Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №202/9143/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 202/9143/25

Провадження 2/206/1019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, -

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Олійник Я.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даної позовною заявою, яку обґрунтована тим, що за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2009 року було стягнуто щомісячно аліменти з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 до її повноліття на користь матері ОСОБА_1 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 липня 2007 року. На теперішній час дитина ОСОБА_3 навчається у Дніпровському фаховому педагогічному коледжі Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради» на 1 курсі денної форми навчання. Відповідач ОСОБА_2 в примусовому порядку сплачував аліменти до досягнення дитиною повноліття, подарунків не дарував, у вихованні та процесі життя дитини участі жодним чином не приймав. На виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2009 року по цивільній справі № 2-77/09, яке набрало законної сили, було видано виконавчий лист, але відповідач відмовляється сплачувати частини всіх видів заробітку (доходу) на їх спільну дитину з позивачем у добровільному порядку та ухиляється від обов`язку утримувати дитину до закінчення навчання і досягнення нею 23 років, тому позивач вимушена звернутися до суду зим позовом. Дитина проживає разом із нею з дня свого народження, повне матеріальне забезпечення дитини зараз позивач влаштовує за свій рахунок. Відповідач має можливість сплачувати кошти на утримання їх спільної дитини, оскільки він працює підприємцем та має регулярний і стабільний дохід. Так, відповідач працездатний, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому позивач вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання їх спільної повнолітньої дитини до досягнення нею 23 років на час навчання у закладі освіти на денному відділенні. Враховуючи вищевикладене, позивач просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі частини заробітку (доходу) щомісяця, з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з моменту звернення до суду з заявою і до припинення навчання, але у будь-якому випадку не більш ніж до досягнення донькою 23 років.

Не погоджуючись з обставинами викладеними у позовній заяві представником відповідача ОСОБА_4 було подано відзив на позовну заяву в якому вона зазначила, що у матеріалах справи відсутні підтвердження продовження ОСОБА_3 навчання. Так, однією з обов`язкових умов виникнення обов`язку батьків щодо утримання повнолітніх дітей є фактичне продовження ними навчання. Таким чином, саме факт реального продовження навчання на момент звернення до суду та на момент відкриття провадження у справі є юридично значимою обставиною, яка підлягає доказуванню позивачем. Однак, позивачем зазначена обставина належними та допустимими доказами не підтверджена. До позовної заяви долучено довідку навчального закладу, однак: строк її дії довідки закінчився (31 грудня 2025 року) до моменту відкриття провадження у справі; вона не підтверджує, що донька фактично продовжувала навчання станом на день відкриття провадження судом; документ не містить відомостей про поточний статус студентки (чи не була вона відрахована, переведена на іншу форму навчання або завершила навчання). Отже, на момент відкриття провадження у справі чинний документ, який би підтверджував факт продовження навчання дитини, відсутній. Слід врахувати, що право на утримання повнолітньої дитини не є безумовним і безпосередньо залежить від факту продовження навчання. Більше того, відповідно до правової природи таких правовідносин, право на аліменти припиняється автоматично у разі: відрахування з навчального закладу; завершення навчання; досягнення 23 років. У даній справі позивач звернулася до суду з відповідними вимогами, не надавши належного та актуального доказу того, що донька станом на момент відкриття провадження фактично продовжувала навчання. Натомість позовні вимоги ґрунтуються на довідці, строк дії якої закінчився. Також, представник зазначила про відсутність доказів наявності реальної потреби ОСОБА_3 у матеріальній допомозі. Протягом тривалого часу позивач особисто повідомляла відповідача, що з отриманих аліментів вона формує цільовий капітал на ім`я дитини, в тому числі на навчання. Згідно з наданими доказами, на ім`я дитини було відкрито депозитний рахунок, залишок на якому станом на 02 вересня 2024 року складав 146 612 грн. Наявність у повнолітньої дитини власних заощаджень у такому розмірі повністю нівелює твердження про її нужденність чи потребу у матеріальній допомозі з боку батьків на поточному етапі. Позивач намагається покласти на відповідача додатковий фінансовий обов`язок, приховуючи наявність значного ресурсу. Представник наголошує на тому, що відповідач не ухилявся від підтримки дитини. Розуміючи, що донька є повнолітньою особою, а згідно із законом аліменти на повнолітню дитину є її особистою власністю (а не власністю матері), відповідач щомісячно перераховував на особистий рахунок доньки грошову допомогу у розмірі 2 000 грн. Щодо відсутності у батька можливості надавати таку допомогу, представник зазначила, що при визначенні розміру аліментів суд має враховувати наявність у відповідача інших осіб на утриманні. На утриманні відповідача, станом на дату подачі відзиву, перебуває ще двоє малолітніх дітей: малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від шлюбу з ОСОБА_6 . Малолітній син дружини від першого шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько якого помер. Фактично відповідач з дружиною та діти живуть однією сім`єю з 2018 року. Вимога про стягнення 1/4 частки на одну повнолітню дитину є явно завищеною. За наявності фактично трьох дітей на утриманні, згідно із законом, частка утримання на кожну дитину мала б становити приблизно 16,5% (1/6 доходу). Загальний офіційний дохід відповідача від підприємницької діяльності за 2025 рік склав 210 000 гривень. Проте, ця сума є валовим доходом (об`єктом оподаткування) і не відображає реальних коштів, які залишаються в розпорядженні відповідача для проживання та утримання сім`ї. Згідно поданої декларації, протягом 2025 року відповідачем було сплачено обов`язкові податки та збори у загальному розмірі 49 920 грн., а саме: Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) - 21 120 грн; Військовий збір - 9 600 грн.; Єдиний податок - 19 200 грн. Крім того, на Відповідача покладено додаткові обов`язкові витрати, пов`язані з його діяльністю. Зокрема, відповідно до припису ДМР № 010603 від 25.03.2025, відповідач щомісячно сплачує 1 412,99 грн. за тимчасове погіршення існуючого стану благоустрою. Таким чином, після сплати податків та виконання обов`язкових приписів, чистий річний дохід відповідача становить лише 143 124,12 грн., що в середньому складає близько 11 927 гривень на місяць. Враховуючи, що ці кошти є єдиним джерелом для утримання сім`ї з чотирьох осіб (доходи дружини також повністю спрямовуються на забезпечення базових потреб родини), матеріальна можливість надавати додаткову допомогу повнолітній доньці, яка вже має значні власні заощадження, є фактично відсутньою, проте здійснюється за фінансовими можливостями батька добровільно. Представник зазначила, що на ці кошти в умовах воєнного стану відповідач зобов`язаний забезпечувати життєдіяльність сім`ї з чотирьох осіб: себе, дружини та двох дітей (одна з яких є малолітньою, а інший перебуває на моєму фактичному утриманні через смерть батька). Виходячи з простого розрахунку, на кожного члена моєї сім`ї припадає сума, що є значно нижчою за встановлений законом прожитковий мінімум. За таких обставин, вимога позивача про стягнення аліментів у розмірі 1/4 (25%) від загального доходу є не тільки незаконною, а й призведе до надмірного порушення прав інших дітей. З огляду на те, що повнолітня донька вже має сформований фінансовий резерв (депозит у розмірі 146 612 грн.), вона не перебуває у стані нужденності, який би виправдовував покладення на відповідача такого надмірного фінансового зобов`язання. Враховуючи баланс інтересів усіх дітей відповідача та його реальний рівень доходів, матеріальна можливість надавати додаткову допомогу є вкрай обмеженою, а заявлений возивачем розмір аліментів - абсолютно неспівмірним із фінансовими можливостями. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та їх спроможність її надавати. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача ОСОБА_4 просила суд відмовити у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Позивачем ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що кошти на депозиті є виключно наслідком примусового стягнення заборгованості з аліментів, яка виникла у відповідача в минулому, за період до досягнення дитиною повноліття (за невиконання ним ст. 180 СК України згідно з рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2009 р. у справі № 2-77). Отримавши цей прострочений борг, позивач відкрила депозитний рахунок на ім`я доньки для збереження коштів. Відповідач до цього депозиту не має жодного відношення, як благодійник. Погашення боргу за минуле життя дитини не є виконанням нового, самостійного зобов`язання, яке виникло на підставі ст. 199 СК України після досягнення донькою 18 років та вступу до навчального закладу. Крім того, відповідач стверджує, що його дохід як ФОП є "валовим", і долучає до суду чеки про сплату 1 412,99 грн на користь КП "Управління контролю за благоустроєм міста". За офіційними даними Держстату, середня заробітна плата в Дніпропетровському регіоні на початку 2026 року становить 27 791 грн. Саме з цієї суми держава оцінює платоспроможність відповідача. Його чеки за благоустрій є юридично нікчемними у цій справі. Відповідач формально вказує, що довідка з коледжу діяла до 31.12.2025 року. Проте ОСОБА_3 продовжує успішно навчатися на 1-му курсі денної форми навчання.

Представником відповідача ОСОБА_4 на відповідь на відзив були подані письмові заперечення, в яких представник відповідача просила суд відмовити позивачу у прийнятті відповіді на відзив від 24 березня 2026 року.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року дану позовну заяву було передано за підсудністю до Самарського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року дану цивільну справу було прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 6).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2009 року по справі № 2-77/09, визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто щомісячно аліменти з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 до її повноліття на користь матері ОСОБА_1 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 липня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_7 , батьками якого зазначені: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_5 , батьками якої зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

21 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено шлюб, після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_11 », про що Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис № 721.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

З довідки виданої Дніпровського фахового педагогічного коледжу Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради № 194 від 02 вересня 2025 року встановлено, що ОСОБА_3 дійсно навчається на 1 курсі денної форми навчання за регіональним замовленням за спеціальністю А2 Дошкільна освіта (група ДО-25-1/11) в Дніпровському фаховому педагогічному коледжі Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Наказ про зарахування № 181 від 15 серпня 2025 року, початок навчання 01 вересня 2025 року, термін навчання 1 рік 10 місяців. Довідка дійсна до 31 грудня 2025 року (а.с. 7).

З довідки виданої Дніпровським фаховим педагогічним коледжем Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровська обласна рада» № 102 від 30 березня 2026 року встановлено, що ОСОБА_3 дійсно навчається на 1 курсі денної форми навчання за регіональним замовленням за спеціальністю А2 Дошкільна освіта (група ДО-25-1/11) в Дніпровському фаховому педагогічному коледжі Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровська обласна рада» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Наказ про зарахування № 181 від 15 серпня 2025 року, початок навчання 01 вересня 2025 року, термін навчання 1 рік 10 місяців. Довідка дійсна до 30 червня 2026 року.

Представником відповідача до матеріалів справи було долучено скріншоти переписки позивача ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 , на одному з яких містяться відомості про наявність на депозитному рахунку ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 146 6122,66 гривень.

Так, суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування), як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст (постанова Верховоного суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21).

В той же час, позивач в судовому засіданні не заперечувала щодо наявності відкритого рахунку на їм`я її доньки ОСОБА_3 та пояснила, що нею, як матір`ю було зроблено депозитний рахунок для доньки та всі аліменти, що сплачував відповідач на дитину, вона вносила на нього, а не витрачала.

Також, позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи були долучені скрішоти переписки з відповідачем ОСОБА_2 щодо сплати аліментів на утримання їх доньки ОСОБА_3 , де відповідач запропонував сплачувати аліменти у розмірі 2 000,00 гривень, а позивач для сплати аліментів надала картку доньки № НОМЕР_8.

На підтвердження сплати аліментів відповідачем ОСОБА_2 до матеріалів сплави були долучені квитанції на загальну суму 12 000,00 гривень.

Відповідно до скріншоту наданого позивачем ОСОБА_1 встановлено, що 08 липня 2024 року на картку № НОМЕР_5 було здійснено зарахування у розмірі 138 136,00 гривень, призначення платежу: зарахування Індустріальний ВДВС у м. Дніпрі аліменти № 2-77, 14 листопада 2019 року; з ОСОБА_2 ; № 16442646; кошти за ВП; стягнуті на користь стягувача.

З податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця відносно ОСОБА_2 , визначено суму його доходів та податкових зобов`язань.

Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного та Сімейного кодексів України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

За правилами ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Статтею 182 СК України встановлені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов`язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20 наголосив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 Верховний Суд дійшов висновків, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5,6,7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані сторонами докази, врахувавши фактичні обставини справи, які мають істотне значення, а саме : матеріальне становища платника аліментів, його працездатності, стан здоров`я, матеріальне становище відповідача та потребу доньки сторін, яка навчається та проживає разом із матір`ю, а також враховуючі ту обставину, що на утриманні відповідача перебуває ще син ОСОБА_7 його теперішньої дружини ОСОБА_6 від першого шлюбу у зв`язку із смертю його рідного батька, та у зв`язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_6 другої доньки ОСОБА_5 у відповідача, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, що відповідатиме розумності та справедливості, принципу рівності прав та обов`язків батьків та їх зобов`язань щодо дітей.

Що стосується долучених відповідачем квитанцій про сплачені ним штрафи у розмірі 11 303,92 гривень згідно припису виданого Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровська міська рада № 010 603 від 25 березня 2025 року, то останні суд не враховує при ухвалені рішення, оскільки порушення відповідачем стану благоустрою, це виключно відповідальність останнього, і ця обставина не може впливати на обов`язок належного матеріального утримання дітей.

Посилання відповідача про наявність у доньки ОСОБА_3 депозитного рахунку не впливає на визначення розміру аліментів на її навчання, оскільки цей рахунок відкрила її мати та вносила на нього свої кошти та сплачені відповідачем аліменти з 16 липня 2007 року по 19 травня 2025 року, тобто до повноліття дитини, а не в період її навчання.

Разом з тим, визначаючи строк, з якого і до якого стягуються аліменти, суд виходить з норм ч. 1 ст. 191 СК України та ч. 2 ст. 199 СК України, відповідно до яких аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, право на утримання припиняється у разі припинення дитиною навчання, але не більш, ніж до досягнення нею 23-х років, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання з 23 вересня 2025 року, тобто від дня пред`явлення даного позову до суду та стягувати їх до закінчення ОСОБА_12 навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23-х років.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Що стосується заявленої з боку представника відповідача вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідач обґрунтовує понесення правих витрат такими доказами: Договір на надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 0013 від 02 березня 2026 року, прейскурант адвокатських послуг, акт виконаних робіт від 13 березня 2026 року до Договір на надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 0013 від 02 березня 2026 року, квитанцію № 287743329 від 13 березня 2026 року.

У відповідності до п. 1.1. вказаного договору, Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за правову (адвокатську) допомогу про представленню інтересів Замовника в справі про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини в Самарському районному суді міста Дніпра Замовник сплачує Адвокату 5 300,00 гривень.

З Акту виконаних робіт 13 березня 2026 року до Договір про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 0013 від 02 березня 2026 року встановлено, що адвокат Олійник Я.Л. надала (виконала), а замовник ОСОБА_2 прийняв надані послуги, а саме: 1) зустріч з клієнтоном з метою з`ясування обставин справи; 2) ознайомлення з матеріалами справи № 202/9143/25; 3) правовий аналіз отриманих документів від клієнта; 4) пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах; 5) правовий аналіз позовної заяви, додатків та позиції позивача; 6) підготовка відзиву по справі на підставі наданих документів; 7) складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат; 8) направлення відзиву з додатками до суду та позивачу. Загальна вартість наданих послуг є обумовлена сторонами та склала 5 300,00 гривень.

На підтвердження виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 0013 від 02 березня 2026 року представником відповідача було долучено квитанцію № 287743329 від 13 березня 2026 року про перерахування ОСОБА_2 на рахунок адвоката Олійник Я.Л. грошових коштів у розмірі 5 300,00 гривень, де призначення платежу: за надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) згідно Договору № 0013 від 02 березня 2026 року.

Суд прийнявши до уваги складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності, пропорційності та справедливості, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 1 300,00 гривень, оскільки встановлено, що відповідачем відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, а також за результатами розгляду справи, рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.

Керуючись ст.ст. 7, 150, 155, 180, 181, 182, 191, 196 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка продовжує навчання в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) починаючи стягнення з 23 вересня 2025 року і до закінчення навчання або до досягнення нею двадцяти трьох років, у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на правничу допомогу згідно з Договором на надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 0013 від 02 березня 2026 року у розмірі 1 300,00 гривень.

Повний текст рішення складено 07 травня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук