Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №193/17/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/17/26

Провадження 1-кп/193/61/26

В И Р О К

іменем України

07 травня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041580000292 від 20.11.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполя Запорізької області, громадянина України, з базовою середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, який на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-14.11.2019 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харків за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1ст. 70 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на один рік;

-25.04.2023 року вироком Октябрьського районного суду м. Полтава за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до шести років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харків від 14.11.2019 року та остаточно призначено покарання у вигляді 6 років 1 місяця позбавлення волі;

-19.02.2024 року вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області за ч. 1 ст. 391 КК України , ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. 05.09.2024 року звільнений від відбуття покарання Дзержинським районним судом м. Харкова на підставі ст. 81-1 КК України умовно достроково на невідбутий строк 11 місяців 22 дні для проходження військової служби;

- 05 травня 2025 р. вироком Немишлянського районного суду м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за вказаним вироком частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Первомайського міського суду Харківської області від 19.02.2024 р. та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років п`ять місяців. Строк відбуття покарання обчислювати з дня проголошення вироку з 05 травня 2025р. В строк відбування покарання зарахувано строк тримання під вартою з 27 лютого 2025р. по 05 травня 2025 року день за день;

- ухвалою від 22 липня 2025 р. Харківського районного суду Харківської області на підставі ст. 81-1 КК України умовно – достроково звільнений від відбування покарання, призначеного вироком від 05 травня 2025 р. у справі № 645/2106/25 Немишлянського районного суду м. Харкова;

-31 березня 2026 року вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України , ч. 1 ст. 70 КК України до п`яти років одного місяця позбавлення волі, на підставі ч. 3 ст. 81-1, ч. 1 ст. 71 КК України приєднано частину покарання , призначеного вироком Немишлянського районного суду м. Харкова від 05.05.2025 року та остаточно призначено покарання у вигляді шести років позбавлення волі, початок строку рахується з дня набрання вироком законної сили, зараховано строк попереднього ув`язнення з 28 жовтня 2025 року до набрання вироком законної сили, день за день

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, військової частини НОМЕР_2 , на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), у військовому званні солдат, вчинив корисливий майновий злочин за наступних обставин. Так, 21 жовтня 2025 року у вечірній час (більш точного часу під час досудового розслідування встановити не надалось можливим), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою: вул. Запорізька, поблизу будинку №26 в с-ще Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області помітив припаркований транспортний засіб ВАЗ 2101 помаранчевого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , користувачем якого являвся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на той момент зберігав у вищезазначеному транспортному засобі, належний йому мобільний телефон Redmi 9С NFC Midnight Gray 2 Gb RAM 32 ROM, а саме в підлокітнику, який знаходився поміж передніми сидіннями. Надалі ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи повторно, поєднано з проникненням в сховище, в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 (зі змінами) переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, скориставшись відсутністю уваги зі сторони свідків та потерпілого, впевнившись, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, проник до салону вищевказаного автомобіля, викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон Redmi 9С NFC Midnight Gray 2 Gb RAM 32 ROM. Після цього, ОСОБА_5 , з викраденим майном покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальний збиток на загальну суму 3540 грн (три тисячі п`ятсот сорок гривень).

Таким чином, ОСОБА_5 скоєно злочин за ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, в у мовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованованого йому діяння та пояснив , що дійсно 21.10.2025 року у вечірній час він, переховуючись від ВСП, оскільки самовільно залишив військову частину у свого знайомого в с. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, здійснив крадіжку мобільного телефону Редмі з автомобіля, який був припаркований по вул. Запорізька , зачинений, через відкрите вікно. На наступний день телефон продав за 1500 грн. невідомій особі біля АЗС. Гроші витратив на дорогу. Погодився із кваліфікацією діяння за ч. 4 ст. 185 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

При цьому, суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану за ч.4 ст.185 КК України.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкий злочини.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому є рецидив злочину.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра, лікаря фтизіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо, раніше судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих обставини та обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення, у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 року, який набрав законної сили ОСОБА_5 засуджено на підставі ч. 3 ст. 81-1, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком від 05 травня 2025 р. у справі № 645/2106/25 Немишлянського районного суду м. Харкова, та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

За правилами ч. 4 ст. 70 КК України , передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Також, судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_5 скоєно даний злочин за ч. 4 ст. 185 КК України до постановлення вироку Самарівського міськрайонного суду від 31.03.2026, а саме: 21 жовтня 2025 р.

Згідно вироку Самарівського міськрайонного суду від 31.03.2026 року обвинувачений ОСОБА_5 був затриманий 28 жовтня 2025 року.

Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 р. щодо обвинуваченого ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який під час судового провадження неодноразово продовжувався та діяв до набрання вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 року законної сили , а саме до 30.04.2026 року.

Час тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою (з 28 жовтня 2025 р. до дня набрання вироком законної сили 30.04.2026 року) слід зарахувати у строк відбуття ним покарання за цим вироком із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі згідно вироку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому даним судом не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначено цим вироком більш суворим, призначеним вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 року та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років .

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у даному кримінальному проваджені не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши відбуту частину покарання за попереднім вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 року до дня набранням цим вироком законної сили.

Речовий доказ: мобільний телефон « Redmі 9 С », який знаходиться в камері схову ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровської області та належить потерпілому ОСОБА_6 передати власнику – ОСОБА_6 (квитанція, порядковий номер 488).

Матеріали кримінального провадження №12025041580000292 від 20.11.2025 на 160 арк. зберігати при судовій справі № 193/17/26 (провадження № 1-кп/193/61/26) .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1