Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №208/12961/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/12961/25

№ провадження 1-кп/208/845/26

ВИРОК

Іменем України

22 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали кримінального провадження № 62025170030007148 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, неодружений, освіта середньо-спеціальна, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, військове звання «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Заводського районного суду міста Кам`янського від 09.07.2025 року, за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, до 7 років позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді курсанта 1 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статутів Збройних Сил України, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 04 січня 2025 року, без поважних причин не з`явився вчасно з відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 з пунктом тимчасової дислокації на території населеного пункту АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був відсутній на військовій службі.

09.04.2025 року солдат ОСОБА_4 затриманий працівниками поліції, за вчинення іншого кримінального правопорушення, внаслідок чого злочин передбачений ст. 407 КК України припинено.

У судовому засіданні обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів щодо його винуватості, так як свою вину у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, обставини його скоєння, визнає у повному обсязі. Ці обставини розуміє вірно, це його добровільна та достеменна позиція. Розуміє, що буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений пояснив суду, що інкриміновані йому події мали місце у грудні 2025 року. На зазначений період він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У встановленому порядку він вибув у відпустку за місцем свого постійного проживання, однак після її закінчення до місця проходження служби не повернувся. Фактично самовільно залишивши військову частину, мав намір повернутись на військову службу, але був затриманий працівниками поліції за вчинення інших злочинів. У вчиненому кримінальному правопорушенні свою вину визнає повністю та щиро розкаяється.

Враховуючи клопотання ОСОБА_6 про недоцільність дослідження у судовому засіданні доказів його винуватості, позицію прокурора, який не заперечував, при з`ясуванні обставин справи та доказів на їх підтвердження, обмежитись допитом обвинуваченого, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, вважаються встановленими в судовому засіданні, не потребують окремого дослідження у ході судового розгляду і це враховується судом при постановленні вироку.

Аналізуючи викладене за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та визначеного обсягу доказів на їх підтвердження, керуючись законом, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважної причини, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає визнання ним своєї вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Обране покарання не повинно становити істотну диспропорцію, тобто бути адекватним вчиненому та не становити «особистого надмірного тягаря для особи», повинно відповідати справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Міра покарання встановлюється судом з урахуванням вищезазначених обставин справи, з врахуванням позиції державного обвинувачення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, яка є другорядною, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, посередньо характеризується за місцем служби, враховує наявність обставин які пом`якшують покарання відсутність обставин, які його обтяжують.

На теперішній час ОСОБА_6 засуджений за вироком Заводського районного суду міста Кам`янського від 09.07.2025 року, за ч.4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили.

Злочин інкримінований ОСОБА_6 у теперішньому провадженні, вчинений ним до постановлення попереднього вироку.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Частиною 4 зазначеної статті визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Враховуючи думку учасників судового засідання, принцип індивідуалізації покарання, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливо шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі, з призначенням остаточної міри покарання в межах його призначення за попереднім вироком.

На думку суду, зазначене покарання є законним, справедливим та цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового кримінального правопорушення.

Речові докази та процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Згідно до ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення більш суворим покаранням за попереднім вироком Заводського районного суду міста Кам`янського від 09.07.2025 року, менш суворого покаранням за теперішнім вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття 7 років позбавлення волі.

Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання рахувати з дня ухвалення вироку.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, в строк відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання, зарахувати покарання відбуте ним за попереднім вироком Заводського районного суду міста Кам`янського від 09.07.2025 року, з дня його затримання 09.04.2025 року по день ухвалення вироку в теперішній справі.

До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження відносно засудженого ОСОБА_4 , не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученні обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1