Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №460/5596/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2026 року м. Рівне№460/5596/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втратичастини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; 4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач у спірному періоді проходив військову службу у відповідача. Проте у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у 2023 році відсутні, позаяк Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік», положення Закону 1282-XII на 2023 рік зупинено. Звертає увагу на пропуск позивачем строків звернення до суду. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період, зокрема, з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Представник позивача звернувся із запитом до відповідача щодо надання інформації про нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення з 01.01.2023 по день звільнення.

Листом від 05.02.2026 № 1918/19/ відповідачем повідомлено, зокрема, що Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік», положення Закону 1282-XII на 2023 рік зупинено.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи стверджується, що індексація грошового забезпечення позивачу у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 не нараховувалась та не виплачувалась.

З даного приводу суд зауважує, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

При цьому, вказане вище положення Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинним та неконституційним не визнавалось.

Таким чином, оскільки дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена на 2023 рік, то правові підстави для проведення нарахування суми індексації грошового забезпечення, механізм розрахунку якої визначено Порядком № 1078, у 2023 році були відсутні.

Така ж правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 380/5270/24 та від 23.12.2025 у справі № 420/35557/23.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому не належать до задоволення.

Позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації сум ПДФО та компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є похідними від вимог нарахувати та виплатити за цей період індексацію грошового забезпечення. Оскільки в таких вимогах відмовлено, то і похідні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо пропущення позивачем строків звернення до суду з цим позовом, на які звертає увагу відповідач, то суд зазначає, що ухвалою суду від 31.03.2026 такі строки були позивачу поновлені.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, доводи позивача не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги не належать до задоволення.

Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Т.О. Комшелюк