Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №160/8747/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/8747/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянув в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №0400-010307-8/33955 від 17.02.2025 щодо відмови у зарахуванні з 24.10.2024 ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №1 періоду роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 24.10.2024 зарахувати позивачу ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №1 період роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016 та обчислити пенсію за віком ОСОБА_1 з 24.10.2024 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016 та виплатити її, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 , у лютому 2025 позивачу стало відомо про те, що до пільгового стажу позивача відповідачем не зараховано період роботи з 02.08.2010 по 31.01.2017 згідно уточнюючої довідки №3/114/07 від 16.06.2017 з огляду на те, що на думку відповідача довідка підлягає перевірці. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, у зв`язку з чим, звернувся до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №0400-010307-8/33955 від 17.02.2025, щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №1 періоду роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком №1 період роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованих періодів роботи та висновків суду у даній справі; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у справі - ОСОБА_1 , з 20.01.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

10.02.2025 адвокат позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом (в порядку ст. ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») за вих. №10/02-О, в якому просив надати інформацію щодо підстави незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду роботи з 02.08.2010 по 31.01.2017 згідно пільгової довідки №3/114/07 від 16.06.2017.

Відповідач листом №0400-010307-8/33955 від 17.02.2025 повідомив представника позивача про те, що врахувати період пільгової роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016 згідно довідки, уточнюючої пільговий характер роботи від 16.06.2017 №3/114/07, яка видана Ремонтним управлінням – 3 ТОВ «Промисловий ремонт» неможливо, оскільки вона потребує перевірки, і після надходження результатів перевірки, можливо буде розглянути питання проведення перерахунку пенсії із зарахуванням зазначених у довідці періодів до пільгового стажу.

Вважаючи вищезазначені дії відповідача щодо відмови у зарахування періоду роботи з 02.08.2010 по 31.01.2017 до пільгового стажу позивача за Списком №1 протиправними, позивач, з метою захисту свого порушених прав, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом для призначення пенсії на пільгових умовах є трудова книжка, а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при призначенні пенсії позивачу до його пільгового стажу відповідачем не зараховано період роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016 згідно довідки від 16.06.2017 №3/114/07, виданої ТОВ «Промисловий ремонт» неможливо, оскільки на думку відповідача ця довідка потребує перевірки.

Але під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що відповідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.12.1994 у спірний період:

- 02.08.2010 позивач прийнятий до ТОВ «Промисловий ремонт» по переведенню з ВАТ «ПівнГЗК» слюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду на виробничу дільницю з ремонту та утримання механічного устаткування №1 на дільниці збагачення руди РЗФ-1, згідно наказу №246 від 02.08.2010 (запис №20);

- 01.11.2011 позивача переведено слюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування №2 на дільниці збагачення руди РЗФ-1, згідно наказу №166 від 01.11.2011 (запис №21);

- за результатами атестації робочих місць за умовам праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 згідно наказу від 30.06.2015 №3/350 (запис №22);

- 31.01.2017 позивачазвільнено за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу №3/263у від 31.01.2017 (запис №23).

Довідкою №3/114/07 від 16.06.2017 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено роботу позивача повний робочий день у ТОВ «Промисловий ремонт» з 02.08.2010 по 31.01.2017 та відповідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за спірний період страхувальником - ТОВ «Промисловий ремонт» здійснено сплату страхових внесків.

Отже вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом та підтверджені належними письмовими доказами, дають можливість зробити висновок про те, що відомості щодо спірного періоду роботи позивача підтверджені записами в трудовій книжці, яка є основним документом що підтверджує стаж роботи та уточнюючою довідкою, тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача будь-яких підстав для відмови у зарахування спірного періоду до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1, який враховується при призначення пенсії.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що відповідач, який в обґрунтування не зарахування ним спірного періоду до пільгового стажу позивача за Списком №1 посилався на необхідність перевірки наданої уточнюючої довідки, під час розгляду справи судом не надав суду будь-яких належних письмових доказів щодо вчинення ним дій спрямованих на перевірку відомостей цієї довідки.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 періоду роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016, та зробив обґрунтований висновок про те, що спірний період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1 і вирішуючи питання щодо обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача правильно з метою здійснення ефективного та повного захисту та відновлення порушеного права позивача зобов`язав відповідача зарахувати позивачу до пільгового страхового стажу за Списком №1 період роботи з 02.08.2010 по 02.08.2016 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованих періодів роботи та висновків суду у цій справі, та відмовив у задоволенні решти позовних вимог з огляду на їх передчасність.

Отже колегія суддів вважає, що Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору та постановив правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров