Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №209/8526/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/8526/25

Провадження № 2/209/744/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря - Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Осипенко А.В. до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав. Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судові витрати (сплачений судовий збір) стягнути з відповідача на користь позивача.

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначає, що сімейне життя між ОСОБА_1 (далі також позивач) та ОСОБА_2 (далі також відповідач) не склалося, тому 18.10.2013 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська було розірвано шлюб, укладений 18.08.2012 року, актовий запис №412, між Позивачем та Відповідачем.

Сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син ОСОБА_3 знаходиться на утриманні у позивачки. Будь якої участі в утриманні, вихованні сина його батько - відповідач не приймав та не приймає взагалі з 2013 року. З 2017 року позивачка проживає з ОСОБА_4 , з яким укладено шлюб 28.04.2017 року, та у ких у шлюбі народилась спільна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 батьком називає нинішнього чоловіка позивачки - ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання, утримання дитини - свого сина та з червня 2013 року бачив свого сина лише один раз, ні яким чином не допомагав та не допомагає, будь-яку матеріальну моральну допомогу сину жодного разу не надавав. Крім того, відповідач неодноразово спричиняв позивачці тілесні ушкодження відтак вона зверталась до органів поліції. За результатами розгляду заяви було зареєстровано кримінальне провадження №12013040790001905 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідач ще за період проживання разом зарекомендував себе як байдужий батько, який взагалі не цікавиться життям дитини, ніколи не приймав участі у вихованні, лікуванні, освіті дитини, відмовлявся матеріально забезпечувати, проживав окремо від сім`ї, до сина не навідувався. Позивачка разом із позовною заявою про розірвання шлюбу звернулась також до суду з метою стягнення з відповідача аліментів на утримання сина. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, яке набрало чинності 18.10.2013, задоволено позов ОСОБА_7 (на цей час прізвище позивачки ОСОБА_8 ) до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на користь Позивачки на утримання дитини - сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.08.2013.

Державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Курило В.В. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідачем ОСОБА_2 на її користь на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01 серпня 2013 року.

Згідно із зазначеним розрахунком, станом на 07 жовтня 2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 326 341,11 грн.

Відповідач зловживає алкогольними напоями, вживає наркотичні засоби, а також неодноразово (понад десять разів) притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп`яніння. Зазначені обставини підтверджуються судовими рішеннями, зокрема постановами суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2, 3 ст. 130, ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортними засобами у стані сп`яніння), а також за ст. 183-1 КУпАП України - за несплату аліментів, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. Крім того, відповідач притягувався до кримінальної відповідальності згідно з вироком суду від 16 лютого 2016 року у справі № 209/310/16-к за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка).

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги також зазначає про те, що з 2013 року між нею та відповідачем фактично втрачено будь-який зв`язок. Відповідач який зареєстрований батьком дитини повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків: не бере участі в утриманні дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, стан здоров`я, не спілкується із сином, не цікавиться його життям, навчанням та досягненнями, що підтверджується, зокрема, довідками з навчального закладу та характеристиками. Позивач вказує, що неодноразові спроби налагодити спілкування відповідача з дитиною та спонукати його до належного виконання батьківських обов`язків позитивних результатів не дали; навпаки, відповідач припинив будь-яке спілкування та фактично зник із життя дитини.

Усі витрати на утримання, виховання та забезпечення належних умов проживання дитини несе виключно позивач, яка самостійно забезпечує дитині належні умови життя, здійснює догляд за станом її здоров`я та сприяє її гармонійному розвитку.

Позивач наголошує, що відповідач не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом, не бере участі у її лікуванні, не сприяє здобуттю освіти, не забезпечує доступу до культурних і духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її розвитку.

Відтак наведені обставини, на думку позивача, свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, їх систематичне невиконання та фактичне залишення дитини без батьківського піклування, що може розцінюватися як ухилення від виховання дитини та свідоме нехтування батьківськими обов`язками.

З огляду на викладене, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 грудня 2025 року справу прийнято до розгляду тавідкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Кам`янської міської ради (місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, проспект Свободи, 2/1, ЄДРПОУ 23928331) про позбавлення батьківських прав.

Призначено проведення підготовчого судового засідання в порядку загального провадження на 19 січня 2026 року о 10 год. 00 хв., в приміщенні Дніпровського районного суду міста Кам`янського за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул. Тритузна, 166, 2 поверх, кабінет № 14.

За клопотанням третьої особи: служба у справах дітей Кам`янської міської ради та представника позивача адвоката Осипенка А.В. ухвалою суду від 19 січня 2026 відкладено підготовче засідання на 18 лютого 2026 року.

16 лютого 2026 року на офіційну електронну адресу суду начальником служби у справах дітей Галиною Пелипас скеровано клопотання про розгляд справи без участі представника відділу, а також долучено копію висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради.

18 лютого 2026 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на листку непрацездатності та призначено підготовче засідання на 13 год. 00 хв. 10 березня 2026 року.

25 лютого 2026 року на офіційну електронну адресу суду начальником служби у справах дітей Галиною Пелипас скеровано клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.

10 березня 2026 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду витребувано від третьої особи: служба у справах дітей Кам`янської міської ради оригінал висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради по справі №209/8526/25, а також оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01 квітня 2026 року 10 години 30 хвилин.

20 березня 2026 року засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання начальника служби у справах дітей Галини Пелипас, в якому вказано, що відповідно до п.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України просимо 01.04.2026 та в подальшому справу розглядати без присутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету міської ради з урахуванням висновку від 12.02.2026 №8вих-20/157 та найкращих інтересів дитини. Також надіслано оригінал висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету міської ради по справі №209/8526/25.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 29 квітня 2026 року.

Визнано обов`язковою участь у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 . Зобов`язано позивача ОСОБА_1 забезпечити участь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у судовому засіданні 29.04.2026 об 11:00 год. в приміщенні Дніпровського районного суду міста Кам`янського (адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Тритузна, 166, 2 поверх, кабінет № 14, зал судового засідання №5) для з`ясування її думки судом.

Зобов`язано Службу у справах дітей Кам`янської міської ради забезпечити участь свого представника та педагога при опитуванні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судовому засіданні 29.04.2026 об 11:00 год.

Клопотання представника позивача про виклик свідків задоволено. Викликано для допиту в судовому засіданні свідків: ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 .

У судові засідання відповідач не з`явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялася судом шляхом направлення судової повістки на його зареєстроване місце проживання, однак конверти повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 80, 94, 109, 127, 149).

Про проведення судового засідання відповідач також повідомлявся та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позовну заяву не подавався.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши думку учасників справи та враховуючи, що судом вживалися вимоги закону щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, він вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, суд протокольною ухвалою постановив проводити розгляд справи без участі відповідача, за наявними матеріалами справи, у загальному порядку.

Доводи учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Осипенко А.В. у судовому засіданні заявлений позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Зазначили, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує дитину матеріально, не бере участі в її житті, не цікавиться навчанням, станом здоров`я та розвитком дитини. Також вказали, що відповідач матеріальної допомоги не надає, аліменти не сплачує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Звертали увагу суду на те, що обставини, які характеризують поведінку відповідача, підтверджуються численними постановами про притягнення його до адміністративної відповідальності, долученими до матеріалів справи.

Представник Служби у справах дітей Кам`янської міської ради Сокуренко Х.С. у судовому засіданні зазначила, що підтримує висновок органу опіки та піклування Кам`янської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також зазначила, що встановлені обставини свідчать про те, що батько не бере участі у житті дитини.

29 квітня 2026 року після закінчення судових дебатів у справі суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення і проголошення до 07 травня 2026 року о 11 год. 30 хв, про що постановлено протокольну ухвалу.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи 07.05.2026 у судове засідання на проголошення судового рішення, згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд зазначає наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 06 листопада 2012 року, актовий запис № 716 (а.с. 12).

Також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 2012 року, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року у справі № 209/3722/13-ц.

