Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №176/662/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/662/26

провадження №2/176/1116/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої – судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Жовті Води Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Кузнєцову О.П., звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Курахове, Мар`їнського району, Донецької області, Україна, у віці 63 роки померла рідна матір позивача - ОСОБА_2 , про що 16.12.2003 року виконкомом Шевченківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області складено відповідний актовий запис за № 41 та видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася із наступного майна:

- майнового паю в СТзОВ «Ленінський путь», Великоновосілківського району Донецької області, розміром 17440,00 гривень, який належав їй на підставі Свідоцтва про право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ДН ІV №069518 виданого Шевченківською сільською радою 10.08.2001 року;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

- житлового будинку з господарськими спорудами та побудовами який розташований за адресою: АДРЕСА_1

За життя ОСОБА_2 не було складено заповіту.

07.07.2004 року за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В. було заведену спадкову справу № 300 (номер у Спадковому реєстрі №3524042) на померлу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Того ж дня державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В. ОСОБА_1 було видано два Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки після смерті матері, а 17.03.2010 року додаткове Свідоцтво про право на спадщину за законом на майновий пай в СТзОВ «Ленінський путь», Великоновосілківського району Донецької області, розміром 17440,00 гривень.

Що стосується житлового будинку, який належав спадкодавцеві, то на той час, спадкоємець вирішив відкласти це оформлення через брак коштів. Тим більше, нотаріусом було роз`яснено спадкоємцеві його право оформити спадщину в будьякий час без жодних обмежень строком.

Нещодавно ОСОБА_3 вирішив оформити решту успадкованого майна.

З метою отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті матері, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевера О.С.

Однак постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевера О.С. від 29 грудня 2025 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем не подано правовстановлюючого документу на будинок, а право власності на нього не зареєстровано.

На теперішній час, через обставини, що не залежать від позивача, він не має можливості оформити спадщину окрім як у судовому порядку. Станом на теперішній час він так і не оформив право власності на зазначене нерухоме майно. Зазначене змушує його звернутися до суду.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився. При цьому, представник позивача – адвокат Кузнецова О.П. надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки сторони по справі у судове засідання не з`явилися, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Курахове, Мар`їнського району, Донецької області, Україна, у віці 63 роки померла рідна матір позивача ОСОБА_2 , про що 16.12.2003 року виконкомом Шевченківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області складено відповідний актовий запис за № 41 та видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася із наступного майна:

- майнового паю в СТзОВ «Ленінський путь», Великоновосілківського району Донецької області, розміром 17440,00 гривень, який належав їй на підставі Свідоцтва про право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ДН ІV №069518 виданого Шевченківською сільською радою 10.08.2001 року;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

- житлового будинку з господарськими спорудами та побудовами який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 не було складено заповіту.

07.07.2004 року за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В. було заведену спадкову справу № 300 (номер у Спадковому реєстрі №3524042) на померлу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Того ж дня, державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В. ОСОБА_1 було видано два Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки після смерті матері, а 17.03.2010 року додаткове Свідоцтво про право на спадщину за законом на майновий пай в СТзОВ «Ленінський путь», Великоновосілківського району Донецької області.

З метою отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті матері, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевера О.С.

Однак постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевера О.С. від 29 грудня 2025 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем не подано правовстановлюючого документу на будинок, а право власності на нього не зареєстровано.

Згідно відповіді Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Великоновосілківської селищної ради Донецької області № 08-28/1168 від 18.11.2025 року відповідно до реєстрової книги комунального підприємства «Великоновосілківське бюро технічної інвентаризації» станом на 31.12.2012 року за об`єкта нерухомого майна (житловий будинок) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 – право власності не зареєстроване.

Відповідно до Технічного паспорта (Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:5494-5632-2166-9054) виготовлений ФОП ОСОБА_4 станом 04.02.2025 рік (дата формування документа 11.12.2025 рік) будинок садибного типу розташований по АДРЕСА_1 , позначений на Схематичному плані як А, побудований у 1928 році, та має загальну площу 70,1 кв.м., з якої житлової – 37,1 кв.м.

Відповідно до Характеристики об`єкта нерухомого майна (узагальнена інформація) АДРЕСА_1 , будинок садибного типу складається із наступних будівель та споруд: А – житловий будинок, побудований у 1928 році; а – прибудова, побудована у 1956 році; Б – гараж, побудований у 1980 році; В – літня кухня, побудована у 1981 році; Г – сарай, побудований у 1980 році; №1 – огорожа, побудована у 1988 році; №2 – ворота, побудовані у 1988 році; №3 – колодязь, побудований у 1956 році.

Згідно відповіді Виконавчого комітету Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області № 425 від 17.11.2025 року відповідно до записів погосподарської книги №14 (о/р 0545-1) за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковується індивідуальний житловий будинок 1928 року побудови, загальною площею – 70,1 кв.м., житловою – 60,2 кв.м. (3 житлові кімнати, матеріал стін – саман, матеріал покрівлі – шифер), який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, має юридичну адресу: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді Виконавчого комітету Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області № 426 від 17.11.2025 року відповідно до записів по господарської книги №14 (о/р 0545-1) житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, розташований на присадибній земельній ділянці площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 12.12.2003 року (після смерті матері (голови домогосподарства) – ОСОБА_2 ) по теперішній час обліковуєтьсяза громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Станом на день подання даного позову спадкоємцем ОСОБА_1 так і не оформлено право власності на житловий будинок, що увійшов до спадкової маси померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційними довідками, відповідно до яких право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року та погоджено заступником Голови Верховного суду Українського РСР 15.01.1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.95 ) реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі (п. 2 розділу ІІ Інструкції).

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Інструкції реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1.

До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.

Розділом ІІІ Інструкції передбачений порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів.

Так, відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток № 1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

П. 12 розділу ІІІ Інструкції встановлюється, що для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п. 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації: а) оглянути будинок (домоволодіння); б) одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з`ясувати, хто являється його власником.

Про час огляду і збирання відомостей бюро технічної інвентаризації вивішує об`яви на видному місці на даному будинку і сусідніх будинках:

в) скласти акт огляду будинку (домоволодіння) і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості;

г) перевірити документи і відомості, подані заявником, порівнюючи їх з матеріалами, що зібрані на місці огляду будинку (домоволодіння), із відомостями, одержаними від громадян.

П. 13 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення. Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою (додаток № 2 та 2- а).

При винесенні виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих, державній, кооперативній або громадській установі, підприємству чи організації, бюро технічної інвентаризації, на підставі цього рішення, провадить реєстрацію будинку або домоволодіння та видає реєстраційне посвідчення (додаток № 3 та 3- а).

П. 18 розділу ІІІ Інструкції встановлюється, що у разі будівництва будинку на колгоспній землі, розташованій у смузі міста або селища міського типу, виконком місцевої Ради депутатів трудящих, на підставі витягу з рішення загальних зборів колгоспників або довідки правління колгоспу про надання земельної ділянки для будівництва, дозволу виконкому на будівництво та акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку, разом з затвердженням цього акту вирішує питання про оформлення права власності і видачу свідоцтва про це.

В свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.

Достеменно позивачу невідомо, яким чином було оформлено документи його батьком на забудову, однак йому відомо, що будівництво ним здійснювалося самостійно і на земельній ділянці відведеній для таких цілей.

Слід зазначити, що вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що орган державного архітектурно- будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

Отже, прийняттю в експлуатацію підлягають індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року. Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17.

Крім того, ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлюються особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим (ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Статтею 392 ЦК України, передбачено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права власності.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно абзацу 15 п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 під № 24-753/0/4-13, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, який підлягає розгляду в позовному провадженні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частина 1 ст. 1268 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Позивачка не заявляє у позові вимог про стягнення з відповідача судового збору тому судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА