Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №340/6089/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2026 року справа 340/6089/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 (суддя Науменко В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про скасування рішення про заборону в`їзду в Україну

ВСТАНОВИВ:

Громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 05.09.2025 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення №7113110100016829 від 06.03.2025 про заборону в`їзду в Україну .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в рішенні про заборону в`їзду в Україну відповідачем не зазначено підстав такої заборони визначених статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Відповідач приймаючи спірне рішення не дотримався принципу обґрунтованості та пропорційності свого рішення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025, прийнятому в спрощеному провадженні, в задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що прийняття територіальним підрозділом державної міграційної служби рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або третьої країни згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" є самостійною підставою для прийняття у зв`язку із цим рішення про заборону іноземцю або особі без громадянства подальшого в`їзду в Україну згідно із частиною 2 статті 26 цього Закону та жодним чином не пов`язано із положеннями частини 1 статті 13 Закону.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування відносно позивача заборони в`їзду в Україну та відсутні посилання на підстави, якими керувався відповідач при прийнятті рішення про встановлення заборони в`їзду в Україну позивачу на строк 3 роки, з огляду на що, достатніх законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення у відповідача не було.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Будану Платон, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Молдова, перебував в Україні з 23.08.2024 по 12.11.2024. Останній раз прибув на територію України 13.11.2024.

За перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, Постановою серії ПН МЧК №002103 від 05.03.2025 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.

Також Уманським відділом Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України прийнято рішення №7113130100017897 від 05.03.2025 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни у зв`язку з перевищенням термінів перебування в Україні.

Крім того, Уманським відділом Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України на підставі частини 2 статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" прийнято рішення №7113110100016892 від 06.03.2025, яким заборонено позивачу в`їзд в Україну строком на 3 роки. В постанові зазначено, що перебування на території України може суперечити статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Вважаючи рішення про заборону в`їзду в Україну протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Статтею 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду;

Відповідно до частини 3статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Відповідно до пункту 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов`язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в`їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в`їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в`їзду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що уповноважені органи державної влади (міграційні органи, органи Служби безпеки України, органи охорони державного кордону), приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження, не зобов`язані одночасно приймати рішення й про заборону в`їзду цієї особи на територію України.

Встановлена частиною 2 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» можливість прийняття рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень, тобто суб`єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень.

Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої у частини 2 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну є не обов`язковою, а являється факультативною санкцією, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.

При цьому, статтею 26 цього Закону не визначено підстави для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на три роки, у випадку прийняття рішення про примусове повернення.

Таким чином, при прийнятті рішення про заборону в`їзду на територію України іноземця або особи без громадянства, щодо яких приймається рішення про примусове повернення в країну походження, суб`єкт владних повноважень повинен керуватися передбаченими законом підставами для заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, які визначені в статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20.09.2022 по справі №755/7030/21.

Як вбачається з рішення №7113110100016829 від 06.03.2025 про заборону в`їзду в Україну, воно не містить підстав для такої заборони визначених в статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав для застосування до позивача заборони в`їзду в Україну терміном на три роки, відповідачем не надано.

Порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження, та у спірних правовідносинах є достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення, без необхідності заборони в`їзду в України терміном на три роки.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення №7113110100016829 від 06.03.2025 про заборону в`їзду в Україну є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 2664,64 грн в тому числі 1211,20 грн за подання позову та 1453,44 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Будану Платона задовольнити.

Скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №7113110100016829 від 06.03.2025 про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь Будану Платона за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 45200774) судовий збір у розмірі 2664,64 грн.

Постанова набирає законної сили з 05.05.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко