Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №200/8349/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року справа №200/8349/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 р. у справі № 200/8349/25 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.07.2025 № 163750034564 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.07.2025 року, зарахувавши до спеціального стажу позивача, відповідно до ст.ст. 6, 7, 12, 13, 56, пункту “г” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, періодів роботи з 17.07.1987 по 20.10.1987 та з 19.02.1990 по 20.05.2022.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.07.2025 №163750034564 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.07.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що станом на 11 жовтня 2017 року стаж за вислугу років становить 18 років 9 місяців 11 днів.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1986 позивач працював з 25.07.1992 в Маріупольському морському торговельному порті на посаді «докер механізатор», що не відповідає посадам, яка передбачена статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” - «механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах».

В довідці №105/ВС від 22.02.2024 з 25.07.1992 по 10.10.2017, виданої Державним підприємством “Маріупольський морський торговельний порт”, інформація про перебування/не перебування у відпустках без збереження заробітної плати не зазначена. В підставах видачі посилання на відомості про нарахування заробітної плати та картку форми П-2 (як основних документів, що підтверджують перебування / не перебування у відпустках без збереження заробітної плати, роботу повний робочий день на пільгових умовах) не зазначені.

Спеціальний стаж з 01.01.1999 по 10.10.2017 зараховано згідно даних відомостей про спеціальний стаж Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , Позивач в спірні періоди працював:

17.07.1987 року прийнято помічником машиніста тепловоза в залізнодорожний комплекс в Ждановський морський торговельний порт;

20.10.1987 року звільнений у зв`язку з призовом в радянську армію;

з 30.10.1987 року по 04.12.1989 року служба в лавах радянської армії;

19.02.1990 року прийнято учнем укладача залдорцех в Маріупольський морський торговельний порт;

06.04.1990 року переведено укладачем залдорцех;

03.01.1991 року переведено помічником машиніста тепловоза;

25.05.1992 року переведено учнем докера механізатора УКК;

25.07.1992 року переведено докером-механізатором;

01.01.2011 року згідно з класифікатором професій ДК 003: 2010 назву посади змінено на механізатор (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах;

20.05.2022 року звільнено за угодою сторін.

Згідно довідки виданої Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» від 22.02.2024 року № 107/ВС зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював в ДП «Маріупольський морський торговельний порт» з 17.07.1987р. (Наказ від 17.07.1987р. № 1044к) по 20.10.1987р. (Наказ від 20.10.1987р. № 1524к), та з 19.02.1990р. (Наказ від 19.02.1990р. № 214к) по 20.05.2022р. (Наказ від 06.09.2022р. № 211-к/вс).

Ждановський морський торговельний порт перейменовано на Маріупольський морський торговельний порт у зв`язку з перейменуванням м.Жданов на м. Маріуполь на підставі постанови Ради Міністрів СРСР за №46 від 23.01.1989р. Маріупольський державний морський торговельний порт перейменовано на Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» на підставі наказу Міністерства транспорту та зв`язку №160 від 28.04.2005р., наказу по порту №227 від 25.05.2005р.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній виданої Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» від 22.02.2024 року № 105/ВС, Позивач працював повний робочий день на Державному підприємстві «Маріупольський морський торговельний порт», за період з 25.07.1992р. (Наказ від 25.07.1992р. № 534к) по 10.10.2017р. Закон України «Про пенсійне забезпечення» виконував вантажно-розвантажувальні роботи повний робочий день за професією, посадою докер-механізатор; механізатор (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах. Стаж роботи за даною професією надає право на пільгову пенсію за вислугою років, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. ст. 55 пункт «г». Підстава видачі технологія підприємства, штатний розпис, особова картка.

16.07.2025 року позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років з 55 років у відповідності до вимог пункту “г” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

За результатом розгляду заяви від 16.07.2025 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.07.2025 № 163750034564. В рішенні зокрема зазначено, що вік заявника 56 років 0 місяців 2 дні. Страховий стаж особи становить 35 років 11 місяців 9 днів. Станом на 11 жовтня 2017 року стаж за вислугу років становить 18 років 9 місяців 11 днів. Результати розгляду документів доданих до заяви: - за доданими документами до страхового стажу зараховано періоди трудової діяльності.

Пільгова довідка від 22.02.2024 року №105/В, що видана Державним підприємством “Маріупольський морський торговельний порт” потребує перевірки, оскільки підтвердити характер виконуваної роботи можливо документами для підтвердження пільгового стажу роботи, а саме: особова картка Ф-П2, особові рахунки про нарахування заробітної плати, накази про надання основних відпусток, додаткових відпусток за роботу в шкідливих умовах.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.".

Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Пункту 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через відсутність необхідного стажу за вислугу років та відсутність інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Тобто, пенсії за вислугу років згідно приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.

Згідно з абзацами першим і другим пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 право на пенсію за вислугу років мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 01.04.2024 право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII. У рішенні також вказувалось, що вказані положення, які визнані не конституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, п. «г» ст. 55 Закону № 1788-XII з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019 від 04.06.2019 діє у редакції, що була чинною до 01.04.2015, тобто до внесення у неї змін Законами № 213-VIII від 02.03.2015.

Редакція п. «г» ст. 55 Закону № 1788-XII від 09.12.2012 передбачала, що право на пенсію за вислугу років мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (п. д частини 3 ст. 56 Закону №1788).

Щодо доводів апелянта, що позивач працював з 25.07.1992 в Маріупольському морському торговельному порті на посаді «докер механізатор», що не відповідає посадам, яка передбачена статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” - «механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах», суд зазначає наступне.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач в спірні періоди працював:

25.07.1992 року переведено докером-механізатором;

01.01.2011 року згідно з класифікатором професій ДК 003: 2010 назву посади змінено на механізатор (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах;

20.05.2022 року звільнено за угодою сторін.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів роботи, які не мають дефектів їх вчинення та наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах.

Отже, робота позивача зокрема на посадах докер-механізатор в період з 25.07.1992 року по 20.05.2022 року підтверджується трудовою книжкою.

Окрім того, згідно довідки виданої Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» від 22.02.2024 року № 107/ВС зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював в ДП «Маріупольський морський торговельний порт» з 17.07.1987р. (Наказ від 17.07.1987р. № 1044к) по 20.10.1987р. (Наказ від 20.10.1987р. № 1524к), та з 19.02.1990р. (Наказ від 19.02.1990р. № 214к) по 20.05.2022р. (Наказ від 06.09.2022р. № 211-к/вс).

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній виданої Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» від 22.02.2024 року № 105/ВС, позивач працював повний робочий день на Державному підприємстві «Маріупольський морський торговельний порт», за період з 25.07.1992р. (Наказ від 25.07.1992р. № 534к) по 10.10.2017р. Закон України «Про пенсійне забезпечення» виконував вантажно-розвантажувальні роботи повний робочий день за професією, посадою докер-механізатор; механізатор (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах. Стаж роботи за даною професією надає право на пільгову пенсію за вислугою років, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. ст. 55 пункт «г». Підстава видачі технологія підприємства, штатний розпис, особова картка.

Вказаними довідками підтверджено пільговий стаж позивача з 25.07.1992 року по 20.05.2022 року за професією докер-механізатор у Маріупольському морському торгівельному порту що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином період роботи позивача з 25.07.1992 року по 20.05.2022 року за професією докер-механізатор, механізатор (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах у Маріупольському морському торгівельному порту підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо доводів апелянта, що в довідці №105/ВС від 22.02.2024 з 25.07.1992 по 10.10.2017, інформація про перебування/не перебування у відпустках без збереження заробітної плати не зазначена, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №686/3264/16-а зазначено необхідність застосування саме записів у трудовій книжці, а надання довідок вимагається у разі відсутності в ній відповідних записів.

Отже, робота позивача зокрема на посадах докер-механізатор в період з 25.07.1992 року по 20.05.2022 року підтверджується трудовою книжкою.

Як встановлено матеріалами справи, позивач станом на 11.10.2017, мав страховий стаж більше 30 років, з них більше 25 років на роботах на посаді механізатора (докера-механізатора) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, та станом на 16.07.2025 року, день подачі заяви про призначення пенсії за вислугою років, досяг 56-річного віку, що є достатнім для призначення пенсії за вислугою років у відповідності до вимог пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.07.2025 № 163750034564 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Таким чином, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.07.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 р. у справі №200/8349/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 р. у справі №200/8349/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 07 травня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко