Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №440/6769/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.С. Сич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 р. Справа № 440/6769/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025, по справі № 440/6769/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне якісне постачання"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне якісне постачання" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00011310701 від 06.02.2025 та №00011290701 від 06.02.2025.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 частково задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.02.2025 №00011290701 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне якісне постачання" суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 374530 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 299624 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 74906 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.02.2025 №00011310701.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначав про непідтвердження господарських операцій ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" із ТОВ "РОНМІЛ", оскільки господарські взаємовідносини здійснювалися відповідно до договору поставки №17/10/22-XII від 17.10.2022, укладеного контрагентом в особі директора ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України; згідно товарно-транспортних накладних транспортування проводилося ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" до пункту розвантаження за адресою, за якою знаходиться ТОВ «ТВК ДЮ ПЛАСТ Україна», директором якого надано свідчення про те, що будь-яких фінансово-господарських операцій по отриманню, відвантаженню та зберіганню нафтопродуктів на нафтобазі з ТОВ "РОНМІЛ" та його посадовими особами ТОВ «ТВК ДЮ ПЛАСТ Україна» не мало. Отже, контролюючий орган зазначав, операції з постачання метанолу ТОВ «РОНМІЛ» є безтоварними, а реалізація метанолу здійснена позивачем невстановленому покупцю на загальну суму 1797744 грн.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДПС Полтавської області у період з 21.11.2024 по 01.01.2025, який продовжено з 19.12.2024 по 01.01.2025, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне якісне постачання" (податковий номер 39740221) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2021 по 30.09.2024, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2021 по 30.09.2024, за результатами якої складено акт від 08.01.2025 №188/16-31-07-01-01/39740221 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне якісне постачання" (податковий номер 39740221).

За результатами проведеної перевірки складний акт від 08.01.2025 №188/16-31-07-01-01/39740221 "Міжрегіональне якісне постачання", яким зафіксовано порушення, зокрема: п. 187.1 ст. 187 п.189.1. ст.189, п. 198.5. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 436472 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2021 - 70668 грн., березень 2022 - 49641 грн., квітень 2022 - 16539 грн., жовтень 2022 - 299624 грн.; п. 201.1 ст. 201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 436472 грн.

Висновки акту перевірки були оскаржені ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" шляхом подання до Головного управління ДПС у Полтавській області заперечень, за результатами розгляду яких позивачу надано відповідь листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.01.2025 №2450/6/16-31-07-01-07 про те, що висновок акту перевірки від 08.01.2025 №188/16-31-07-01-01/39740221 залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДПС у Полтавській області 06.02.2025 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00011290701, яким ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 545590,00 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - на суму 436472 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 109118 грн.;

- №00011310701, яким до ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 149812,00 грн. за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх часткової обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Таким чином, податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Отже, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із матеріалів справи встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено заниження позивачем грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 436472 грн., у тому числі по періодах: грудень 2021 - 70668 грн., березень 2022 - 49641 грн.. квітень 2022 - 16539 грн., жовтень 2022 - 299624 грн.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на доводах щодо нереальності господарських операцій з наступними контрагентами: ТОВ «РОНМІЛ», за якими не підтверджено здійснення реалізації товару, та ТОВ "РОНМІЛ» (податковий номер 44410717) є учасником декількох кримінальних проваджень, ТОВ «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна», операції з яким не є господарською діяльністю підприємства у розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, фактично здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операції з придбання послуг на користь позивача.

У ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" (постачальник) та ТОВ «РОНМІЛ» (покупець) було укладеного договір поставки №17/10/22-ХП від 17.10.2022, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця хімічну продукцію, далі товар, у відповідності до специфікацій, які оформлюються додатками до цього договору (далі специфікації) і є його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його. Найменування (асортимент), кількість, вартість товару, що є предметом цього договору, визначається специфікаціями. Поставка товару здійснюється на умовах, зазначених у специфікації, з зазначенням місця передачі та відповідних умов Правил «Інкотермс-2010».

Відповідно до п. 2.1 договору ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару, що підлягає оплаті вказується у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, визначених специфікаціями, та на підставі рахунку постачальника. Залишок неоплаченої вартості товару (якщо таке має місце) оплачується після отримання товару у строк не більше трьох банківських днів після для отримання.

Пунктами 5.1-5.6 договору передбачено, що постачальник проводить поставку товару в місці та в строк, визначений специфікаціями. Датою поставки є дата підписання повноважним представником покупця товарно-супровідних документів.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 договору приймання-передача товару здійснюється шляхом підписання товарно-транспортних документів в місці поставки. Місце поставки визначається згідно цього договору або специфікації. Навантаження товару на автомобільний чи залізнодорожний транспорт здійснює постачальник самостійно. Перехід права власності та ризиків на товар, що постачається, відбувається в момент його фактичної передачі покупцю та підписання товаро-супровідних документів.

17.10.2022 між сторонами складено специфікацію №1 до договору поставки №17/10/22-ХП від 17.10.2022, якою узгоджено найменування (асортимент) товару метанол (метиловий спирт), кількість (44,72 т), вартість товару за тонну - 33500,00 грн. без ПДВ, загальну суму 17797744,00 грн., у тому числі ПДВ 299624,00 грн., умови поставки товару: DDР с. Путрівка, вул. Коцюбинського, 137, Васильківський район, Київська область, умови та строки оплати: оплата по факту поставки товару, строк поставки: 5 робочих днів; допустимий толеранс +/-10%.

На підставі договору поставки №17/10/22-ХП від 17.10.2022 ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" рахунки на оплату за метанол (метиловий спирт) №364 від 18.10.2022 та №363 від 18.10.2022.

ТОВ «РОНМІЛ» перерахувало на рахунок позивача грошові кошти платіжною інструкцією в національній валюті від 18.10.2022 №25 в розмірі 500000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 83333,33 грн. як оплата за метанол (метиловий спирт) згідно рахунку №363 від 18.10.2022 та платіжною інструкцією в національній валюті від 18.10.2022 №25 в розмірі 414148,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 69024,67 грн., як оплата за метанол (метиловий спирт) згідно рахунку №363 від 18.10.2022.

Позивачем складено податкову накладну №11 від 18.10.2022 на суму 914148,00 грн., у тому числі ПДВ 152358,00 грн., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.10.2022.

Також, ТОВ «РОНМІЛ» перерахувало на рахунок позивача грошові кошти платіжною інструкцією в національній валюті від 18.10.2022 №27 в розмірі 467652,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 77942,00 грн., як оплата за метанол (метиловий спирт) згідно рахунку №364 від 18.10.2022.

Позивачем складено податкову накладну №12 від 18.10.2022 на суму 467652 грн., у тому числі ПДВ 77942,00 грн., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.10.2022.

18.10.2022 позивачем складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №20 до податкової накладної від 18.10.2022 №12, яким змінено кількість товару на 11,6331344 т та ціну постачання одиниці товару без урахування ПДВ на 33500,00 грн., який був зареєстрований позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.10.2022.

ТОВ «РОНМІЛ» перерахувало на рахунок позивача грошові кошти платіжною інструкцією в національній валюті від 20.10.2022 №64 в розмірі 415944,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 69324,00 грн., як оплата за метанол (метиловий спирт) згідно рахунку №364 від 18.10.2022.

Позивачем складено податкову накладну №4 від 20.10.2022 на суму 415944,00 грн., у тому числі ПДВ 69324,00 грн., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.10.2022.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

На підтвердження факту відвантаження, перевезення та передачі товару ТОВ «РОНМІЛ» позивачем надано видаткову накладну №389 від 24.10.2022, видаткову накладну №388 від 24.10.2022, товарно-транспортну накладну №389 від 24.10.2022, товарно-транспортну накладну №388 від 24.10.2022.

Також, на підтвердження наявності у позивача товару, який він реалізував ТОВ «РОНМІЛ», надано контракт №МЕТ/ТRUСК/02/2022 від 20.04.2022, митну декларацію UА903050/2022/034245 від 09.10.2022 з додатками до цієї декларації (інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна), митну декларацію UА903050/2022/034246 від 09.10.2022 з додатками до цієї декларації (інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна, виписка по рахунку позивача, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах), виписки по рахунку 3712 за 06.10-09.10.2022, акцизні накладні.

Крім того, позивачем надано докази на підтвердження відображення операцій з придбання позивачем метанолу (метилового спирту) та реалізації цього метанолу (метилового спирту) ТОВ «РОНМІЛ» по регістрах бухгалтерського обліку позивача.

Умови Інкотермс 2010 - DDP (Delivered Duty Paid (… named place of destination) Поставка з оплатою мита (… назва місця призначення) означають термін поставка зі сплатою мита означає, що продавець надасть товар, що пройшов митне очищення і не був розвантажений із прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець зобов`язаний нести усі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для імпорту в країну призначення (під словом мито тут розуміється відповідальність і ризики за проведення митного очищення, а також за оплату митних формальностей, митних мит, податків і інших зборів).

Отже, продавець зобов`язаний забезпечити доставку, і він же несе всі витрати.

Так, частиною 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, п. п. 1, 2 якого передбачено, що наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Отже, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Так, на підтвердження перевезення товару надано товарно-транспортні накладні №389 від 24.10.2022, №388 від 24.10.2022, у яких автомобільним перевізником, замовником та вантажовідправником зазначено ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання", а вантажоодержувачем - ТОВ «РОНМІЛ», пункт розвантаження: с. Путрівка, вул. Коцюбинського, 137, Васильківський район, Київська область.

Висновки контролюючого органу щодо непідтвердження транспортування товару ґрунтуються на встановлених під час проведення перевірки обставинах того, що за адресою с. Путрівка, вул. Коцюбинського, 137, Васильківський район, Київська область знаходиться ТОВ «ТВК ДІО ПЛАСТ Україна», директором та засновником якого ОСОБА_2 надано свідчення про те, що будь-яких фінансово-господарських операцій по отриманню, відвантаженню та зберіганню нафтопродуктів на нафтобазі с. Путрівка, вул. Коцюбинського, 137 з низкою підприємств, в тому числі ТОВ «РОНМІЛ» та їх посадовими особами, не мав, службових осіб вищезазначених підприємств не знає.

Так, умовами договору, специфікації, іншими документами не було передбачено здійснення розвантаження товару саме на власних чи на орендованих об`єктах ТОВ «ТВК ДІО ПЛАСТ Україна» або із залученням працівників ТОВ «ТВК ДІО ПЛАСТ Україна».

Натомість, представник позивача пояснив, що приймання-передача товару здійснювалася у с. Путрівка шляхом перекачування товару з машини продавця на машину покупця, що не суперечить як умовам договору, змісту товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, за сталою практикою Верховного Суду відсутність товарно-транспортної накладної або наявність неточностей при її складенні, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.

Відсутність або недоліки складання товарно-транспортних накладних або складських документів не можуть слугувати доказом безтоварності господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням.

Товарно-транспортна накладна, складські документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно доводів відповідача в частині недоліків певних первинних документів колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій.

Виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються.

У той же час, колегія суддів, дослідивши зміст наданих позивачем товарно-транспортних накладних, зазначає, що останні містять інформацію щодо транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер); автомобільного перевізника; замовника та вантажовідправника; підпис особи (відповідальної особи вантажовідправника), яка дозволила відпуск; підпис особи (відповідальної особи вантажоодержувача), яка прийняла товар; інформацію про вантаж (одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну суму та масу).

На підставі викладеного слід дійти висновку про необґрунтованість посилань відповідача на наявність певних недоліків (відсутність певної інформації) у зазначених вище товарно-транспортних накладних, оскільки такі обставини самі по собі не свідчить про нереальність здійснення господарських операцій позивачем із його контрагентом.

Отже, під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Таким чином, у ході судового розгляду досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Реальність виконання вказаного вище господарського зобов`язання, безпосередньо пов`язаного з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, в результаті господарських операцій з контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Разом з тим, висновки податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаної господарської операції, окрім викладеного, ґрунтуються на твердженні про те, що за отриманою з правоохоронних органів інформацією ТОВ «РОНМІЛ» є учасником кримінальних проваджень, зокрема: №42023000000000707 від 27.04.2023 (ч.2 ст. 364 КК України); №42023000000000709 від 28.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 358, ч.3 ст. 362 КК України.

Так, відповідно до положень ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Втім, податковим органом всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, такого доказу як вирок не надано.

В силу ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 19.07.2024 у справі №761/24399/24, що набрав законної сили, затверджено угоду про визнання винуватості від 28.06.2023, яка укладена у кримінальному провадженні за № 72024171000000027 від 28.06.2024, між прокурором Полтавської обласної прокуратури Коваленком Д.А. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Значенка С.В. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 (три) роки.

Втім, вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами справи.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) /https://reyestr.court.gov.ua/Review/105852864/, дійшла висновку, що зміст судових рішень, якими директорів та засновників контрагентів звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 205 КК України, не свідчить про наявність висновку щодо протиправної діяльності самого позивача, а відтак відсутні будь-які юридичні наслідки для нього. Адже стаття 205 КК України (виключена Законом №101-IX від 18.09.2019) охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб.

Оскільки суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованим висновок Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15) про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, та відступала від нього.

Так, ст. 205-1 КК України встановлена відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб підприємців.

Зміст вироку суду 19.07.2024 у справі №761/24399/24, на який посилається відповідач, не містить посилань на обставини та докази, що спростовують реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «РОНМІЛ».

Вказаним вироком суду не встановлені ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" та ОСОБА_1 , стосовно якого цей вирок постановлено.

Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Також колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла.

Зазначені висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 07.07.2022 у справі № № 160/3364/19.

Законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Тому, платник податку (покупець) не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Господарські операції повинні бути дослідженні у сукупності всіх документів, які дозволяють встановити реальність господарських операцій. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

При цьому, податковий орган не заперечує, що контрагент позивача на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію як платників податку на додану вартість. Доказів в підтвердження визнання недійсними або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію до суду не надано.

Судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкових зобов`язань, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарських операцій, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, контролюючий орган не ставить під сумнів факт наявності у позивача товару та його реалізацію.

Разом з тим, податковий орган зазначає, що даний товар був реалізований не ТОВ «РОНМІЛ», а «невстановленому покупцю».

Втім, такі твердження колегія суддів не приймає як такі, що є припущенням, оскільки податковим органом не встановлено особу, якій фактично передано товар, та не надано будь-яких доказів на підтвердження таких доводів.

З огляду на зазначене, безпідставними є висновки податкового органу щодо невиконання позивачем п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України через відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму ПДВ 299624 грн., оскільки товар, який, за твердженням податкового органу, реалізований позивачем невстановленому покупцю, був отриманий позивачем у жовні 2022, у зв`язку з чим обов`язок зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 299624 грн. у вересні 2022 був відсутній.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.02.2025 №00011290701 в частині збільшення ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 374530 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 299624 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 74906 грн., та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.02.2025 №00011310701.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи межі перегляду судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі № 440/6769/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов