Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №160/17178/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17178/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бурової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 р. (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/17178/25 за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який має статус фізичної особи-підприємця, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення – рішення, які були прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області:

1. від 14.02.2025 № 0081312407 форми “Р” за платежем військовий збір на суму грошового зобов`язання у розмірі 276 792,86 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 221 434,29 грн. та штрафна санкція в сумі 55 358,57 грн.);

2. від 14.02.2025 № 0081262407 форми “Р” за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 3 321 514,34 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 2 657 211,47 грн. та штрафна санкція в сумі 664 302,87 грн.);

3. від 14.02.2025 № 0081322407 форми “ПС” за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму штрафних санкцій у розмірі 1 020 грн.;

4. від 14.02.2025 № 0081412407 форми “Р” за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 3 804 943,75 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 3 043 955,00 грн. та штрафна санкція в сумі 760 988,75 грн.);

5. від 14.02.2025 № 0081422407 форми “ПН” за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 5 589,37 грн.;

6. від 14.02.2025 № 0081392407 форми “Д” про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату військового збору на суму штрафних санкцій у розмірі 1 074,81 грн.;

7. від 14.02.2025 № 0081372407 форми “Д” про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб на суму штрафних санкцій у розмірі 12 841,85 грн.;

8. від 14.02.2025 № 0081482407 форми “Ш” про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку на суму штрафних санкцій у розмірі 13 960,50 грн.;

9. від 14.02.2025 № 0081452407 форми “Ш” про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку на суму штрафних санкцій у розмірі 34 864,20 грн.;

10. від 14.02.2025 № 0081522407 форми “ПІ” про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку на суму штрафних санкцій у розмірі 24,00 грн.;

11. від 14.02.2025 № 0081502407 форми “Ш” про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку на суму штрафних санкцій у розмірі 9 745,50 грн.;

12. від 14.02.2025 № 0081442407 форми “Н” за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 118,18 грн..

13. від 09.05.2025 № 0250102407 форми “С” на суму штрафних санкцій у розмірі 48 000,00 грн.;

14. від 14.02.2025 № 0081572407 форми “С” про застосування штрафних санкцій у розмірі 48 000,00 грн.;

15. від 14.02.2025 № 0081592407 форми “С” про застосування штрафних санкцій у розмірі 24 000,00 грн.;

16. від 11.02.2025 № 0074680708 форми “С” на суму штрафних санкцій у розмірі 122 783,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач висловив свою незгоду із висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки від 07.02.2025 № 487/04-36-24-07/3282509653, в якому зафіксовані порушення податкового законодавства і який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Також позивач навів такі доводи:

- до перевірки ним були надані усі документи, що підтверджується відповідним описом, підписаним уповноваженою особою контролюючого органу;

- позивачем у періоді, який був підданий перевірці, застосовувався касовий метод і ним були надані документи, які у повному обсязі підтверджують понесені витрати за 2018-2023 роки;

- актом перевірки були скасовані висновки попереднього акту перевірки від 10.12.2024 щодо невизнання витрат за 2018 рік вналідок взяття до уваги наданих первинних документів за 2018 рік, однак документи за 2022-2023 роки враховані не були;

- ППР №0081322407 на суму штрафу 1020 грн. грунтується на висновку, зробленому на підставі звітів форми №1-ДФ, № 4-ДФ, в яких при складанні були допущені технічні помилки в частині невірного зазначення кодів РНОКПП фізичних осіб-підприємців, яким здійснювалась виплата за продукцію. Уточнюючи розрахунки були прийняті контролюючим органом, однак не враховані при перевірці;

- ППР №0081412407 (ПДВ) було прийнято без врахування того, що виявлене порушення було вчинено позивачем без наміру та умислу; податковий кредит підтверджується податковими накладними, які зареєстровані постачальниками ТМЦ, а податкові зобов`язання нараховані від їх реалізації; висновок контролюючого органу про відсутність залишків станом на 31.12.2023 є суб`єктивним твердженням, оскільки інвентаризація не проводилась; несвоєчасна реєстрація контрагентом податкової накладної не свідчить про відсутність права позивача на податковий кредит та втрат для бюджету, а податковий орган мав би зменшити показник податкового кредиту в липні 2023 року та збільшити його в періоді, коли податкову накладну було зареєстровано постачальником. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту за січень 2021 року та грудень 2019 року спростований Додатками 5 до податкової декларації з ПДВ відповідних періодів у розрізі кодів ФОП та ТОВ;

- шодо ППР від 14.02.2025 №0081422407, № 0081392407, № 0081372407, № 0081482407, № 0081452407, № 0081522407, № 0081502407, № 0081442407, то порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання, як й несвоєчасна реєстрація податкових накладних, не залежали від позивача, оскільки невиконання платником податків податкового обов`язку не було врегульовано в правовому полі;

- щодо ППР № 0250102407 від 09.05.2025, № 0081572407 від 14.02.2025, № 0081592407 від 14.02.2025, якими застосовано штраф за торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензії, то порушення спростовано ліцензіями, які містяться в електронних базах контролюючого органу;

- ППР №0074680708 від11.05.2025 направлено з порушенням порядку, встановленого п.86 ст. 86 Податкового кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позовну заяву задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував наступні податкові повідомлення - рішення:

1. від 14.02.2025 № 0081312407 за платежем військовий збір на суму грошового зобов`язання у розмірі 276 792,86 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 221 434,29 грн. та штрафна санкція в сумі 55 358,57 грн.);

2. від 14.02.2025 № 0081262407 за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 3 321 514,34 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 2 657 211,47 грн. та штрафна санкція в сумі 664 302,87 грн.);

3. від 14.02.2025 № 0081322407 за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму штрафних санкцій у розмірі 1 020, 00 грн.;

4. від 14.02.2025 № 0081412407 за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 3 804 943,75 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 3 043 955,00 грн. та штрафна санкція в сумі 760 988,75 грн.);

16. від 11.02.2025 № 0074680708 на суму штрафних санкцій у розмірі 122 783,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. У поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, в якому в частині задоволених позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником наведені висновки акту документальної позапланової перевірки.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник скаржника/відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник позивача наполягав на законності та обґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції.

Обставини справи:

На підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровської області від 01.11.2024 №5457-п, у зв`язку з включенням до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, за результатами якої 10.12.2024 складено акт №3955/04-36-24- 08/ НОМЕР_1 . У зв`язку із наданням ФОП ОСОБА_1 заперечень на акт перевірки, наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №566-п від 24.01.2025 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатом якої 07.02.2025 складено акт № 487/04-36-24-07/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с.34-82). На підставі акту позапланової перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровські області були прийняті податкові повідомлення-рішення, які оскаржені ФОП ОСОБА_1 в адміністративному порядку. Рішеннями ДПС України № 8616/6/99-00-06-02-01-06 від 27.03.2025 та № 12999/6/99-00-06-01-02-06 від 07.05.2025 скарги ФОП ОСОБА_1 задоволені частково.

Податкові повідомлення-рішення, які залишені без змін, та податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за наслідками адміністративного оскарження, ФОП ОСОБА_1 оскаржив до суду.

Підставою для судового оскарження є незгода позивача із наступними висновками позапланової перевірки, які зафіксовані в Акті:

1. п.177.2, 177.4, 177.10 ст.177 ПКУ в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за 2022 – 2023 в загальній сумі 2 657 211,47 грн., у т.ч. за 2022 – 1 222 073,48 грн., за 2023 – 1 435 137,99 грн.;

2. пп.1.2 п.16 підр.10 р. ХХ, ст. 177 ПКУ в частині заниження податкових зобов`язань з військового збору у розмірі 221 434,29 грн., в т.ч.: за 2022 – 101 839,46 грн., за 2023 – 119 594,83 грн.;

3. абз. «б» п.176.2 ст. 176, п.51.1 ст.51, 49.18.2 п.49.18 ст.49 ПКУ у результаті надання з недостовірними відомостями Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма N 1-ДФ, 4-ДФ) за періоди: ІІ кв. 2020, 1 кв. 2021-IV кв. 2021, 1 кв. 2022- І1 кв.2022, 1 кв.2023 - Ікв. 2023.;

4. пп. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб, який утримувався з сум нарахованого доходу працівникам в загальній сумі 51 367,41 грн., а саме: за квітень 2022- 14 343,21 грн., за травень 2022- 15 316,20 грн., за червень 2022 – 21 708,00 грн.;

5. пп. 1.4 п.16 підрозділу 10 Розділу ХХ, пп. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням до бюджету військового збору, який утримувався з сум нарахованого доходу працівникам в загальній 4 299,23 грн., а саме: за квітень 2022 - 1213,88 грн., за травень 2022-1276,35 грн., за червень 2022 - 1809 грн.;

6. абз.2 п.8 ст. 9 Закону No2464 в частині несвоєчасного перерахування зобов`язань з єдиного внеску;

7. п.1 ч.1 ст.4, ч.8. ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. No2464-VI (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати сум з єдиного внеску нарахованого роботодавцю на суми заробітної плати за період з 20.11.2019 по 24.02.2022;

8. п. 36.1 ст. 36, п.181.1 ст. 181, п.183.2 ст. 183, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.199.1 ст. 199 ПКУ, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3 043 955 грн., в т.ч. по періодам: червень 2019 року - 18 343 грн., липень 2019 року - 15330 грн., грудень 2019 року - 245 грн., січень 2021 року - 1872 грн., липень 2023 року - 24 059 грн., грудень 2023 року – 2 984 106 грн.;

9. п. 201.1, п.201.2, п.201.10 ст. 201, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198, п.199.1 ст.199 ПКУ, в частині здійснення операцій без реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

10. п.201.10 ст.201 ПКУ, в частині несвоєчасної реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

11. п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16, п.п. 222.3.1. п. 222.3. ст. 222, п. 57.1. ст. 57 ПКУ, щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з акцизного податку за період 2022-2023;

12. ст. 15 Закону No481, в результаті чого встановлено, що за адресами:

М.КРИВИЙ РІГ, ІНГУЛЕЦЬКИЙ Р-Н, ВУЛ. КАТКОВА, БУД. 55, КІОСК в періоді з 11.10.2018 по 29.10.2018 відбувалася роздрібна торгівля алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії на загальну суму 79,10 грн. та в періоді з 11.10.2018 по 29.10.2018 відбувалася роздрібна торгівля тютюновими виробами без придбання відповідної ліцензії 117,60 грн.;

М.КРИВИЙ РІГ, ІНГУЛЕЦЬКИЙ Р-Н, ВУЛ., КАТКОВА, БУД. 47, КІОСК відбувалася роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії в періоді з 21.11.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 134,90 грн., з 29.05.2020 по 29.06.2020 на загальну суму 3326,15 грн. та відбувалася роздрібна торгівля тютюновими виробами без придбання відповідної ліцензії в періоді з 21.11.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 135,60 грн., з 29.05.2020 по 29.06.2020 на загальну суму 356,75 грн.

М.КРИВИЙ РІГ, ІНГУЛЕЦЬКИЙ Р-Н, ПР-Т, ПЕРЕМОГИ, БУД. 48, КІОСК в періоді з 28.09.2018 по 19.11.2018 відбувалася роздрібна торгівля алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії на загальну суму 414,35 грн.;

13. п.1, п. 2 ст. 3 Закону України No 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), в частині проведення розрахункових операцій з формуванням розрахункових документів невідповідної встановленої форми на загальну суму 78 432,00 грн.;

14. п.10 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 No 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), в частині незабезпечення зберігання контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі;

15. п. 11 ст. 3 Закону України No 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), в частині проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів на загальну суму 1752,00 грн., та інші згідно додатку з баз даних ДПС України (СОД РРО).

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково.

Позивач рішення суду першої інстанції в частині, якою йому відмовлено у задоволенні позову, не оскаржує в апеляційному порядку.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, перевірка в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції здійснюється в оскарженій відповідачем частині, тобто в частині, якою позовні вимоги задоволені.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.02.2025 № 0081262407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 3 321 514,34 грн. (податкове зобов`язання на суму 2 657 211,47 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 664 302,87 грн.) - (т. 1 а.с.225, 226) та податкового повідомлення-рішення від 14.02.2025 № 0081312407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 276 792,86 грн. (податкове зобов`язання на суму 221 434,29 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 55 358,57 грн.) - (т. 1 а.с. 223, 224).

Суть порушення:

Перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 документально підтверджених витрат на загальну суму 14 762 285,93 грн. (за 2022 рік на суму 6 789297,11 грн., за 2023 рік на суму 7 972 988,82 грн.), що, відповідно, призвело до заниження загального оподатковуваного доходу за 2022-2023 роки на суму 14 762 285,93 грн.

Результати перевірки визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу (документально підтверджених), відображені у розділі 2.2.2.2 Акту позапланової перевірки (т. 1 а.с.42-44). Структура витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, наведена у таблиці 18 (т. 1 а.с.41 (звор. бік), 42). Сума витрат, яка підтверджена документально під час перевірки і яка співпадає із даними ФОП ОСОБА_1 складає: за 2018 рік - 809 140,4 грн., за 2019 рік – 2 112 236,84 грн., за 2020 рік – 6 011 410,55 грн., за 2021 рік – 9 756 652,76 грн. Розбіжність між даними перевірки і даними ФОП ОСОБА_1 виявлені за 2022 рік ( - 6 789 297,11 грн.) та за 2023 рік (-7 972 988,82 грн.), всього на суму 14 762 285,93 грн. Структурний елемент – «Вартість ТМЦ».

Як зазначено в Акті, в ході проведення перевірки згідно наданих до перевірки первинних документів, даних ЄРПН ФОП ОСОБА_1 придбано товарно-матеріальні цінності (алкогольні напої в асортименті, пиво) у 2022 році на суму 6 789 297,11 грн., у 2023 році на суму 7 972 988,82 грн., які не реалізовані та не використані в межах господарської діяльності (Додаток 5 до Акту). В ході проведення планової перевірки, при наданні заперечень до акту планової перевірки та при проведенні позапланової перевірки інформацію про залишки ТМЦ станом на 31.12.2022 та 31.12.2023 ФОП ОСОБА_1 не надав, також не надано підтвердження реалізації зазначених ТМЦ.

У позовній заяві ФОП ОСОБА_1 вказує на те, що ним були надані усі документи до перевірки – банківські виписки, видаткові накладні, товарні накладні, чеки, квитанції, книги доходів та витрат.

Обставина надання ФОП ОСОБА_1 документів відповідачем не заперечується. Перелік документів, які були використані при проведенні перевірки, наведений у таблиці 10 Акту (т. 1 а.с.37).

Однак, за даними таблиці 18 Акту, за 2022 рік документально підтверджені витрати «Вартість ТМЦ» на суму 12 543 190,11 грн. (при заявлених позивачем у додатку Ф2 до податкової декларації – 19 332 487,22), за 2023 рік – на суму 12 879 943,47 грн. (при заявлених позивачем у додатку Ф2 до податкової декларації 21 011 174,37 грн.). При цьому, у зазначеному додатку Ф2 заявлені позивачем суми відображені у колонці « 5» - «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції».

Під час позапланової перевірки документи на різницю від заявлених позивачем витрат та підтверджених документально під час позапланової перевірки надані не були. До суду першої інстанції позивач надав відомість залишків ТМЦ станом на 31.12.2022 та 31.12.2023 на 185 аркушах, яка до планової перевірки, до скарги та до позапланової перевірки не надавалась. (т. 2 а.с.54-237). Позивачем до суду також надані фіскальні чеки на закупівлю товару за 2022-2023 роки на 619 арк. (як зазначено у додатку до позовної заяви), переважна більшість яких підтверджує придбання хлібобулочних виробів (т.3 а.с. 95-120, 183-250, т. 4 а.с.1-250,т.5 а.с.1-103), безалкогольних напоїв (вода, смузі, лимонад, чай), погашення кредиту (т. 3 а.с.140), натомість порушення стосується не підтвердження витрат на придбання алкогольних напоїв та пива. Крім того, вибірковим дослідженням та співставленням зазначених фіскальних чеків із переліком, наведеним у Додатку № 5 до Акту перевірки, колегією суддів встановлена їх відсутність у цьому Додатку. Так, наприклад, згідно чеку №00000058753 18.03.2022 у ФОП ОСОБА_3 було придбано безалкогольні напої та пиво на загальну суму 4670,30 грн. (т.2 а.с.240). Однак, до переліку Додатку №5 «ТМЦ, які придбані та не використані в господарській діяльності» інформація про такий чек відсутня, що означає врахування його під час перевірки (т. 1 а.с 91-222). Аналогічно і по іншим фіскальним чекам (т. 2 а.с.241-250). Позивач не спростував належним обґрунтуванням висновки контролюючого органу та інформацію, яка наведена у Додатку 5 до Акту перевірки. Він обмежився тезою, що «усі документи надано». Однак, незважаючи на дію принципу презумпції вини суб`єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві, спростування висновків податкової перевірки покладається на позивача, який повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, як це передбачено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції прийняв доводи позивача «стосовно того, що вичерпний перелік документів, які б підтверджували витрати на думку відповідача і не були б надані платником податків – відповідачем в акті перевірки не зазначався та окремо не запитувався та не надавався».

