Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №620/2798/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/2798/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Командира НОМЕР_1 окремої бригади територіальної оборони (військова частина НОМЕР_2 ) підполковника ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_2 про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

12.03.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 13.03.2026), у якому просить:

визнати неправомірною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , щодо умисного й безпідставного перешкоджання йому у реалізації свого права передбаченого частиною п`ятою статті 17 Конституції України (Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей), статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII)на щорічну основну відпустку та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік;

визнати неправомірною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , щодо не надання письмових відповідей на подані ним рапорти №6508/23/р від 07.02.2026, №9112/23/р від 25.02.2026 та протиправного не розгляду рапорту №9208/23/р від 26.02.2026 та зобов`язати підполковника ОСОБА_2 надати йому письмову відповідь на кожен рапорт окремо, вказавши причини порушень його прав і свобод передбачених частиною п`ятою статті 17 та статті 28 Конституції України, про що письмово повідомити на адресу електронної пошти, що належить йому - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 вчинити законні дії щодо нього, забезпечивши реалізацію ним свого законного права на щорічну основну частину відпустки за 2026 рік та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік у відповідності до вимог статті 10-1 Закону № 2011-XII.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує на протиправну бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 щодо розгляду його рапортів стосовно надання щорічної основної частини відпустки за 2026 рік та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік порушує його право, передбачене частиною п`ятою статті 17 Конституції України (Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей), статтею 10-1 Закону № 2011-XII.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 18.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 03.04.2026 залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у справі № 620/2798/26 в якості другого відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на їх безпідставність з огляду, зокрема, на те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски; командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_3 було застосовано право командира в наданні військовослужбовцям частини щорічних основних відпусток, яке здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. А саме: на момент подачі рапорту позивачем військова частина НОМЕР_2 та підпорядковані підрозділи перебували і наразі перебувають в зоні активних бойових дій, в безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення з ворогом, а в умовах далеко не 100% укомплектованості військової частини НОМЕР_2 особовим складом, відсутність начальника підрозділу, ким був позивач на момент подачі рапортів, та офіцера було недопустимо, у зв`язку з чим і було прийнято таке рішення командиром; також, відповідачем повідомлено, що станом на дату подачі відзиву відповідачем ОСОБА_1 вже не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 30.03.2026 №69 позивача призначено на посаду офіцера резерву 334 роти резерву військової частини НОМЕР_3 . На підставі чого видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 08.04.2026 №100 про здачу справ та посади, виключення зі списків військової частини та вибуття до нового місця несення служби, тобто станом на 04.05.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 втратили свою актуальність.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , з 03.10.2025 продовжує проходити військову службу за контрактом від 27.02.2022 року у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України; станом на 28.10.2025 має календарну вислугу років військової служби - 28 років 04 місяці 25 днів та протягом 2022-2025 років щорічну основну відпустку не використовував.

31.01.2026 позивачем був підготовлений і направлений для розгляду командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт за № 4977/р про надання щорічної основної відпустки за 2026 рік починаючи з 16.02.2026 та рапорт від 31.01.2026 № 4947/р, щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік.

06.02.2026 командиром військової частини НОМЕР_2 на рапорті від 31.01.2026 за № 4977/р про надання щорічної основної відпустки накладена резолюція, а саме: «підполковнику ОСОБА_4 . Спершу погодження НСОДТ та ВКР». В свою чергу безпосередньо на самому рапорті вами особисто вчинена резолюція наступного змісту: «Після погодження СОДТ та ВКР - проінструктувати по самовільному залишенню в/ч (не допустити)».

Вподальшому, позивачем підготовлено та подано на розгляд командиру НОМЕР_2 рапорт від 07.02.2026 №6508/23/р щодо порушень прав і свобод полковника юстиції ОСОБА_5 , розгляду та прийняття законного рішення за результатами розгляду якого, підполковником ОСОБА_6 . Відповідь не надана и? на час звернення з цим позовом.

18.02.2026 позивачем був підготовлений і направлений для розгляду командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт за №8067/23/р про надання щорічної основної відпустки за 2026 рік починаючи з 03.03.2026.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду його рапортів, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Так, відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту Міністерство оборони України від 06.08.2024 № 531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» затвердило Порядок № 351, який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначеного, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 351 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі визначені у розділі ІІІ Порядку № 351, пунктом 1 якого передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 351 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

За правилами пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 351 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Пунктами 4 та 5 розділу ІІІ Порядку № 351 визначено, що якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:

подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;

недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;

наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців (пункт 7 розділу ІІІ Порядку № 351).

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 351 визначено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Згідно із пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 351 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Суд відмічає, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

До того ж, у разі, якщо командир не реагує на рапорт або відмовляється його підписувати без поважної причини, військовослужбовець має право звернутися до вищого командування.

Суд враховує те, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_3 фактично ухилявся від належного розгляду та надання мотивованих письмових відповідей на подані позивачем рапорти №6508/23/р від 07.02.2026, №9112/23/р від 25.02.2026, №9208/23/р від 26.02.2026.

Разом з цим, суд враховує, що станом на дату подачі відзиву відповідачем ОСОБА_1 вже не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , оскільки на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 30.03.2026 №69 позивача призначено на посаду офіцера резерву 334 роти резерву військової частини НОМЕР_3 , на підставі чого видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 08.04.2026 №100 про здачу справ та посади, виключення зі списків військової частини та вибуття до нового місця несення служби.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Тобто, в силу вимог статті 5 КАС України належним способом захистом є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

З урахуванням наведеного вище, а також з огляду на встановлені у справі обставини на момент розгляду справи виключення позивача зі списків відповідача та вибуття до нового місця несення служби, у вирішенні судом питання про наявність підстав для зобов`язання командира військової частини НОМЕР_2 , у якій вже не проходить військову службу позивач, вчинити дії щодо нього, забезпечивши реалізацію права на щорічну основну частину відпустки за 2026 рік та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік у відповідності до вимог статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, відсутній будь-який сенс, оскільки таке вирішення не призведе до відновлення порушеного права позивача, навіть за умови констатації судом наявності ознак протиправності в оспорюваній позивачем бездіяльності відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тож, беручи до уваги встановлені у справі обставини та норми, якими врегульовані спірні правовідносини, з урахуванням висновків Верховного Суду, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задавлені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) підполковника ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_2 про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Марія ДУБІНА