Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №620/3006/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/3006/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ», військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

17.03.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через представника звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 18.03.2026), у якому просить:

визнати протиправними дії Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ» щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов`язаних з визнанням придатності його до військової служби;

скасувати довідку Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ» від 11.02.2026 № 2026-0211 1146-3619-7 в частині, що стосується визначення придатності його за станом здоров`я до військової служби;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову його на військову службу під час мобілізації;

скасувати мобілізаційне розпорядження від 12.03.2026, відповідно до якого проведено призов його під час дії мобілізації, як придатного до військової служби;

скасувати наказ від 12.03.2026 про його мобілізацію;

скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026, в частині, що стосується призначення та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що його було протиправно призвано на військову службу під час мобілізації без належного проходження військово-лікарської комісії та встановлення стану його здоров`я та без урахування медичної документації про його стан здоров`я, чим було порушено процедуру проходження ВЛК, визначену Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402) та зроблено помилковий висновок про придатність до військової служби, незважаючи на наявні діагнози.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 19.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ» заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на їх безпідставність з огляду, на те, що Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку; Положення № 402 не містить обов`язку для лікарів, які входять до складу ВЛК при наявності захворювання в обов`язковому порядку направляти військовозобов`язаного на огляд профільних спеціалістів. Відповідне направлення видається з урахуванням діагнозу особи.

У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на їх безпідставність з огляду, на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним , адже, наведені у позовній заяві твердження не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), яка визначає виключний перелік таких підстав.

У відповіді на відзив на позовну заяву Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради при ЧОМЦ» представник позивача, зокрема, зазначає, що зміст відзиву є необґрунтованим, обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, та просить задовольнити позовні вимоги.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуваючи 11.02.2026 за кермом автомобіля «Шевроле Лачетти універсал» був зупинений патрульною поліцією близько 14:26 год. по вул. Івана Мазепи, м. Чернігів та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 об 14:55 год, що підтверджується відповіддю управління патрульної поліції від 05.03.2026 №95аз/41/22/03-2026, відео з портативних реєстраторів поліцейських та копією протоколу про адміністративне затримання.

За даними протоколу № 024215 про адміністративне затримання позивача за статтею 210 КУпАП від 11.02.2026 підставою для звільнення ОСОБА_1 11.02.2026 об 15:20 год. є припинення правопорушення та передання позивача старшому солдату ОСОБА_2 в приміщенні ТЦК.

Згідно із направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.02.2026 № 6606059 позивача направлено для визначення придатності до військової служби до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради; дата початку медичного огляду 11.02.2026.

В той самий день, 11.02.2026 ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію проведену «Позаштатним ВЛК КНП «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради, за результатом якого складено довідку від 11.02.2026 № 2026-0211 1146-3619-7, у якій зазначено що позивач придатний до військової служби на підставі статей 53в, 13в графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ. Також в довідці зазначено, що ОСОБА_1 має діагноз із захворюванням Е11.09 Цукровий діабет типу 2 без ускладень, Е11.90 - цукровий діабет ІІ тип без ускладнень, без порушень функцій; К26.70 Виразка дванадцятипалої кишки хронічна без кровотечі чи перфорації, без порушення функцій.

12.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 виданий наказ № 85, яким позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до навчального центру військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

За даними довідки форми 5 від 12.03.2026 №857/д ОСОБА_1 з 12.02.2026 року вже перебуває на військовій службі по мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов`язаних з визнанням придатності його до військової служби; довідку Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради від 11.02.2026 № 2026-0211 1146-3619-7 в частині, що стосується визначення придатності його за станом здоров`я до військової служби; дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову його на військову службу під час мобілізації; мобілізаційне розпорядження від 12.03.2026, відповідно до якого проведено призов його під час дії мобілізації, як придатного до військової служби; наказ від 12.03.2026 про його мобілізацію; наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026, в частині, що стосується призначення та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений відповідними указами Президента України та діє наразі.

При цьому, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:

мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон № 2232-ХІІ.

Згідно із статтею 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до абзацу 1 частини десятої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.

Частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно з частиною тринадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військовозобов`язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону № 2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення №402.

Так, згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами І-ІІ груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів (пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово- лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення № 402.

Зокрема, згідно пункту 3.1. глави 3 розділу II Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Відповідно до пункту 3.4. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.

Відповідно до пункту 3.6. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ТЦК та СП до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.

Абзацом 10 пункту 5.1.глави 5 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що на кожного кандидата заводиться Картка обстеження та медичного огляду.

Отже, під час проходження ВЛК результати усіх аналізів, медичних оглядів, військовозобов`язаного заносяться до картки обстеження та медичного огляду, форма якої затверджена Положенням № 402.

Водночас, матеріали справи не містять доказів про проведення вказаних аналізів позивачу перед оглядом, крім того, позивач на дату проведення ВЛК мав повні 42 роки, відповідно, ураховуючи захворювання на цукровий діабет II- типу, вік старше 40 років та пряму вимогу передбачену п. 3.4 глави 2 розділу ІІ Положення № 402, з матеріалів справи вбачається, що обов`язкові передбачені обстеження при проходженні військово-лікарської комісії позивачу проведені не були.

В довідці військово-лікарської комісії зазначено діагнози Е11.9 Цукровий діабет II типу не ускладенений, без порушення фукнцій, та К26.7 Виразкова хвороба 12-палоі? кишки без порушення функцій.

При цьому, довідка ВЛК не містить відомостей, що в зв`язку з виявленими хворобами позивач оглядався за цими медичними показаннями лікарями відповідних спеціальностей, як це передбачено п. 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення.

Окрім того, довідка військово-лікарської комісії медичного огляду позивача не підписані головою ВЛК, членами ВЛК та секретарем ВЛК в графі "посада" відсутні дані про найменування відповідної посади (спеціаліст), що вказує на те, що профільними спеціалістами за захворюваннями позивача такими як ендокренологом, гастроентерологом ОСОБА_1 не оглядався.

Вирішуючи спір, суд враховує і правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12.06.2020, що ухвалена у справі №810/5009/18, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Водночас, надаючи оцінку доводам позову щодо порушення процедури прийняття висновку ВЛК про придатність позивача до військової служби, суд звертає увагу на те, що з відомостей, наявних у картці обстеження та медичного огляду (складена за формою згідно Додатку 13 до Положення № 402) вбачається, що така картка не містить даних результатів проведення загального аналізу крові позивача, групи крові та резус-фактор, загального аналізу сечі та інших досліджень, що свідчити про те, що відповідним відповідачем при проведенні медичного огляду позивача не дотримано вимоги пункту 3.4. глави 3 розділу ІІ Положення № 402.

Окрім того, заслуговує на увагу посилання позивача на те, що ВЛК була проігнорована інформація позивача про те, що він має захворювання та не надано можливість надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 №661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Суд наголошує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності ( частина друга статті 77 КАС України).

Однак відповідачами у ході судового розгляду справи не спростовані доводи позову щодо порушення процедури проходження позивачем військово-лікарської комісії, за результатом якої було прийнято рішення про визнання його придатним до військової служби.

За таких обставин, враховуючи встановлення судом порушення відповідачем порядку проведення медичного огляду позивача, суд вважає необґрунтованими та передчасними висновки ВЛК, наведені у картці обстеження та медичного огляду та довідці від 11.02.2026 № 2026-0211 1146-3619-7 про придатність позивача до проходження військової служби.

Таким чином, оскільки позивач не отримав повного обсягу обов`язкових обстежень, передбачених пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення про ВЛК. Через це висновок ВЛК не відповідає вимогам об`єктивності, що унеможливило встановлення фактичного стану здоров`я. Вказане є достатньою підставою для повторного направлення на ВЛК.

Водночас, суд зазначає, що ініціювати повторну ВЛК можна через погіршення стану здоров`я або якщо попередня ВЛК не врахувала важливі діагнози може самостійно позивач як особа вже призвана до військової служби, подавши відповідний рапорт на ім`я командира частини з проханням направити його на ВЛК, що не є спірним у цій справі, та така позовна вимога не висунуту до відповідного відповідача.

Щодо наступних рішень (дій) ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову позивача та направлення його для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період у складі команди військової частини НОМЕР_1 , а також призначення та зарахування позивача до списків особового складу цієї військової частини, суд зазначає, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до пункту 82 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається, зокрема керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

У справі, яка розглядається такий наказ був виданий з дотриманням вимог наведеної норми права. При цьому, такий наказ є актом індивідуальної дії, мав разовий характер та вичерпав свою дію фактом виконання, оскільки з дні зарахування позивача до списків особового складу військової частини, припинились правовідносини щодо призову позивача на військову службу та виникли правовідносини між позивачем та Державою Україна щодо проходження військової служби, які врегульовані Законом № 2232-XII, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим указом Президента України №1153/2008 та іншими нормативно правовими актами з питань проходження військової служби.

У питанні скасування акта індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №9901/286/19).

Суд зазначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Суд зазначає, що з 12.02.2026 припинились правовідносини щодо призову позивача на військову службу та виникли правовідносини між позивачем та Державою Україна щодо проходження військової служби, які врегульовані Законом № 2232-XII, Положенням №1153/2008 та іншими нормативно правовими актами з питань проходження військової служби, тому суд не може визнати дії, мобілізаційне розпорядження та наказ про мобілізацію ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача та направлення його для проходження військової служби під час мобілізації, протиправними, оскільки це не призведе до відновлення порушених прав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 № 44 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 253 Положення № 1153/2008 початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24Закону № 2232-XII.

Відповідно до пункту 4 частини першої, частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За змістом пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служб за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Як було зазначено вище, організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач був відправлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.02.2026 № 44, призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.02.2026 солдату ОСОБА_1 , водій-електрик 1 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058М, шпк «матрос», зараховано до списків особового складу цієї військової частини та на всі види забезпечення.

Суд зазначає, що командир військової частини НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу цієї військової частини, адже він отримав усі передбачені чинним законодавством документи (іменні списки) та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.

До того ж, позивач не вказав, в чому, на його думку, полягає протиправність зазначеного наказу військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу частини та які норми законодавства порушені вказаними відповідачами під час їх складання (видання).

Суд також звертає увагу на те, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_3 є виконаним з моменту зарахування позивача до списків особового складу цієї військової частини.

Суд повторює, що після того, як припинились правовідносини щодо призову позивача на військову службу, виникли правовідносини між позивачем та Державою Україна щодо проходження військової служби, які врегульовані Законом № 2232-XII, Положенням №1153/2008 та іншими нормативно правовими актами з питань проходження військової служби.

Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тож, порядок та підстави припинення військової служби передбачені Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008.

Таким чином, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу частини та приступлення до виконання обов`язків, які вичерпали свою дію фактом їх виконання з моменту вступу позивача на військову службу за призовом, не може мати правових наслідків у вигляді звільнення позивача з військової служби.

Враховуючи вище наведене, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині про зарахування позивача до списків особового складу частини відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспані» від 01.12.1994, серія A, N 303-A, пункт 29).

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправними дії Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов`язаних з визнанням придатності його до військової служби, скасування довідки Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради від 11.02.2026 № 2026-0211 1146-3619-7 в частині, що стосується визначення придатності його за станом здоров`я до військової служби; в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх частково задоволення у визначений судом спосіб із виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 17.03.2026 № 8859-0473-2053-3091 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 7 454, 72 грн.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог до одного відповідача, а саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень (Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради) судові витрати у розмірі 2129, 92 грн (за дві позовні вимоги).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказів, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов`язаних з визнанням придатності ОСОБА_1 до військової служби.

Скасувати довідку Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради від 11.02.2026 № 2026-0211 1146-3619-7 в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2129, 92 грн, сплачений згідно із квитанцією від 17.03.2026 № 8859-0473-2053-3091.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Позаштатна військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №3» Чернігівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14242161; місцезнаходження юридичної особи: проспект Михайла Грушевського, буд. 170, м. Чернігів, 14034).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_6 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2 ).

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_3 ).

Суддя Марія ДУБІНА