Однак, як свідчать обставини у справі, після проведення планової перевірки та надання позивачем заперечень на акт планової перевірки була призначена позапланова виїзна перевірка з метою об`єктивного, повного і всебічного розгляду порушених позивачем питань. Позивач та його довірена особа (бухгалтер) мали можливість надати додаткові документи на підтвердження дотримання вимог податкового законодавства в період діяльності з 2018 по 2023 роки. Усі надані позивачем документи були прийняті контролюючим органом, внаслідок чого висновки попередньої (планової) перевірки були скориговані. Висновки позапланової перевірки також оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. До скарги позивач також надавав документи; його доводи були перевірені, а скарга задоволена частково. Відповідач направляв позивачу запити про надання документів. Позивач, у свою чергу, стверджував про відсутність конкретних документів, яких не вистачало перевіряючим. Такі доводи колегія суддів відхиляє, оскільки закон (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України) зобов`язує платника податків надати посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, усі документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тобто, документи платником податків надаються до перевірки, незалежно від запиту контролюючого органу.

Позивач до суду першої інстанції надав відомість залишків ТМЦ станом на 31.12.2022 та станом на 31.12.2023 на спростування висновків акту позапланової перевірки.

Слід зазначити, що з 21.11.2021 набрав чинності Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №496 від 03.09.2021 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033). Згідно п. 1 розділу ІІ цього Порядку облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Надані позивачем до суду відомості були відсутні під час планової перевірки, позапланової перевірки та в процедурі адміністративного оскарження. На відомостях відсутня дата їх складання та реквізити первинних документів на підтвердження придбання ТМЦ, які в них наведені. Доводи позивача, з якими погодився і суд першої інстанції про те, що контролюючий орган не вимагав провести інвентаризацію, колегія суддів відхиляє, оскільки необхідним було підтвердження наявності ТМЦ станом на кінець 2022 та 2023 років, а не під час податкової перевірки, яка проводилась у лютому 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки акту позапланової перевірки про не підтвердження позивачем витрат на придбання ТМЦ за 2022-2023 роки на суму 14 762 285,93 грн. є обґрунтованими.

У зв`язку із встановленим завищенням витрат 14 762 285,93 грн., в розділі 2.2.2.3 Акту перевірки встановлено і заниження оподатковуваного доходу на цю ж суму (т. 1 а.с.44).

Наведені вище порушення кваліфіковані контролюючим органом як такі, що вчинені позивачем з умислом, оскільки недостовірні показники зазначені ним самим безпосередньо в деклараціях про майновий стан і доходи.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п.177.2).

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; документально не підтверджені витрати (177.4.5).

Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності . Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (177.10).

Податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2025 № 0081262407 позивачу збільшено суму грошового зобов`зання за платежем податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 3 321 514,34 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 2 657 211,47 грн. та штрафна санкція в сумі 664 302,87 грн.), підстави для визнання протиправним якого відсутні.

У зв`зку із цим, правомірним є і збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму грошового зобов`язання у розмірі 276 792,86 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 221 434,29 грн. та штрафна санкція в сумі 55 358,57 грн.), який нараховано на підставі пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Позивачем аргументів щодо невірності здійсненого розрахунку у позовні заяві та відзиві на апеляційну скаргу не наведено, тому податкове повідомлення-рішення від 14.02.2025 №0081312407 визнається колегією суддів правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.02.2025 № 0081322407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму1 020, 00 грн. (т. 1 а.с.227, 228).

Штраф застосований до ФОП ОСОБА_1 на підставі п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України. Цією нормою визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

При проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено надання з недостовірними відомостями Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників-податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма 1-ДФ, 4-ДФ) за періоди: ІІ квартал 2020 року, 1 квартал 2021 – ІУ квартал 2021 року, І квартал 2022 року – ІІ квартал 2022 року, І квартал 2023 –ІУ квартал 2023 року.

Доводи позивача, які викладені у позовній заяві та з якими погодився суд першої інстанції, полягають у тому, що висновок контролюючого органу про зазначене порушення здійснено на підставі звітів форми №1-ДФ, № 4-ДФ, в яких при складанні були допущені технічні помилки в частині невірного зазначення кодів РНОКПП фізичних осіб-підприємців, яким здійснювалась виплата за продукцію. Уточнюючи розрахунки були прийняті контролюючим органом, однак, за його твердженням, не враховані при перевірці.

До позовної заяви ним надані уточнюючі розрахунки про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (т. 5 а.с. 104-115). Ці уточнюючі розрахунки були складені 03.03.2022 та містять відмітку про їх прийняття контролюючим органом.

За результатом дослідження розрахунків колегією суддів встановлено, що вони охоплюють звітний податковий період - 2021 рік (І , ІІ, ІІІ, ІУ квартали). При цьому, уточнюючи розрахунки за звітні ІІ квартал 2020 року та за 2023 рік позивачем не надано.

Оскільки інших доводів, ніж виправлення технічної помилки шляхом надання уточнюючих розрахунків, позовна заява не містить, колегія суддів визнає правомірним застосування контролюючим органом штрафу ППР від 14.02.2025 № 0081322407.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.02.2025 № 0081412407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг» на загальну суму 3 804 943,75 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 3 043 955,00 грн. та штрафна санкція в сумі 760 988,75 грн.) – (т. 1 а.с.229, 230).

Під час позапланової перевірки на підставі даних ЄРПН, декларацій з ПДВ та первинних документів встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 043 955 грн. по наступним періодам:

червень 2019 року -18 343 грн., липень 2019 року – 15 330 грн., грудень 2019 року – 245 грн., лютий 2021 року – 1872 грн., липень 2023 року – 24 059 грн., грудень 2023 року – 2 984 106 грн.

Щодо періоду червень 2019 року, липень 2019 року.

Перевіркою встановлено, що за період з червня 2018 року по травень 2019 року ФОП ОСОБА_1 отримано дохід (без врахування акцизного податку) на суму 1 014 831,30 грн. (таблиця 35) – (т. 1 а.с.61 звор.бік).

Згідно п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

За вимогами п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п.183.2).

ФОП ОСОБА_4 , допустивши зазначене перевищення загальної суми від здійснення операцій, реєстраційну заяву для обов`язкової реєстрації як платника податку на додану вартість до 11.06.2019 до контролюючого органу не подав .

За приписами п.183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У позовній заяві позивач стверджував, що зазначене порушення було вчинено без «наміру умислу», однак такі доводи обставину порушення не спростовують. Колегія суддів акцентує увагу та тому, що суд першої інстанції також відхилив ці доводи позивача і визнав правомірною підставу для висновку відповідача в частині заниження показнику податкового зобов`язання за червень 2019 року та липень 2019 року. Однак, незважаючи на встановлення правомірності нарахування ПДВ за вказані періоди на суму 18 343 грн. та 15 330 грн., відповідно, суд першої інстанції скасував ППР № 0081412407 в повному обсязі без будь-якого мотивування такого рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що контролюючим органом правомірно збільшено грошове зобов`язання з ПДВ за червень 2019 року, на суму 18343 грн. та за липень 2019 року на суму 15330 грн.

Щодо заниження ПДВ грудень 2019 року на суму 244,50 грн. та лютий 2021 року на суму 1872 грн.

Опис порушення наведений в Акті на арк. 72 (т. 1 а.с.70):

ТОВ «ПАРК ІНВЕСТ» за грудень 2019 року виписало податкові накладні на адресу ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 351,50 грн. ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту за грудень 2019 року ПДВ на суму 351,50 грн. і ПДВ на суму 244,60 грн. (без ПН.) Різниця складає 244, 60 грн.

ФОП ОСОБА_3 за лютий 2021 року виписав податкові накладні на адресу ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 19 246,38 грн. ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту за лютий 2021 року ПДВ на суму 21 118,88 грн. Різниця складає 1 872,50 грн.

Позивач стверджує, що дані Акту перевірки в цій частині спростовані даними Додатку 5 (в розрізі контрагентів) до податкових декларацій з ПДВ (т. 5 а.с.116, 117).

Колегія суддів дослідила зміст цих додатків і встановила, що за 2019 рік (12 місяців) наявна інформація про обсяг постачання 1222,95 грн. (ПДВ 244,60 грн.) від постачальника з індивідуальним податковим номером 350826826538, що за даними ЄДРПОУ (35082684) відповідає ТОВ «ПАРК ІНВЕСТ» (т. 5 а.с. 117). Однак, суть порушення полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 244,60 грн. за відсутності зареєстрованої податкової накладної.

У Додатку 5 до декларації за січень 2021 рік наявна інформація про податкові накладні, які були складені ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у жовтні 2020 року та у січні 2021 року (ПДВ 17 301,88 грн.) – (т.5 а.с.116). Однак за висновком Акту позапланової перевірки порушення стосується іншого періоду, а саме – лютий 2021 року. Дані по періоду «січень 2021 року», які були зафіксовані в Акті планової перевірки визнані контролюючим органом помилковими за наданими ФОП ОСОБА_1 запереченнями та документами саме в частині періоду, про що зазначено на арк. Акту 70 (т.1 а.с.69 звор. бік).

Зважаючи на те, що висновки Акту позапланової перевірки позивачем не спростовані, колегія суддів визнає правомірним висновок контролюючого органу про заниження ПДВ за грудень 2019 року на суму 244,50 грн. та лютий 2021 року на суму 1872 грн.

Щодо заниження ПДВ на липень 2023 року на суму 24 059 грн.

Опис порушення наведений в Акті на арк. 70 (т. 1 а.с.69 звор. бік):

Порушення полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ віднесені суми ПДВ по податковій накладній, яка була зареєстрована постачальником ТОВ «АЙС ПОЗИТИВ» з порушенням строку реєстрації. Згідно таблиці 40, період віднесення ПДВ до ПК – серпень 2023 року, фактичний період віднесення позивачем – липень 2023 року.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що державний бюджет не зазнав втрат у зв`язку із таким порушенням. Позивач також наполягав на тому, що контролюючий орган мав би зменшити податковий кредит за липень 2023 року на суму ПДВ 24059,22 грн. і включити її за серпень 2023 року, нарахувавши штраф.

Колегія такі доводи оцінює критично, зважаючи на наступне.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

ФОП ОСОБА_1 не надав суду докази дотримання ним наведеного вище порядку, тому віднесення ПДВ до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої податкової накладної свідчить про порушення податкового законодавства, яке має передбачені законом наслідки – нарахування ПДВ та застосування штрафу.

Щодо заниження ПДВ на грудень 2023 року на суму 2 984 106 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 за період з 17.07.2019 по 31.12.2023 не включено до складу податкових зобов`язань суми ПДВ у розмірі 2 984 106 грн. (за ставкою 20%) від операцій з придбання ТМЦ, які не були реалізовані до 31.12.2023, та які відсутні на залишках станом на 31.12.2023 (арк. Акту 66, т. 1 а.с.66 звор. бік). На момент проведення перевірки зведена податкова накладна за грудень 2023 року на операції з придбання ТМЦ, які не були реалізовані до 31.12.2023 та які відсутні на залишках станом на 31.12.2023 до перевірки не надана та в ЄРПН не зареєстрована (арк. Акту 77, т. 1 а.с.72).

Опис обставин порушення (встановлення ТМЦ, які не використані в господарській діяльності) наведений у п.п. 2.2.2.2 та п.2.6.1 Акту).

У п.п.2.2.2.2 наведено розрахунок вартості ТМЦ, які не використані в господарській діяльності, а саме: за даними ФОП ОСОБА_1 – 19 322 487, 22 грн., за даними перевірки – 12 543 190, 11 грн. Різниця (завищення) – 6 789 297, 11 грн. (за 2022 рік). За 2023 рік вартість таких ІНФОРМАЦІЯ_1 за даними ФОП ОСОБА_1 – 21 011 174,37 грн., да даними перевірки – 12 879 943,47 грн. Різниця (завищення) – 8 131 230,90 грн. Однак, у зв`язку із заниженням ФОП ОСОБА_1 інших витрат на 158 242,08 грн., загальна сума завищення визначена у розмірі 14 762 285,93 грн.

Розрахунок ПДВ визначено контролюючим органом у розмірі 2 984 106 грн., тобто із вартості ТМЦ - 14 920 528,01 грн., без виключення 8 131 230,90 грн. Отже, розрахунки, які наведені у п.п. 2.2.2.2 Акту, не відповідають даним, наведеним у п.2.6.3 цього ж Акту (арк. Акту 77, т. 1 а.с.72).

Представник скаржника/відповідача таку розбіжність обґрунтував технічною помилкою, визнавши можливість її допущення.

Таким чином, розрахунок ПДВ, який має бути нарахований за грудень 2023 року: 14 762 285,93 грн. х 20% = 2 952 457,18 грн. Розрахунок штрафної (фінансової санкції) - 2 952 457,18 грн. х 25% = 738 114,29 грн.

Розрахунок суми, на яку ППР від 14.02.2025 № 0081412407 підлягає скасуванню:

З ПДВ: 2 984 106 грн. - 2 952 457,18 грн. = 31 648,81 грн.

Щодо штрафної (фінансової санкції).

Колегією суддів виявлена помилка у розрахунку до ППР № 0081412407 (т. 1 а.с. 230). Так, штраф у розмірі 25 % від суми 2 984 106 грн. складає 746 026,50 грн. Однак у розрахунку такий штраф визначений на суму 774 919,25 грн. І хоча ця помилка не вплинула на загальну суму штрафу по ППР, її виправлення має значення при частковому скасуванню ППР.

Отже, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, який підлягає нарахуванню: 2 952 457,18 грн. х 25% = 738 114,29 грн. Розрахунок штрафу, на який підлягає скасуванню ППР № 0081412407: 746 026,50 грн. - 738 114,29 грн. = 7 912,21 грн.

Таким чином, ППР від 14.02.2025 № 0081412407 підлягає скасуванню на суму ПДВ 31 648,81 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 7 912,21 грн.

В іншій частини зазначене ППР визнається правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.02.2025 № 0074680708, яким застосована штрафна санкція на суму 122 783,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів (т. 2 а.с.5,6).

Підставою для скасування цього ППР судом першої інстанції визнана обставина порушення контролюючим органом строку направлення ППР позивачу. Як встановив суд в оскарженому рішенні, «Податкове повідомлення-рішення було відправлено позивачу - 14.05.2025 року при тому що датовано Податкове повідомлення-рішення – 11.02.2025 року».

Колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 13.02.2018 у справі № 820/1975/17 порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення не впливає на його законність. Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Оскільки позовна заява інших доводів, ніж порушення строку направлення позивачу контролюючим органом ППР № 0074680708, не містить, підстави для скасування останнього колегією суддів не встановлені.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування в оскарженій частині та в частині здійсненого розподілу судових витрат, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття в цій частині нового судового рішення у справі.

Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню - податкове повідомлення-рішення № 0081412407 від 14.02.2025 – скасуванню на суму ПДВ 31 648,81 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 7 912,21 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі адміністративного позову до суду першої інстанції був сплачений судовий збір на суму 30279,00 грн. За результатом перегляду справи в апеляційному порядку позовні вимоги задоволені на суму 39561,02 грн. (31648,81 грн. + 7912,21 грн.), що складає 0,5% від загальної суми оскаржених податкових повідомлень-рішень (39561,02 х 100 : 7725272,36). Сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складає 151,39 грн. (30279 грн. х 0,5%).

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 р. в адміністративній справі №160/17178/25 - скасувати в частині, якою позовні вимоги задоволені частково та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0081412407 від 14.02.2025, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на суму податку на додану вартість 31648,81 грн. та суму штрафних (фінансових санкцій) 7912,12 грн.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору на суму 151 (сто п`ятдесят одна) грн. 39 коп.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 р. в адміністративній справі №160/17178/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 квітня 2026 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04 травня 2026 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий