Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №280/9728/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9728/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року в адміністративній справі №280/9728/25 (головуючий суддя першої інстанції - Татаринов Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05.11.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 14 серпня 2025 року №923210107558 про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області оформити та виплатити допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що в разі не отримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, виплата пенсії припиняється. Так, із заявою про поновлення виплати пенсії з повідомленням про одержання/ неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації померла ОСОБА_2 відповідно до норм чинного законодавства не зверталась. Тому, відповідачем правомірно було припинено виплату пенсії з 01 січня 2023 року. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України, то відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання.

Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 12 серпня 2025 року звернулась із заявою про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Молочанськ Пологівського району Запорізької області.

Позивачем разом із заявою надані скановані копії оригіналів наступних документів:

заява, щодо виплати допомоги на поховання;

паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_2 , дата видачі 05 серпня 2004 року, виданий Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області;

свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 серпня 2025 року серія НОМЕР_3 , місце смерті м. Молочанськ, Пологівський район, Запорізька область;

витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 12 серпня 2025 року № 00052959290.

Пенсійним органом прийнято рішення №923210107558 від 14 серпня 2025 року про відмову у виплаті допомоги на поховання з тих підстав, що виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01 січня 2023 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. За даними електронної пенсійної справи, ОСОБА_2 з часу припинення виплати пенсії із заявою про поновлення виплати пенсії з повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф у встановленому порядку не зверталася. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України, прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на її поховання.

Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання, оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Спірним в цій справі є питання правомірності відмови у виплаті допомоги на поховання.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).

Статтею 53 Закону №1058-IV установлено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих визначає Закон України «Про поховання та похоронну службу» від 10 липня 2003 року №1102-IV (далі - Закон №1102-IV), який також регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до статті 11 Закону №1102-IV поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

За правилами статті 13 Закону №1102-IV виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення відповідної виплати врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 5.1 Порядку №22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 7), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Форма заяви встановлена Додатком №7 до Порядку №22-1.

Пунктом 5.2 Порядку №22-1 передбачено, що заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Так, учасниками справи не оспорюється факт, що за життя ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058.

Факт призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера.

Натомість, навіть при призупиненні нарахування та виплати пенсії, ОСОБА_2 залишалась бути пенсіонером з отриманням всіх гарантій передбачених статтею 46 Конституції України та Законом №1058.

Слід зазначити, що згідно до наведених вище норм законодавства виплата вказаної допомоги пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на неї має особа, яка здійснила таке поховання.

При цьому, жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому по тим чи іншим підставам призупинено виплату пенсії, діюче законодавство не містить.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання, надавши перелік документів згідно з пунктом 5.1 розділу V Порядку №22-1.

Суд також зазначає, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не отримувала пенсію, оскільки проживала на тимчасово окупованій території та виплату пенсії призупинено, однак, пенсія їй повинна бути нарахована.

Отже, відповідач може визначити розмір допомоги у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення №923210107558 від 14 серпня 2025 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року в адміністративній справі № 280/9728/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року в адміністративній справі № 280/9728/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова