Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №360/453/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року справа №360/453/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року по справі №360/453/26 (суддя І інстанції Петросян К.Є.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилась в не оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію за заявою ОСОБА_1 від 27 березня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого спору і між тими самим сторонами.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №360/823/25 було зобов`язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення за наслідками її розгляду, в установленому законодавством порядку.

Тобто, це рішення не зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення про надання відстрочки, а прийняти рішення яке ІНФОРМАЦІЯ_2 сприйняв як прийняти рішення в цілому за моєю заявою, яке може бути про оформлення відстрочки, так і не про відмову в наданні відстрочки.

Таким чином, хоча предметом поданого позову є той самий, що і при первинному позову та між тими самим сторонами, однак рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/823/25, не забезпечило захист прав та інтересів позивача. Дане рішення також не зможе захистити мої права та інтереси і в такий спосіб захисту, як контроль за виконання судового рішення, оскільки способи контролю є обмежені, лише подання звіту про виконання рішення або накладення штрафу.

Позивач також зазначає, що на час прийняття рішення про відмову у відкритті провадження, від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист датований 20.01.2026 року за № СД/ПР/303, в якому відповідач повідомляє, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів комісією прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, яке оформлене протоколом засідання комісії 22.07.2025 року.

Позивач вважає, що єдиним законним і дієвим способом захисту його прав та інтересів є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти конкретне рішення про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Частиною 5 статті 170 КАС України встановлено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі №826/3678/16, викладені наступні правові висновки:

«Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.»

В межах цієї справи, судом встановлено, що позивач вже звертався до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в межах справи №360/823/25 у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилась у не розгляді заяви позивача про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву позивача від 27 березня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №360/823/25, яке набрало законної сили 12.08.2025, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення за наслідками її розгляду, в установленому законодавством порядку.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Звертаючись до суду з позовом в межах цієї справи, позивач зазначає про те, що не будучи обізнаним чи виконав ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/823/25, він 03 листопада 2025 року скерував виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 360/823/25 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення за наслідками її розгляду.

Однак незважаючи на всі дії спрямовані на виконання рішення суду від 11 липня 2025 року у справі № 360/823/25 інформація ні від виконавчої служби ні від ІНФОРМАЦІЯ_1 про розгляд моєї заяви про відстрочку та про результати розгляду, мені не надійшла до цих пір, тому вважаю, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з незрозумілих причин відмовив мені в наданні відстрочки за моєю заявою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю суттю цей спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 по справі №360/823/25, а саме не розглядом ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяви ОСОБА_1 від 27.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не прийняттям рішення за наслідками її розгляду, в установленому законодавством порядку.

Отже, питання щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти рішення про надання відстрочки ОСОБА_1 за заявою від 27.02.2025, охоплюється рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 по справі № 360/823/25, що набрало законної сили.

Згідно вимог частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

За приписами статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Посилання позивача на ті обставини, що на час прийняття рішення про відмову у відкритті провадження, від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист датований 20.01.2026 року за № СД/ПР/303, в якому відповідач повідомив, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів комісією прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, яке оформлене протоколом засідання комісії 22.07.2025 року, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки в межах цієї справи позивач не оскаржує рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року по справі №360/453/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року по справі №360/453/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення – 07 травня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко