Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №340/2040/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2040/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року (суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі №340/2040/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Транс» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року у справі №340/2040/24 позов ТОВ «Партнер-Транс» задоволено. В порядку розподілу судових витрат стягнуто на користь позивача судові витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Кіровоградській області.

В подальшому до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача, якою він просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33294 грн..

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року стягнуто на користь ТОВ «Партнер-Транс» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Скаржник зазначає, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданим адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат. Зазначено, що справа є незначної складності та існує безліч рішень по таким правовідносинам.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання робіт представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №1362 від 03.04.2024 року, акти виконаних робіт №1 від 15.05.2024 року та №2 від 05.01.2026 року, рахунки-фактури №1 від 15.05.2024 року на суму 16000 грн. та №2 від 05.01.2026 року на суму 17294 грн., платіжні інструкції №145 від 20.05.2024 року на суму 16000 грн., №3415 від 06.01.2026 року на суму 15294 грн., №3 від 06.2026 року на суму 2000 грн..

Згідно заяви представник позивача просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 33294,00 грн..

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з судом першої інстанції, що виходячи з категорії цієї справи, обсягу та характеру наданих адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, застосованого законодавства та доказів, на які посилався позивач, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, є обґрунтованою, співмірною і такою, що підтверджена належними доказами, вартість послуг в сумі 4000,00 грн., тому ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування судом враховані і критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, що відповідає правовій позиції у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі №520/7431/19.

Посилаючись в апеляційній скарзі на неспівмірність стягнутої судовим рішенням суми витрат на правову допомогу наданим адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу, відповідач не зазначає, яка на його думку сума витрат є співмірною в даній справі.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 в адміністративній справі №340/2040/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 в адміністративній справі №340/2040/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя Т.І. Ясенова