Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №520/8331/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Полях Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 р. Справа № 520/8331/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/8331/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГООБЛІК" (надалі - позивач, ПП"ЕНЕРГООБЛІК" ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 02.04.2025 р. за №00149520708.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 12.01.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.04.2025 №00149520708 в частині застосування штрафних санкцій у виді пені за період з 24.02.2022 по 29.02.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057) на користь Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" (вул. Мала Панасівська, буд. 1, м. Харків, 61052, РНОКПП 24662711) суму судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні даної частині позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.04.2025 №00149520708 направлене платнику податків за результатами узгодження сум грошових зобов`язань в судовому порядку, а тому останнє не може бути оскаржено до суду щодо суми грошових зобов`язань, яка є узгодженою з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відзиву на вказану апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01.10.2020 № 151/Р за період з 01.10.2020 по 29.02.2024, від 07.04.2021 № 245-040321 за період з 07.04.2021 пo 29.02.2024, від 05.07.2021 № 157/Р за період 05.07.2021 по 29.02.2024.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 25.03.2024 № 11522/20-40-07-09-05/24662711, згідно висновків якого встановлено порушення ПРАТ «ЕНЕРГООБЛІК»: частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним контрактом від 01.10.2020 № 151/Р, укладеному з ООО «ПК Энергоучет», Російська Федерація.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 02.04.2025 р. за №00149520708, яким за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 90 299, 17 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» немає жодної можливості отримати кошти від ТОВ «ПК Енергоучет» або повернути поставлену продукцію, оскільки останній є резидентом рф, а правовий механізм для стягнення таких коштів наразі відсутній. З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність документально підтверджених форс-мажорних обставин щодо можливості дотримання позивачем граничного строку розрахунків зовнішньоекономічним контрактом від 01.10.2020 № 151/Р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Енергоучет» (резидент російської федерації), суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про наявність порушення строків розрахунків ЗЕД за контрактом від 01.10.2020 № 151/Р у період з 24.02.2022 по 29.02.2024 не відповідають дійсності, а стягнення пені за цей період є незаконним та таким, що суперечить частині 6 статті 13 Закону № 2473-VIII.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 4 ч.1 ст.238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Із аналізу норм встановлено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 року у справі №240/6357/20, від 27.08.2021 року у справі №580/3966/20, від 15.12.2020 року у справі №804/5759/17, від 17.08.2022 року у справі №520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній постанові, яка застосовується судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01.10.2020 № 151/Р за період з 01.10.2020 по 29.02.2024, від 07.04.2021 № 245-040321 за період з 07.04.2021 пo 29.02.2024, від 05.07.2021 № 157/Р за період 05.07.2021 по 29.02.2024.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 25.03.2024 № 11522/20-40-07-09-05/24662711, згідно висновків якого встановлено порушення ПРАТ «ЕНЕРГООБЛІК»: частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним контрактом від 01.10.2020 № 151/Р, укладеному з ООО «ПК Энергоучет», Російська Федерація.

12.04.2024 на підставі Акту №11522 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №42935000705 про застосування до позивача пені у розмірі 639522,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом (справа № 520/10197/24).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 520/10197/24 позов – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 12.04.2024 р. №00192260708.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 520/10197/24 скасовано.

Прийнято постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.04.2024 №00192260708 в частині застосування штрафних санкцій у виді пені за період з 24.02.2022 по 29.02.2024 у розмірі 549222,83 грн.

У задоволенні іншої частини адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" відмовлено.

Рішення набрало законної сили 27.03.2025 року.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

На підставі висновків акту перевірки від 25.03.2024 № 11522/20-40-07-09-05/24662711, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі № 520/10197/24 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 02.04.2025 р. за №00149520708, яким до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 90 299, 17 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 00149520708 від 02.04.2025 року за формою «С» було прийнято за результатами часткового скасування постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі № 520/10197/24 щодо суми штрафу податкового повідомлення-рішення від № 00192260708 від 12.04.2024 року (на загальну суму штрафних санкцій 639522,00 грн.) в частині застосованих штрафних санкцій у загальному розмірі 549222,83 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №00149520708 від 02.04.2025 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з абзацом другим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Аналогічне положення міститься у підпункті 4 пункту 1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Аналізуючи вказані норми в їх системному взаємозв`язку Верховний Суд в постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 826/15527/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3114/16, від 27 вересня 2022 року у справі № 380/7694/20 виснував, що Податкового кодексу України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.09.2023 року у справі №420/7190/22, від 19.10.2023 року у справі №640/7077/20, від 08.02.2024 року у справі №200/3119/21-а, , від 18.12.2024 року у справі №808/2990/15, які є обов`язковими для врахування в силу приписів ч.5ст.242 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2024 року по справі №160/10433/22 зазначив, що наведений підхід до визначення правового статусу податкового повідомлення-рішення, прийнятого в порядку, визначеному підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 і пункту 60.4 статті 60 ПК України, не суперечать закріпленому у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод праву на справедливий судових розгляд, одним із елементів якого є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника судового розгляду. Вказаний принцип як один із основоположних аспектів верховенства права передбачає дотримання res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00192260708 від 12.04.2024 року за формою С, яке було частково скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 вважається відкликаним, тобто є таким що втратило юридичну силу, а оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 00149520708 від 02.04.2025 року за формою «С» на загальну суму 90299,17 грн., щодо яких позивачу було відмовлено в задоволенні позову згідно з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі № 520/10197/24, тобто вказане податкове зобов`язання є узгодженим.

При цьому, позивач звернувся до суду повторно зі спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що був вирішений судом у справі № 520/10197/24, судове рішення апеляційної інстанції у якій набрало сили 27.03.2025, а зобов`язання стало узгодженим за результатом судового оскарження.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення № 00149520708 від 02.04.2025 року за формою «С» на загальну суму 90299,17 грн., що є предметом спору у даній справі, прийнята за результатами часткового скасування грошового зобов`язання в судовому порядку попереднього податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00192260708 від 12.04.2024 року за формою С, яка набула статусу узгодженої з дня набрання законної сили постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі № 520/10197/24, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а саме положення ст. 238 КАС України, внаслідок чого помилково надав правову оцінку встановленим обставинам справи і вирішив спір по суті.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 520/8331/25 скасувати.

Провадження у справі № 520/8331/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва