Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №440/9500/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 р. Справа № 440/9500/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2026, по справі № 440/9500/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзацу четвертого пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Зокрема, зазначає, що позивач не набув право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзацу четвертого пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153. Зазначає, що прийняття на службу позивача відбулося за півтора роки до введення воєнного стану, що виключає застосування до позивача норм Постанови №153.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 17.07.2020 підписав із Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно пункту 3 цей контракт є строковим та укладається на 3 роки.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №159-рс від 17.07.2020 позивач призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 3-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, ВОС-10915А, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

05.06.2022 позивач одержав поранення, а саме: вибухова травма, вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівої кістки з пошкодженням сухожилків м`язів розгиначів та вогнепальним багатоуламковим переломом II, III, IV п`ясних кісток, вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин лівої клубової ділянки, вогнепальне наскрізне кульове поранення латеральної поверхні верхньої третини лівої гомілки з вогнепальним переломом головки малогомілкової кістки в ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Врубівка Луганської області внаслідок зіткнення з ДРГ зі сторони противника. Під час бойового завдання був одягнутий в засоби індивідуального захисту (бронежелет та шолом). Ознак алкогольного чи токсичного сп`яніння виявлено не було.

Ці обставини підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від №1/37/7405, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 16.07.2023.

Внаслідок отриманої травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 05.06.2022 по 12.10.2022.

Свідоцтвом про хворобу №18 від 05.10.2022 позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 позиввача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, а поранення так, пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №207 від 22.07.2023 старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини, який 06.06.2022 був евакуйований до центральної районної лікарні м.Бахмут у зв`язку з пораненням вважати таким, що з 09.01.2023 продовжив лікування у Королівстві Норвегія у відділенні пластичної хірургії лікарні "Telemark".

Вищевказані обставини встановлені Полтавським окружним адміністративним судом та Другим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи №440/4494/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень- https://reyestr.court.gov.ua/Review/121835561 / https://reyestr.court.gov.ua/Review/124814712).

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі №440/4494/24 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі № 440/4494/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з 01.01.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з 01.01.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100 000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі № 440/4494/24 залишено без змін.

07.05.2025 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом в якому, зокрема, просить повідомити протягом якого терміну старшому солдату в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 буде виплачена одноразова грошова винагорода у розмірі 1 млн гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

Листом від 15.05.2025 №1/37/7080 Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, що у разі наявних законних підстав буде внесено в наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 11.02.2025 №153. У військової частини НОМЕР_1 відсутня заборгованість перед старшим солдатом ОСОБА_1 .

Крім того, 08.07.2025 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою в якій зазначив, що 05.06.2022 в ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини в районі н.п. Врубівка Луганської області отримав важкі поранення, за наслідками постійно знаходиться у лікувальних закладах України на стаціонарному лікуванні. Оскільки вступив на військову службу у період дії воєнного стану, до набрання чинності постановою №153, у віці до 25 років та був поранений у зв`язку із захистом Батьківщини, тому має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн на підставі абзацу четвертого пункту 4 постанови №153.

У зв`язку із не нарахуванням та виплатою одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзацу четвертого пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Аналіз положень пункту 4 Постанови КМУ №153 дає підстави суду дійти висновку, що на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов:

- які до набрання чинності цією постановою (11.02.2025 року) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX;

- проходять військову службу;

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11.02.2025 року).

Колегія суддів звертає увагу, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 17.07.2020 підписав із Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 контракт на три роки про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №159-рс від 17.07.2020 позивач призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 3-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, ВОС-10915А, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Так, з урахуванням співставлення та аналізу документів наданих позивачем до матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі у Збройних Силах України, а не був прийнятий на військову службу в період воєнного стану, тобто не підпадає під вимогу п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153.

Отже, на підставі вищевикладеного, слідує, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог.

Таким чином, колегією суддів під час розгляду справи не встановлено підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 по справі № 440/9500/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва