Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №280/10875/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10875/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року у справі № 280/10875/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи трактористом-машиністом періоди роботи з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, 22.11.2008 по 01.03.2010, та перерахувати ОСОБА_1 пенсію шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.08.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з розрахунку стажу для визначення права на призначення пенсії, видно, що до пільгового стажу роботи позивача трактористом-машиністом не було зараховано періоди роботи з 14.05.1991 по 27.02.1999, та з 16.05.2007 по 28.02.2010. Зазначає, що позивач маючи необхідний страховий та пільговий стаж, правомірно звернувся за призначенням (перерахунком) пенсії за віком на пільгових умовах із 55-річного віку, а відповідач, відмовивши в її призначенні (переведенні), порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року у справі № 280/10875/25 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на посаді тракториста-машиніста з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010, відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 та перерахувати ОСОБА_1 пенсію шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 14.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14.08.2025 позивач звернувсся із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1, вищезазначена заява з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 14.08.2025 №3662, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років на посаді тракториста-машиніста.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV врегульовано питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до пункту 3 частини другої 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста; безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства; досягнення відповідного віку - 55 років, а також наявність необхідного страхового стажу з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку із незарахуванням пенсійним органом періоду роботи позивача з 14.05.1991 по 27.02.1999, та з 16.05.2007 по 28.02.2010 до страхового стажу на підставі поданих документів та, як наслідок, відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зокрема, згідно змісту рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514, до пільгового стажу не зараховано період роботи позивача з 14.05.1991 по 27.02.1999, та з 16.05.2007 по 28.02.2010 трактористом-машиністом, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років на посаді тракториста-машиніста.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 та 6 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.

В трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 містяться відомості щодо виконання визначеного мінімуму трудоднів, а саме:

в 1991 році 145 л/днів (при мінімумі 140 л/днів);

в 1992 році 286 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);

в 1993 році 287 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);

в 1994 році 279 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);

в 1995 році 272 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);

в 1996 році 266 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);

в 1997 році 302 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);

в 1998 році 241 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);

в 1999 році 253 л/днів (при мінімумі 260 л/днів).

Також в матеріалах справи наявна архівна довідка про кількість вироблених трудоднів (людино-днів) та трудову участь у колгоспі «Зоря Комунізму», КСП «Зоря» с. Чубарівка Пологівського району Запорізької області, які зберігаються в архіві Федорівської сільскої ради за 1991-1999 роки.

Періоди роботи позивача трактористом-машиністом, зазначені у наданих довідках, узгоджуються із записами у трудовій книжці колгоспника.

Таким чином, записами в трудовій книжці та зазначеною довідкою підтверджено стаж роботи позивача трактористом-машиністом у спірний період.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області безпідставно не враховано періоди роботи позивача з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010 на посаді тракториста-машиніста, відтак пенсійний орган дійшов хибного висновку про відсутність у позивача достатнього спеціального стажу для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010, відповідно до трудової книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 ОСОБА_1 працював на посаді тракториста-машиніста, що є підставою для зобов`язання відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати вказаний період до пільгового стажу.

Враховуючи, що відповідач, не зарахувавши спірний період роботи до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог позивача та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010 за професією, посадою тракториста- машиніста.

Оскільки, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем, Головним управлінням ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 21.08.2025 № 923180146514, відтак для повного та ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514.

З огляду на що, колегія суддів вважає вказані вище доводи апелянта спростованими доказами наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року у справі № 280/10875/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.М. Іванов