Крім того, зазначеним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року у справі № 209/3722/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , офіційно не працюючого, аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з усіх видів заробітку, починаючи з 01 серпня 2013 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 22-23).

На підставі виконавчого листа № 209/3722/13-ц, виданого 05 листопада 2013 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_13 ) аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Тихоновою І.М. 22 листопада 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 (а.с. 29).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (ВП№НОМЕР_6), здійсненим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Курило В.В., сукупний розмір заборгованості станом на 07 жовтня 2025 року становить 326 341,11 грн (а.с. 30).

Позивачка ОСОБА_1 28 квітня 2017 року уклала шлюб з ОСОБА_14 , про що Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 28 квітня 2017 року складено актовий запис № 278 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 . У зв`язку з реєстрацією шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_8 » (а.с. 24).

У даному шлюбі у позивачки народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 28).

Позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 з 26.02.2019 року, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради (а.с. 11, 14).

Відповідно до Акту №378 Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут» про проживання від 08.10.2025 року, за адресою: АДРЕСА_4 фактично проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 з 2019 року до теперішнього часу (а.с. 16).

Згідно з характеристикою, наданою директором та класним керівником Комунального закладу «Ліцей № 30» Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у вказаному закладі з першого класу.

За час навчання зарекомендував себе як вихований, доброзичливий та спокійний учень. Має загальні здібності до навчання, проявляє старанність у вивченні окремих навчальних предметів. На уроках уважний, домашні завдання виконує систематично. Навчальні досягнення - на достатньому рівні. Правила поведінки дотримується свідомо та постійно, з повагою ставиться до педагогів і однокласників. Бере активну участь у шкільному житті та творчих заходах класу, відвідує секцію з дзюдо, має коло друзів, з якими підтримує дружні стосунки.

Зі змісту характеристики також вбачається, що мати ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню та розвитку сина, піклується про стан його здоров`я, підтримує постійний зв`язок із закладом освіти, систематично відвідує батьківські збори, цікавиться поведінкою та успішністю дитини, забезпечує необхідну моральну та матеріальну підтримку, у зв`язку з чим дитина забезпечена всім необхідним для навчання та розвитку.

Водночас батько дитини, ОСОБА_2 , участі у вихованні сина не бере, батьківські збори не відвідує, з класним керівником не контактує (а.с.15).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради у справі № 209/8526/25 від 12.02.2026 № 8вих-20/157, за результатами дослідження поданих на розгляд комісії документів, заслуховування пояснень матері та думки дитини, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.124-125).

Із змісту вказаного висновку вбачається, що питання доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 двічі розглянуто на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам`янської міської ради уприсутності гр. ОСОБА_1 зі слів якоїз`ясовано, що гр. ОСОБА_15 ніякої участі в житті сина не приймає, тривалий час зв`язок з ним не підтримує, на теперішній час місцезнаходження їй невідоме. Заборгованість по аліментам не погашається, тому члени комісії припускають, що він не проходить службу в ЗСУ. Раніше, гр. ОСОБА_2 вчиняв безпідставно насилля відносно матері дітини.

У висновку також зазначено, щона засіданні комісії, у присутності матері дитини, була заслухана думка малолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н., який зазначив, що не пам`ятає коли в останній раз бачив свого батька та не бажає з ним спілкуватися.

Окрім цього, з матеріалів, долучених до позовної заяви, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності Дніпровським районним судом міста Дніпроджержинська (а.с. 31-56), зокрема:

- постановою від 27.11.2014 у справі №209/6467/14-п за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння);

постановою від 07.10.2016 у справі №209/3413/16-п за ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції);

постановою від 26.12.2018 у справі №209/3995/18 за ст. 183-1 КУпАП (несплата аліментів);

постановою від 06.07.2023 у справі №209/3199/23 за ч. 3 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, щодо якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами);

постановою від 06.09.2023 у справі 209/4046/23 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова від проходження огляду на стан сп`яніння);

постановою від 13.10.2023 у справі №209/4671/23 за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП (відмова від проходження огляду, вчинена повторно протягом року, та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, вчинене повторно протягом року);

постановою від 13.03.2024 у справі №209/387/24 за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП (відмова від проходження огляду, вчинена повторно протягом року, та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, вчинене повторно протягом року);

постановою від 24.07.2024 у справі №209/4119/24 за ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП (відмова від проходження огляду, вчинена повторно протягом року, після дворазового притягнення до адміністративної відповідальності, та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, вчинене повторно протягом року).

Також, вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень (а.с. 57).

За інформацією з Єдиного реєстру боржників від 30.10.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться в Єдиному реєстрі боржників, зокрема і в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6 (стягнення аліменитів) (а.с.58-59).

Крім того, у судовому засіданні 29.04.2026 було заслухано думку неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який повідомив суду, що біологічного батька бачив лише один раз у житті, коли був ще дуже малим, однак його зовнішність пригадати не може у зв`язку з відсутністю будь-яких стійких спогадів про нього та тривалою відсутністю спілкування. Зв`язок з ним батько не підтримує та будь-якого спілкування з ним не має. Також зазначив, що проживає з матір`ю та чоловіком матері, якого вважає своїм батьком, та який фактично його виховує і піклується про нього. Повністю підтримує свою маму щодо позбавлення батьківських прав свого біологічного батька.

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомила, що знайома з позивачкою близько чотирьох років, їхні родини підтримують дружні стосунки та спілкуються між собою, зокрема відвідують одне одного з нагоди сімейних свят. Зазначила, що батьком ОСОБА_6 вважала теперішнього чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , та спочатку не знала про наявність у дитини іншого батька. Лише потім їй стало відомо, що у ОСОБА_6 є біологічний батько. Також повідомила, що відповідача особисто не бачила та про його участь у житті дитини їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомив, що є товаришем ОСОБА_4 , з позивачкою знайомий з 2017 року, після її одруження з ОСОБА_4 . Зазначив, що відповідача у справі не знає та з 2017 року жодного разу його не бачив, хоча часто спілкується із сімєю позивачки. Також повідомив, що ніколи не чув та не бачив, щоб біологічному батьку ОСОБА_6 могли б чинитись перешкоди для спілкування з сином.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогамист.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Законодавцем передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 § 78).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У п.п.16, 18 вищезазначеної постанови роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 11.08.2021 у справі № 621/492/20 та від 12.05.2021 у справі № 689/551/20-ц.

Окрім цього, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі № 127/34145/21 (провадження № 61-10347св22) зокрема зазначено:

«Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України.

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктами 1, 3 ст.9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитина для повного та гармонійного розвитку особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, у випадку такої можливості, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і, у будь-якому випадку, в атмосфері любові та духовного і матеріального забезпечення.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 у справі № 640/15049/17, від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) (п. 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється ст. 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Водночас у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17).

Судом встановлно, що відповідач протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема не виконує обов`язку щодо виховання дитини, свідомо нехтує ними, не спілкується з дитиною, не виявляє жодного інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для її фізичного, духовного, морального розвитку, не допомагає матеріально, не сплачує аліментів на утримання дитини.

Вказані обставини підтвердженні як поясненнями позивачки так і поясненнями свідків, які показали, що відповідач не бере участі у житті дитини значно великий проміжок часу.

Крім того, для суду вирішальним було допитати не лише свідків, які також підтвердили, викладені у позовній заяві факти про усунення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а й заслухати думку дитини ОСОБА_3 - сина сторін, який повідомив та підтвердив, що свого біологічного батька він не пам`ятає, спілкування з ним відсутнє, відповідач зовсім не бере участі в його житті та не цікавиться ним.

Відтак, зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, а також узгоджуються з думкою самої дитини, яка повідомила про відсутність будь-яких стосунків із біологічним батьком та його участі у її житті.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 04.04.2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

Судом встановлено, що під час спільного проживання з позивачкою відповідач вчиняв щодо неї насильницькі дії, спричиняючи їй тілесні ушкодження, що підтверджується матеріалами справи. Також встановлено, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, у тому числі за правопорушення, пов`язані з керуванням транспортними засобами у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння та ухиленням від сплати аліментів.

Такі обставини свідчать про поведінку та спосіб життя відповідача, які не відповідають інтересам дитини та не забезпечують належного виконання ним батьківських обов`язків, а також не можуть слугувати позитивним прикладом для виховання сина.

Також, суд констатує факт, що відповідачем не проявлено жодної ініціативи у відстоюванні своїх батьківських прав та інтересів дитини під час розгляду справи, оскільки за час судового розгляду відповідач ОСОБА_2 жодного разу не виявив бажання взяти участь в розгляді справи, не направляв до суду будь-яких документів чи доказів щодо своєї позиції у справі та щодо питання про позбавлення його батьківських прав, зокрема які б стверджували про бажання відповідача змінити своє ставлення та налагодити відносини з сином.

Така позиція, беззаперечно вказує про небажання відповідача докласти своїх зусиль і змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків та брати участь у вихованні сина.

Відтак, судом встановлено, що вказані вище обставини існують тривалий час, за який у відповідача була можливість змінити своє ставлення до виховання дитини. Однак він цього не зробив, що свідчить про стійкий та усвідомлений характер ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків.

Усі встановлені судом обставини справи дають ґрунтовні підстави для висновку, що відповідач, через невеликий проміжок часу після моменту народження дитини, проживає окремо від нього, не виконує своїх батьківських обов`язків з його виховання протягом майже 14 років, не спілкується із сином, не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні сина, тобто фактично батько самоусунувся (ухилився) від виховання сина, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.

У рішенні від 30.06.2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

Суд виходить також із того, що відсутність батька у житті дитини майже з народження завдає дитині значної психологічної шкоди, оскільки саме у цьому віці відбувається інтенсивне формування емоційної прив`язаності дитини до батьків, базового почуття безпеки, довіри до світу.

Тривале позбавлення батьківської опіки та участі у вихованні батька суперечить найкращим інтересам дитини, які відповідно до чинного законодавства мають пріоритетне значення.

Таким чином, в межах розгляду даної справи про позбавлення відповідача батьківських прав, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Кам`янської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки в ході судового розгляду ззнайшли своє підтвердження факти неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків, відсутність прояву інтересу до здоров`я, виховання дитини, її долі, що свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків.

Така поведінка батька, на переконання суду, має тривалий, винний та усвідомлений характер і свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав у даному випадку відповідає найкращим інтересам дитини, забезпечує її стабільний розвиток та правовий захист.

Суд у ході розгляду справи переконався, що відповідач не вчинив жодної спроби зберегти або відновити сімейні зв`язки, не виявив бажання бути поруч із дитиною та брати участь у її вихованні та розвитку. Поведінка відповідача свідчить про свідоме та добровільне відсторонення від виконання батьківських обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись принципом найкращого забезпечення інтересів дитини, закріпленим у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, суд приходить до висновку про доведеність невиконання відповідачем батьківських обов`язків, умисність таких дій та свідоме нехтування ними, безвідповідальне ставлення до їх виконання. Провівши ретельний аналіз можливих наслідків позбавлення відповідача батьківських прав в аспекті встановлених обставини, суд приходить до висновку, що саме застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини забезпечить захист інтересів останньої, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, зокрема викладеними в п.48 рішення від 18.12.2008 № 39948/06 у справі «Савіни проти України», у справі «Ілля Ляпін проти росії».

Дитина повинна рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і, в будь-якому випадку, в атмосфері любові та духовного і матеріального забезпечення, однак через свідоме самоусунення батька від виконання батьківських обов`язків та його незацікавленості у відстоюванні збереження батьківських прав, суд дійшов висновку що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 131, 139, 141, 211, 247, 258-259, 263-268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Кам`янської міської ради (місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, проспект Свободи, 2/1, ЄДРПОУ 23928331).

Дата проголошення судового рішення 07 травня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА