Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №200/8339/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року справа №200/8339/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 р. у справі №200/8339/25 (головуючий І інстанції Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172850033699 від 25 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди догляду за дітьми до 3-х років на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 17 липня 2025 року, свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року, свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 17 липня 2005 року та період роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року в Рівненському обласному відділенні Енергозбуту на підставі трудової книжки НОМЕР_4 від 20 липня 1978 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172850033699 від 25 липня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19 вересня 1974 року по 31 липня 1976 року, періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 17 листопада 1981 року по 12 червня 1985 року та з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що до 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, на підставі свідоцтва про народження дитини.

Пунктом 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Управління зауважує, що вказана норма передбачає наявності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для врахування періоду догляду за такою дитиною до страхового стажу особи, а тому таке твердження є обґрунтованим.

Оскільки в трудовій книжці від 20.07.1978 НОМЕР_5 , відсутній номер та дата наказу на звільнення, тому позивачу необхідно було надати органу Пенсійного фонду для підтвердження трудового стажу документи, визначені п. 3 Порядку № 637 які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_6 .

18 липня 2025 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

До зазначеної заяви позивачем, зокрема, надано копії: паспорта, рнокпп, трудової книжки, свідоцтва про народження, які видано повторно, від 17 липня 2025 року серії НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

25 липня 2025 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення №172850033699 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне:

«Страховий стаж особи становить: 15 років 06 місяців 07 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період догляду за дітьми до 3-х років: ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_7 від 17 липня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 17 липня 2025 року, оскільки відсутні позначки про видачу паспорта, окремо паспорти не надавались, в заяві про призначення пенсії не зазначено інформацію, яка підтверджує факт догляду не працюючої матері за дітьми до досягнення ними 3-річного віку;

- період роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року в Ровенському обласному відділенні Енергозбут згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року, оскільки відсутній номер та дата наказу на звільнення.

За наведених обставин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу».

Судом встановлено, що відповідно до записів №3-15 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року – працювала контролером-монтером в Ровенському районному відділенні Енергозбут Ровенського обласного відділення Енергозбут;

- з 26 травня 1980 року по 16 листопада 1981 року – працювала санітаркою фізіотерапевтичного відділення Ровенської міськлікарні;

- з 03 вересня 1985 року по 20 грудня 1987 року – працювала сторожем Відділу позавідомчої охорони при відділі внутрішніх справ виконкому Ровенської міської ради народних депутатів;

- з 21 грудня 1987 року по 01 лютого 1989 року – працювала помічником вихователя д/с №45;

- з 01 лютого 1989 року по 19 квітня 1989 року – працювала прибиральницею господарчого відділу в Ровенському обласному аптечному складі;

- з 14 травня 1990 року по 30 листопада 1991 року – працювала оператором в Ровенському обласному аптечному складі.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період роботи з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року та періоди догляду за дітьми до трьох років не зараховано до загального страхового стажу позивача. Загальний страховий стаж позивача складає 15 років 06 місяців 07 днів.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Щодо доводів апелянта, про наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для врахування періоду догляду за такою дитиною до страхового стажу особи, суд зазначає наступне.

За змістом пункт «ж» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01 січня 2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також, до трудового стажу до 01 січня 2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Починаючи з 01 січня 2004 року, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_7 від 17 липня 2025 року позивач є матір`ю ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року позивач є матір`ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_3 від 17 липня 2025 року позивач є матір`ю ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідач відмовив в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку з тих підстав, що свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 від 17 липня 2025 року не містять відмітки про отримання паспорта.

Суд зазначає, що доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у вказаних свідоцтвах, матеріали справи не містять, відповідач такі не наводить.

В оскаржуваному рішенні відповідачем не аргументовано необхідність подання свідоцтва про народження дитини з обов`язковим штампом про отримання паспорта з посиланням на відповідні вимоги законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зарахувати до страхового стажу позивача періоди догляду за дітьми до трьох років, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В силу приписів пункту «ж» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України до стажу роботи зараховується період догляду за дитиною саме до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_7 від 17 липня 2025 року ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , а досягла трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , а досяг трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 від 17 липня 2025 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , а досяг трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Водночас, відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, вже зараховано періоди з 26 травня 1980 року по 16 листопада 1981 року, з 03 вересня 1985 року по 19 квітня 1989 року, з 14 травня 1990 року по 12 березня 2000 року, тому повторному зарахуванню такі періоди не підлягають.

Разом із цим, судом встановлено, що у період до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку позивач працювала на різних підприємствах, та такі періоди роботи зараховано до її страхового стажу, окрім періоду з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року, коли вона не працювала.

Відтак, періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а в спірному випадку виключно періоди з 17 листопада 1981 року по 12 червня 1985 року та з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо доводів апелянта, що в трудовій книжці від 20.07.1978 НОМЕР_5 , відсутній номер та дата наказу на звільнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до записів №3-4 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року позивач:

- з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року – працювала контролером-монтером в Ровенському районному відділенні Енергозбут Ровенського обласного відділення Енергозбут.

Крім того, судом встановлено, що в записі №4 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1978 року не зазначено дату та номер наказу про звільнення з роботи, на підставі якого здійснено відповідний запис.

Суд зазначає, що до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в період внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача).

Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).

Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність номера та дати наказу на звільнення, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи вище викладене, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до його страхового стажу періодів з 13 липня 1979 року по 25 грудня 1979 року, з 17 листопада 1981 року по 12 червня 1985 року та з 20 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 р. у справі №200/8339/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 р. у справі №200/8339/25 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 07 травня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко