисциплінарної комісії.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 липня 2025 року у справі №380/9508/22, відповідно до якої питання оцінки характеру дисциплінарного проступку, ступеня вини державного службовця та виду дисциплінарного стягнення належить до повноважень суб`єкта призначення за умови дотримання визначеної законом процедури дисциплінарного провадження та належного встановлення фактичних обставин справи.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі факт незгоди позивача з висновками дисциплінарної комісії та наданою відповідачем оцінкою його дій не свідчить про протиправність оскаржуваного наказу, якщо такий наказ прийнято на підставі належним чином встановлених обставин та у межах повноважень суб`єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» зазначив, що національні суди зобов`язані надавати належне обґрунтування своїх рішень, однак це не може розумітися як обов`язок надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо загалом судом надано оцінку всім істотним обставинам справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року -без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук