Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №440/2444/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2444/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І.,

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною діяльність (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про надання відстрочки, відповідно п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», по догляду та утриманню моєї матері ОСОБА_2 , 1944 року народження, інваліда 3-ї групи по відсутності слуху;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву від 26.11.2025 року направлену Укрпоштою 27.11.2025 р. про надання ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону ( України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки, з оформленням довідки форми 6 (відстрочка від мобілізації) до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою поштою, у якій просив відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Заява про надання відстрочки направлена поштою до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 для надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідач заяву не розглянув, відповідь не надав.

Позивач вважає, що чинне законодавство не обмежує військовозобов`язаного подати заяву про відстрочку від призову під час мобілізації поштою комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідача.

Стислий зміст заперечень відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, ухвалу про відкриття провадження та ухвалу про прийняття справи до провадження не виконав.

Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.

З огляду на викладене, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем подана заява про звільнення від судового збору.

Процесуальні дії у справі.

Полтавським окружним адміністративним судом від 10.03.2026 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача та позивача.

Сторони докази суду не надали.

Відповідач відзив на позов та докази не надав.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, 27.11.2025 рекомендованим цінним листом із описом подав заяву для отримання відстрочки від призову під час мобілізації внаслідок здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 (трекінг відправлення «Укрпошта» № 3960000503228 від 27.11.2025, доставлене відповідачу 01.12.2025) до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь позивачу не надійшла.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його заяви про надання йому відстрочки, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 3 ст. 3 Закону №2232-ХІІ встановлено, що на районні (міські) комісії покладається направлення до закладів охорони здоров`я за місцем проживання (перебування) громадян, яких визнано тимчасово непридатними до військової служби.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За приписами статті 1 Закону України “Про оборону України” від 6 грудня 1991 року №1932-XII (далі – Закон №1932-XII), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 17 Закону №1932-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації, станом на дату розгляду справи воєнний стан та мобілізація в Україні тривають.

Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.

Відповідно до пункту 3 частини 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок №560, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин із 01.11.2025 в редакції постанови КМ України від 24 жовтня 2025 року № 1364 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 16 травня 2024 р. № 560», оскільки ця постанова набирає чинності з дня її опублікування 28.10.2025 та застосовується з 01.11.2025), цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 56 Порядку №560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Пунктом 57 Порядку №560 встановлене, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації особам, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначеним у підпунктах 1, 16-23 пункту 1 та пункті 5 додатка 5, комісією не розглядаються.

Відповідно до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

дату народження;

адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

адресу електронної пошти;

контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язані працівники перебувають на військовому обліку (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу). До відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу) органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями надсилаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відомості про таку відстрочку вносяться відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протягом трьох робочих днів з дня отримання документів, зазначених у переліку згідно з додатком 5.

Пунктом 60 Порядку №560 встановлено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Порядком подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Порядком №560 визначене наступне:

1. Цей Порядок визначає механізм надання громадянам України електронної публічної послуги щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - послуга) шляхом подання заяв в електронній формі через центри надання адміністративних послуг (далі - центри) із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) та отримання результатів розгляду таких заяв в установленому законодавством порядку.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов`язок і військову службу”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, “Про адміністративні послуги”, “Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг”, “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, “Про захист персональних даних”, Положенні про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1137 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 3, ст. 136; 2022 р., № 69, ст. 4171), Положенні про Державний вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2024 р. № 879 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 73, ст. 4351; 2025 р., № 74, ст. 5096), Положенні про систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 606 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2455; 2023 р., № 11, ст. 721).

3. Послуга є безоплатною.

4. Послуга надається відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, пунктів 56-67 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979) (далі - Порядок призову), та Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 588 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 66, ст. 2396), з урахуванням положень цього Порядку.

Обробка персональних даних на всіх етапах надання послуги здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

5. Для отримання послуги суб`єкт звернення подає через адміністратора центру заяву в електронній формі (у разі технічної реалізації такої можливості засобами Порталу Дія) на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування суб`єкта звернення на військовому обліку (далі - суб`єкт надання послуги), у якій зазначаються відомості, передбачені Порядком призову.

До заяви додаються електронні копії паперових документів (скановані копії), що підтверджують право на відстрочку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 до Порядку призову.

6. Заява подається суб`єктом звернення через центр особисто. Подання заяви представником суб`єкта звернення не допускається.

7. Заява може бути подана через адміністратора центру після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації на Порталі Дія з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити його особу, а також після здійснення ідентифікації суб`єкта звернення на підставі документа, що посвідчує його особу, та документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картки платника податків) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку або інформацію в паспорті громадянина України).

8. Подальше формування заяви припиняється після ідентифікації суб`єкта звернення, якщо засобами Порталу Дія автоматично отримано відомості про те, що суб`єкт звернення уже має подану засобами Порталу Дія заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, щодо якої не прийняте остаточне рішення в порядку, передбаченому Порядком призову.

У випадку, передбаченому цим пунктом, засобами Порталу Дія формується інформаційне повідомлення у форматі, придатному для його завантаження та друку, із зазначенням підстав для припинення подальшого формування заяви та рекомендаціями щодо подальших дій суб`єкта звернення. Таке інформаційне повідомлення відображається в особистому кабінеті адміністратора центру на Порталі Дія, роздруковується ним без використання спеціальних бланків та/або додаткового засвідчення підписом чи скріплення гербовою печаткою та видається суб`єкту звернення (на вимогу).

9. За відсутності підстави для припинення подальшого формування заяви, передбаченої пунктом 8 цього Порядку, заява в електронній формі формується адміністратором центру на підставі відомостей та документів, наданих суб`єктом звернення, засобами Порталу Дія автоматично у формі, придатній для сприйняття її змісту, роздруковується та надається суб`єкту звернення для перевірки та підписання, після чого на неї накладається кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, адміністратора центру.

Сформована та підписана адміністратором центру заява блокується для редагування з накладенням на неї кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Порталу Дія.

Відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в заяві та доданих до неї документах, несуть суб`єкти звернень.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Щодо направлення заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації поштою з 01.11.2025.

Матеріалами справи підтверджена обставина, що позивач звернувся 27.11.2025 до комісії відповідача із заявою про надання відстрочки поштовим зв`язком, тобто під час дії нової редакції Порядку №560 із 01.11.2025.

Суд висновує, що відповідно до вимог чинного законодавства, встановлений особливий спеціальний порядок подання заяв про надання відстрочки від призову військовозобов`язаними на особливий період під час мобілізації в умовах воєнного стану із 01.11.2025.

Такий порядок визначений Порядком визначає механізм надання громадянам України електронної публічної послуги щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - послуга) шляхом подання заяв в електронній формі через центри надання адміністративних послуг (далі - центри) із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) та отримання результатів розгляду таких заяв в установленому законодавством порядку №560, який визначає, що заява подається суб`єктом звернення через центр особисто, подання заяви представником суб`єкта звернення не допускається.

Тобто положення Примірного регламенту №588 застосовуються в частині, що не суперечить Порядку №560.

Позивач не надав докази, неможливості подати заяву особисто, що позбавляє суд можливості здійснити відповідні висновки щодо наявних в матеріалах справи доказах.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Кабінет Міністрів України є органом, що визначає порядок оформлення відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вказаний порядок встановлює, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, із 01.11.2025 існує два шляхи надсилання документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а саме:

1. Автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2. Особисто через центр надання адміністративних послуг подання заяви про відстрочку.

У другому випадку заяву формує та передає адміністратор центру із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг і така заява подається після проходження адміністратором центру електронної ідентифікації та автентифікації на Порталі Дія з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити його особу, та після здійснення ідентифікації суб`єкта звернення на підставі документа, що посвідчує його особу, та документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картки платника податків) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку або інформацію в паспорті громадянина України).

Адміністратором центру надається суб`єкту звернення опис вхідного пакета документів.

Порядком №560 визначений чіткий порядок подання документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і цей порядок передбачає, або створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або через центр адміністративних послуг.

Подання документів засобами поштового зв`язку не визначене чинним законодавством.

Подання документів безпосередньо до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 не визначене чинним законодавством.

Підстава відстрочки від призову позивача, зазначена у його заяві, не відноситься до підстав, встановлених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5 Порядку №560, а тому подається через центри надання адміністративних послуг.

Центр надання адміністративних послуг має можливість сформувати та направити заяву про надання відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації лише у разі особистої присутності військовозобов`язаного.

За наведених обстави, оскільки позивачем заяву на відстрочку від призову на військову службу подано до відповідача засобами поштового зв`язку, натомість пункт 58 Порядку №560 визначає лише особисте подання такої заяви через центр надання адміністративних послуг, суд дійшов висновку про недотримання позивачем порядку подання такої заяви.

Суд зазначає, що вимога в Порядку №560 для подання заяви особисто, визначена для встановлення та ідентифікації особи військовозобов`язаного, який подає заяву про відстрочку.

Дані вимоги Порядку №560 корелюються із Статтею 45 Закону України «Про адміністративну процедуру», якою встановлені правові підстави, коли заява, що не підлягає розгляду:

1) анонімна заява (заява, із змісту якої неможливо встановити особу заявника).

Відповідач, залишаючи заяву позивача про надання відстрочки без розгляду, діяв відповідно до вимог Порядку №560 та Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки ідентифікувати особу, яка подає заяву про надання відстрочки від призову поштовим зв`язком неможливо.

Суд констатує, що законодавство є чітким та дозволяє дійти однозначного висновку, що військовозобов`язаний повинен особисто подати таку заяву до Центру надання адміністративних послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 висловила правову позицію, згідно якої протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.

Щодо відсутності відповіді на заяву позивача з урахуванням підстав та предмета спору.

Позивач не оскаржує відсутність відповіді на його заяву, як звернення громадян та як відсутність відповіді в порядку норм Закону України «Про адміністративну процедуру», а оскаржує з підстав виключно ненадання йому відстрочки від призову, відповідно до процедури призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Тобто у цій справі відсутні спірні правовідносини щодо порушення порядку розгляду звернень громадян чи ненадання відповіді (відмови щодо порушення порядку №560), як це визначене в Законі України «Про адміністративну процедуру», оскільки предмет позову визначений позивачем в межах порушення його права – ненадання відстрочки від призову.

Суд вважає, дані обставини про ненадання відповіді позивачу не впливають на захист чи відновлення його порушених прав, оскільки у будь-якому випадку позивач порушив процедуру подання заяви про відстрочку від призову під час мобілізації, яка не може бути розглянута відповідачем по суті.

З огляду на викладене, суд не виходить за межі позовних, з метою процесуальною економії і того, що такий вихід не призведе до відновлення порушення права позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Такий вихід судом за межі позовних вимог може тільки надати правовий висновок щодо дотримання відповідачем законодавства про розгляд звернень громадян та надання їм відповіді (відмова у зверненні чи залишення без розгляду), і не впливає на наявність чи відсутність обставини протиправної бездіяльності, дій відповідача із вирішення питання щодо наявності у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації.

За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд констатує, що відсутність відповіді на заяву позивача, не є наслідком чи підставою для відновлення порушеного права, і надання такого висновку судом не є ефективним засобом юридичного захисту, оскільки позивач визначально порушив порядок реалізації свого права на відстрочку від призову під час мобілізації внаслідок недотримання порядку (встановленого із 01.11.2025) подання відповідної заяви.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом".

Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про адміністративну процедуру” 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України “Про адміністративну процедуру” пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Принципу добросовісності (“bona fides”) корелюють доктрина римського права “venire contra factum proprium” (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип “естопель”) ґрунтується ще на римських максимах - “non concedit venire contra factum proprium” (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), “nemo auditur propriam turpitudinem allegans” (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях – тобто заборони отримувати вигоду від власного неправомірної поведінки). В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таким чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза