Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №520/26868/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Лук`яненко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 р. Справа № 520/26868/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.03.26 по справі № 520/26868/25

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

про визнання протиправними та скасування висновку, пункту 18,19,20 наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

1. визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_1 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ;

2. визнати протиправними та скасувати пункти 18,19,20 наказу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 :

- «18.3а порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», пункту 1 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, начальнику прикордонної розвідувальної застави приккшр НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанту ОСОБА_2 оголосити дисциплінарне стягнення у вигляді «догана»».

- « 19.У відповідності до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника прикордонної розвідувальної застави приккшр НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_3 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 291 624 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 58 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди.».

- « 20. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за лейтенантом ОСОБА_4 у сумі 291 624 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 58 копійок, та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що комісія не дослідила всебічно та у повному обсязі матеріали справи, відповідно висновки службового розслідування, на підставі якого винесено оскаржуваний наказ, є поверхневими та необґрунтованими.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що за відомостями вищенаведених документів, виданих саме Військовою частиною НОМЕР_2 можна побачити, що АДРЕСА_1 та район були територією між позиціями сил оборони та позиціями військ державиагресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території державиагресора.

Населений пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_4 ) з 11.09.2022 по 20.08.2024 було територією району активних бойових дій, а з 21.08.2024 є територією району активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Позивач звертає увагу, що основними документами, якими керувався позивач при поданні рапортів, складанні журналів бойових дій, були: наказ командира 3 ОТБ від 11.12.24 року № 1335дск про затвердження Замислу коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 Прикордонного загону на ведення оборонного бою, бойовий наказ командира 3 ОТБ від 07.12.2024 № 5т/кп, згідно яких територія в районі н.п. Колодязне (включно) та інші населені пункти, які зазначені за змістом висновку службового розслідування, були територією між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора - російської федерації.

Крім того, позивач зазначає, що не є належною відповідальною особою, яка може бути притягнута до відповідальності за результатами службового розслідування з огляду на те, що у п.1-2 Постанові № 168 КМУ від 28.02.2022 зазначено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командира (начальника) військової частини, який і є відповідальною особою ( НОМЕР_1 Прикордонного загону).

На переконання позивача, він не є належною відповідальною особою, яка має притягуватися до відповідальності за результатами службового розслідування на підставі вищенаведених норм чинного законодавства України.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що висновком службового розслідування НОМЕР_1 прикордонного загону факти неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційно часу участі в оборонних заходах підтверджено, а винну особу притягнуто до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

Комісією по проведенню службового розслідування було встановлено, що службові, службово - бойові (графічні) документи відпрацьовано позивачем з порушеннями порядку їх ведення, також інформація, яка відображена в них не надає підстав для нарахування одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань деяким військовослужбовцям, які в них зазначені.

На переконання представника відповідача, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків позивачем, грошова винагорода була нарахована без належних підтверджувальних документів, що прямо суперечить нормативним документам та призвело до матеріальних збитків.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, військовослужбовцем, що проходить військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 від 04.01.2025.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №196-ОС «Про особовий склад» від 18.03.2024 року позивача призначено на посаду начальника прикордонної розвідувальної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону.

У період з 17.03.2025 по 21.03.2025 року на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.03.2025 (гриф) 02.5-592-Е «Про вжиття заходів», згідно наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 17.03.2025 № 1106-АГ комісією офіцерів НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) здійснено перевірку правильності нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону протягом 2025 року, відповідно до «Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям ДПСУ», які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 (зі змінами внесеними наказами Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2023 №904, від 22.12.2023 №1062), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.23 №1543/40599 (зі змінами).

Так, в ході перевірки відповідно до доповідної записки від 24.03.2025 року №04.2/16927/25-Вн, виявлено ряд можливих фактів щодо неправомірного нарахування та виплати окремій категорії військовослужбовців з числа управління та підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування одноразової винагороди в розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу до ротного опорного пункту включно.

На підставі вище викладеного, керівництвом Військової частини НОМЕР_2 видано наказ від 19.06.2025 №3241-АГ "Про призначення службового розслідування", термін проведення службового розслідування продовжувався наказом від 16.07.2025 №3692-АГ "Про продовження терміну службового розслідування".

Під час службового розслідування з метою встановлення або спростування фактів неправомірного нарахування та виплати окремій категорії військовослужбовців з числа управління та підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн проаналізовано ряд керівних, нормативно – правових, службово - бойових (графічних) документів та відібрано пояснення у відповідних начальників та керівників як управління приккшр так і її структурних підрозділів (в тому числі прикордонної розвідувальної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, керівництво якої належало капітану ОСОБА_1 ).

У ході проведення службового розслідування комісією відібрано письмові пояснення у посадових осіб, причетних до подання інформації для нарахування грошової винагороди військовослужбовцям.

За результатами проведеного службового розслідування встановлено ряд порушень та прорахунків з боку посадових осіб приккшр (в тому числі капітаном ОСОБА_1 ) щодо порядку нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям, а саме: в частині відпрацювання та ведення службових та службово – бойових документів, нездійснення належного контролю за правильністю подання відповідних рапортів і інформації, що відображена в них.

Як наслідок, згідно довідки про вартісну оцінку завданої шкоди державі в особі НОМЕР_1 прикордонного загону, капітаном ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди на суму 291 624 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 58 копійок.

За результатами проведеного службового розслідування комісія дійшла висновку про порушення ОСОБА_1 вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 №605, яким під час виконання обов`язків за посадою начальника розвідувальної прикордонної застави приккшр допустив прорахунки, що полягало у неналежному виконанню службових обов`язків, а саме не перевірці достовірності поданих документів для нарахування додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу до ротного опорного пункту включно, відповідно до підпункту 4 пункту 2 Наказу МВС №726, нездійсненні контролю за роботою підлеглих, що призвело до системних помилок нарахуванні та виплати військовослужбовцям підрозділу додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн, чим завдав шкоду державі на загальну суму 291 624 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 58 копійок.

За результатами проведеного службового розслідування начальником НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) затверджено висновок службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_1 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025.

Наказом НОМЕР_1 Прикордонного загону № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування», зокрема, ОСОБА_1 притягнуто до наступної дисциплінарної відповідальності:

- « 18. 3а порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», пункту 1 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, начальнику прикордонної розвідувальної застави приккшр НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанту ОСОБА_2 оголосити дисциплінарне стягнення у вигляді «догана»».

- « 19. У відповідності до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника прикордонної розвідувальної застави приккшр НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_3 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 291 624 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 58 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди.».

- « 20. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за лейтенантом ОСОБА_4 у сумі 291 624 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 58 копійок, та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку».

Позивач не погодившись з висновками проведеного відносно нього службового розслідування та притягнення його до дисциплінарної відповідальності, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що начальник НОМЕР_1 прикордонного загону, під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV, діяв на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 17 та 65 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами 3-4 ст.2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).

Як встановлено приписами статей 5, 6, 8 Загальних положень Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

У статтях 11, 16 Статуту зазначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Як вбачається із статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно абзацу 4 пункту 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу 2 пункту 9 Положення про регіональне управління Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.10.2003 №173, начальник регіонального управління користується дисциплінарними правами командувача військ оперативного командування Збройних Сил України.

Згідно з приписами статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.

Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

З матеріалів справи встановлено, що позивач проходить військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ). Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №196-ОС «Про особовий склад» від 18.03.2024 року позивача призначено на посаду начальника прикордонної розвідувальної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, отже позивач зобов`язаний бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, виконувати обов`язки встановлені статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон України №160-IX).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (п.5 ч.1 ст.1 Закону №160-ІХ).

Згідно приписів частини першої, другої статті 3 Закону України №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох зазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який у свою чергу пов`язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 25.03.2020 у справі №814/2281/16, від 25.06.2020 у справі №825/2405/18, від 11.06.2020 у справі №1540/4486/18, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18, від 13.11.2019 у справі №620/302/19, від 12.12.2018 №813/2751/17.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 7 Закону України №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону України №160-ІХ.

Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608).

Згідно абзацу четвертого 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктами 3,4 цього ж розділу Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов`язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.

У відповідності до підпунктів 1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.

У відповідності до пункту 3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали службового розслідування, які мають гриф "Для службового користування", встановила, що за наказом від 19.06.2025 №3241-АГ "Про призначення службового розслідування" (термін проведення службового розслідування продовжувався наказом від 16.07.2025 №3692-АГ "Про продовження терміну службового розслідування") проведено службове розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

За результатами службового розслідування встановлено, що особиста безвідповідальність та неналежне виконання службових обов`язків позивачем, який під час перебування на посаді начальника прикордонної протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону діяв всупереч інтересам служби, нехтував вимогами статутів Збройних Сил України, порушив визначений порядок організації обліку особового складу в підпорядкованому підрозділі, призвели до безпідставної переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям вказаного батальйону на загальну суму на загальну суму 1 349 775,20 грн.

За результатами проведеного службового розслідування встановлено ряд порушень та прорахунків, зокрема, і з боку ОСОБА_1 , який під час виконання обов`язків за посадою начальника розвідувальної прикордонної застави приккшр допустив прорахунки, які полягали у неналежному виконанні службових обов`язків, а саме: не перевірці достовірності поданих документів для нарахування додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу до ротного опорного пункту включно, відповідно до підпункту 4 пункту 2 Наказу МВС №726, нездійсненні контролю за роботою підлеглих, що призвело до системних помилок при нарахуванні та виплати військовослужбовцям підрозділу додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн, чим завдав шкоду державі на загальну суму 291 624 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 58 копійок.

У ході проведення службового розслідування комісією відібрано письмові пояснення у посадових осіб, причетних до подання інформації для нарахування грошової винагороди військовослужбовцям.

З пояснення начальника прикордонної розвідувальної застави приккшр НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_1 стало відомо, що відпрацювання рапорту на виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн., здійснювалось на частину особового складу прикордонної розвідувальної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, яка виконувала бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Рапорт відпрацьовувався на підставі даних з «Журналу Бойових Дій» з урахуванням вимог наказу МВС про виплату №726 від 01.09.2023 року, які перевірялися всіма заступниками, візувалися та надавалися через систему СЕД. Реєстраційний номер рапорту 28.17/7978/25-Вн від 01.02.2025 року.

З метою перевірки та структуризації великого обсягу документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, комісією здійснено перевірку наступних службових та службово – бойових документів, а саме: бойових розпоряджень командира 3 отбр; бойових розпоряджень заступника начальника загону – коменданта приккшр; журналів бойових дій управління приккшр та її структурних підрозділів; рапортів заступника начальника загону – коменданта приккшр про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

За результатами здійсненої перевірки встановлено, що представлені службово – бойові документи не надають підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн ряду військовослужбовців, а саме: по прикордонній розвідувальній заставі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, керівництво якої належало капітану ОСОБА_1 , встановлено відсутність в деяких випадках підстав виплати, що полягало у невиконанні військовослужбовцями бойових завдань у зазначені в рапорті дні відповідно до ЖБД підрозділу та не зазначення бойових розпоряджень за всі дні виконання бойових завдань, що вказані в рапорті.

Тобто висновком службового розслідування НОМЕР_1 прикордонного загону факти неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційно часу участі в оборонних заходах підтверджено, а винну особу притягнуто до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

Крім того, з досліджених під час розгляду справи письмових пояснень начальника прикордонної розвідувальної застави приккшр НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_1 , колегією суддів встановлено, що всі викладені ним доводи стосуються відсутності в його діях дисциплінарного проступку, оскільки він не складав та не перевіряв подані на виплату документи.

Щодо наведених аргументів позивача, колегія суддів зазначає, що завдана державі шкода перебуває у прямому причинному зв`язку з поданням на виплату документів відповідно до яких і було здійснено спірні виплати. Позивач свідомо пішов на таке порушення і усвідомлював, що ним не здійснено перевірку всієї поданої інформації про виплати так як помилково вважав, що хтось інший перевірив чи перевірить подані дані.

21.08.2025 позивача ознайомлено з матеріалами службового розслідування №02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 та додатками до нього, що підтверджується аркушем доведення від 21.08.2025, який містить особистий підпис позивача про ознайомлення.

Отже, колегія суддів дослідивши матеріали службового розслідування, не встановила порушень проведення службового розслідування, доказів, що спростовують висновок службового розслідування або підтверджують правомірність його дій, позивачем не надано.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги пояснення військовослужбовців особового складу позивача, оскільки, вказані особи є зацікавленими в даній справі та саме їм здійснювались нарахування відповідних коштів, та, враховуючи, що під час проведення службового розслідування пояснення відібрані безпосередньо у начальника прикордонного підрозділу ( ОСОБА_1 ), як посадової особи, відповідальної за організацію роботи, відпрацювання та ведення службових та службово - бойових документів, нездійснення належного контролю за правильністю подання відповідних рапортів та інформації, що відображена в них.

Наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №4241-АГ «Про підсумки службового розслідування» від 14.08.2025 року позивача також було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «догана».

Стаття 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, чітко визначила роль та місце командирів (начальників). Так, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Частина четверта вступу (преамбули) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України 24.03.1999 №551-XIV визначає, що дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно абзацу 4 пункту 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу 2 пункту 9 Положення про регіональне управління Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.10.2003 №173, начальник регіонального управління користується дисциплінарними правами командувача військ оперативного командування Збройних Сил України.

Згідно з приписами статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.

Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення. Вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення. З урахуванням наявності дисциплінарного проступку та вини, неможливо врахувати тяжкість провини та інші обставини, оскільки це означало б позбавлення можливості застосувати стягнення за наявності порушення (Постанова Вищого адміністративного суду від 03.02.2011 у справі К-3741/08).

Щодо аргументів апеляційної скарги позивача про порушення комісією ст.8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 листопада 2021 року № 815, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Також, в Державній прикордонній службі України передбачено проведення службових розслідувань відповідно до Наказу МВС № 815 від 08.11.2021 року «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України».

Отже, проведення службового розслідування є правом, а не обов`язком командира у випадку, якщо необхідно уточнити причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що начальник НОМЕР_1 прикордонного загону, під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV, діяв на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 по справі № 520/26868/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 по справі № 520/26868/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва