Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №345/765/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/765/26

Провадження № 2/345/1121/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гапоненко Р.В.

секретаря судового засідання Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, суд

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягувати з останнього на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки всіх його доходів, до досягнення сином ОСОБА_3 шести річного віку.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.07.2022 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Калуського міськрайонного суду від 13.05.2025 шлюб між сторонами розірвано. На даний час вона ніде не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Син ОСОБА_3 має статус дитини-інваліда з 14.01.2026, а тому потребує особливого домашнього догляду. Окрім цього на її утриманні фактично перебуває ще двоє дітей від попереднього шлюбу. Відповідач добровільно надавати матеріальну допомогу на її утримання не бажає, чим поставив її у скрутне матеріальне становище. У зв`язку з чим звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін та призначено розгляд справи по суті.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача – адвоката Романенчук А.В. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, вважає що позивачка взагалі не має права на стягнення аліментів на її утримання. Зазначає, що у наявних у справі документах медичного характеру зазначено потребу дитини у «постійному домашньому догляді». Вважає, що вказані формулювання є різними за своїм юридичним та медичним змістом: «Постійний сторонній догляд» термін, закріплений у законодавстві, що означає об`єктивну неспроможність особи самостійно себе обслуговувати та абсолютну залежність від допомоги сторонньої (третьої) особи; застосовується, зокрема, при встановленні інвалідності І групи; «Постійний домашній догляд» поняття, яке вказує лише на необхідність перебування дитини вдома під наглядом, не виключаючи при цьому наявності в неї часткової здатності до самообслуговування; цей термін не є тотожним законодавчому критерію та не підтверджує ступінь залежності, передбачений нормою статті 84 СК України. Отже, наявні документи не підтверджують виконання умови, з якою закон пов`язує виникнення обов`язку утримання дружини, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Щодо позовної вимоги стягнути аліменти на утримання позивачки до 01 листопада 2028 року зазначає, що інвалідність дитини встановлена до 01 лютого 2028 року. Таким чином, заявлений позивачкою кінцевий строк стягнення аліментів - 01 листопада 2028 року на 9 місяців перевищує строк, до якого дитині фактично встановлено статус дитини-інваліда. Підстав для стягнення аліментів на утримання дружини за межами строку інвалідності дитини закон не містить, а отже вимога в цій частині є юридично необґрунтованою та не може бути задоволена. Крім того, він є ветераном війни та особою з інвалідністю першої групи внаслідок війни. Вважає, що позивачка не має права на утримання себе за рахунок доходів відповідача, оскільки він є особою з інвалідністю внаслідок війни тому йому потрібні кошти на відновлення свого здоров`я.

Позивачка подала до суду відповідь на відзив у якій зазначає, що твердження сторони відповідача у відзиві не стосуються позовних вимог. Твердження сторони відповідача у відзиві, що вимоги є необгрунтованими з підстав того, що Закон як необхідну умову для виникнення обов`язку чоловіка утримувати дружину прямо вимагає, щоб дитина-інвалід не могла обходитися без постійного стороннього догляду. Проте звертає увагу суду, що не тільки ця умова є підставою для виконання обов`язку чоловіка утримувати дружину під час догляду за дитиною до 6-ти років, а як вона зазначала в позовній заяві, насамперед із за умови якщо дитина навіть без інвалідності, має вади фізичного або психічного розвитку дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ч.3 ст.84 СК України). Щодо тлумачення стороною відповідача понять «постійний сторонній догляд» та «постійний домашній догляд» зазначає, що такі поняття не мають законодавчого визначення у Сімейному кодексі України, а є в медичних документах домашній догляд застосовується як різновид стороннього догляду за місцем проживання, має безперервний та систематичний характер і як правило здійснюється родичами зумовлений об`єктивною потребою (втрата здатності до самообслуговування). Визначальним є не формальне найменування виду догляду, зазначене у медичних документах, а фактичний стан особи, зокрема ступінь втрати нею здатності до самообслуговування та необхідність постійної сторонньої допомоги, що має бути підтверджено належними медичними висновками». Щодо травми ОСОБА_2 зазначає, що це був нещасний випадок. Окрім цього ОСОБА_2 отримує пенсію, а тому просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Від представника відповідача – адвоката Романенчук А.В. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив згідно яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, вважає що відповідь на відзив не містить нових правових аргументів, позивачка повторює доводи, викладені у позовній заяві, які вже були предметом детального спростування у відзиві відповідача. Додаткових правових підстав для задоволення позову позивачем не наведено. Відповідь на відзив містить значний обсяг інформації, яка не має жодного відношення до предмету спору: порівняння з пенсіонерами, посилання на сторонніх осіб. абстрактні соціальні міркування.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій вказує позовні вимоги підтримує, справу просить розглянути у її відсутності.

Відповідач та його представник – адвокат Романенчук А.В. в судове засідання не з`явилися, представник подав до суду клопотання в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 13.05.2025 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Від спільного подружнього життя у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за даними Бази Громади Новицької територіальної громади вбачається, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , там де і зареєстрована і проживає мама ОСОБА_1 .

Згідно довідки про склад сім`ї від 05.02.2026 №23 встановлено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входять троє дітей: ОСОБА_5 , 2012 р.н., ОСОБА_6 , 2014 р.н. та ОСОБА_3 , 2022 р.н.

Згідно консультативного висновку спеціаліста №33 від 18.01.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагноз «Обсесивно-компульсивний розлад з елементами аутизму».

Відповідно до медичного висновку №8 від 14.01.2026 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина-інвалід, захворювання «Обсесивно-компульсивний розлад з елементами аутизму ЗНМ І рівня з порушенням комунікативної функції мовлення». Висновок дійсний до 01.02.2028.

Відповідно до довідки №302 від 04.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує домашнього догляду.

Згідно із ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законом або договором.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно статті 84 СК України «Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», ч.1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч.2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч.3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч.4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч.5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч.6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Статтею 88 СК України передбачено якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини, суд виходить з положень ст. 84 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та беручи до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Суд звертає увагу, що у Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. При цьому, суд при прийнятті рішення враховує прожитковий мінімум та кошти, що необхідні на життєві потреби особи.

Слід зазначити, що аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Суд при прийнятті рішення в кожному конкретному випадку має виходити із матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Як встановлено судом, позивачка не працює, здійснює догляд за малолітньою дитиною-інвалідом, їй матеріально важко утримувати себе. Відповідач відповідних коштів на утримання дружини добровільно не надає.

Також судом встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю 1 групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.03.2023 та отримує пенсію у розмірі 23 118,26 грн. У ОСОБА_2 відсутнє на праві власності будь-яке нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №470639084 від 31.03.2026 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. На підставі судового наказу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.09.2024 року у справі 345/5407/24 відповідач починаючи з 20.09.2024 року сплачує аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх його доходів, але не менше 50 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.79 Сімейного кодексу України аліменти на утримання одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

В силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Суд враховує ті обставини, що у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом, позивач не має змоги працювати і утримувати себе; відповідач є особою працездатного віку є особою з інвалідністю, що не доводить його непрацездатність, та, на думку суду, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки. Суд також враховує, що даний вид аліментних зобов`язань є недовготривалим, а тому позивач може надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною шести років.

А відтак, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини.

З урахуванням всіх цих обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною шести років задовольнити частково та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання дружини починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до 01.02.2028 року, тобто на період дії медичного висновку №8 від 14.01.2026. При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що в разі продовження терміну довідки позивач має право звернутись до суду із позовом про стягнення аліментів з батька дитини на період дії нової довідки.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відтак, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З матеріалів справи встановлено, що 04.02.2025 ОСОБА_1 уклала з адвокатом Кобзан Р.М. договір про надання правової допомоги та сплатила визначену актом від 10.02.2026 вартість послуг в розмірі 3458,80 грн., що підтверджується квитанцією № 424637.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 3458,80 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст.77,84,88 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.89,133,141,263-265,273,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частики всіх його доходів, щомісячно, починаючи з дня подачі позову з 11.02.2026 року до 01.02.2028 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3458,80 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: