Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №440/2244/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2244/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії №163750033399 від 27.01.2026;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 11 жовтня 2017 року по 29 серпня 2024 року, який дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту “е” частини 1 статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до пункту “е” частини 1 статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 19 січня 2026 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 02.09.1992 по 29.08.2024 безперервно працювала на посаді вчителя Бричківського навчально-виховного комплексу, який є закладом освіти, підпорядкованим Департаменту освіти Полтавської міської ради. Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак за принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким прийнято рішення від 27.01.2026 №163750033399 про відмову у призначенні пенсії.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, посилаючись на те, що її спеціальний стаж роботи на посаді працівника освіти станом на 11.10.2017 становить 25 років 1 місяць 10 днів, а страховий стаж - 37 років 3 місяці. На переконання позивача, відповідач помилково застосував пункт “е” статті 55 Закону №1788-XII у редакції Закону №911-VIII, яка визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, та безпідставно не врахував наявність у неї необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років. Позивач просить скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії, зарахувати до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 29.08.2024 та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.01.2026.

24.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що дії органів Пенсійного фонду України здійснюються відповідно до вимог Конституції України та чинного законодавства, а порядок призначення та перерахунку пенсій визначений, зокрема, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1.

Представник відповідача зазначила, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності, а за результатами її розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. При цьому враховано лише той спеціальний стаж, який був набутий до 11.10.2017, оскільки після цієї дати право на пенсію за вислугу років визначається з урахуванням вимог пункту “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в чинній редакції.

Також у відзиві наголошено, що надані позивачем документи були перевірені, страховий стаж визначено у повному обсязі, однак спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, є недостатнім. У зв`язку з цим, на думку відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Крім того, відповідач зазначив, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а отже не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просив суд відмовити у позові повністю.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 з 02.09.1992 по 29.08.2024 безперервно працювала на посаді вчителя Бриківського навчально-виховного комплексу, який є закладом освіти, підпорядкованим Департаменту освіти Полтавської міської ради.

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 19.01.2026 про призначення пенсії за вислугу років з доданими документами. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.01.2026 №163750033399 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу на посаді працівника освіти.

У вказаному рішенні зазначено, що стаж роботи за спеціальністю ОСОБА_1 станом на 10.10.2017 становить 25 років 1 місяць 10 днів, страховий стаж - 37 років 3 місяці. До спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховано період роботи з 11.10.2017 по 29.08.2024.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернулась до суду з цим позовом, вважаючи протиправним неврахування спірного періоду роботи до спеціального стажу та відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Як визначено статтею 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 52 Закону №1788-XII мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У свою чергу, пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відтак, змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 до положень Закону №1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "е" статті 55 Закону1788-XII, а Законом № 901-VIII від 23.12.2015 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Висновки щодо правозастосування

Відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років з підстави відсутності спеціального стажу роботи на посаді працівника освіти.

Суд визнає помилковими твердження відповідача у рішенні про необхідність набуття пільгового стажу не менше 26 років 6 місяців для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017, з огляду на таке.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також суд зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Суд звертає увагу, що після прийняття Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015 до Закону № 1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1788-XII.

З огляду на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, суд звертає увагу на те, що з 05.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).

Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категорія працівників пенсії за вислугою років згідно статті 55 № 1788-XII, в тому числі і працівникам освіти.

Матеріалами справи підтверджується, що спеціальний стаж роботи позивача станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії становить більше 25 років, що є достатнім для призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).

Відповідач керувався тим, що згідно п.2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними, оскільки позивач звернулася до пенсійного органу зі заявою про призначення пенсії за вислугу років після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 № 2-р/2019, а відтак відповідач повинен застосовувати положення п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в первісній редакції, яка, як вже зазначено судом, визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Посилання пенсійного органу на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислений по 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, є безпідставними, оскільки орган Пенсійного фонду застосував редакцію Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка рішенням Конституційного Суду України 04.06.2019 № 2-р/2019 визнана неконституційною.

Отже, зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи з 11.10.2017 по 29.08.2024 є варіантом правомірної поведінки Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, від якого відповідач ухилився.

З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №163750033399 від 27.01.2026 про відмову у призначенні пенсії.

Суд також приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.10.2017 по 29.08.2024, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, з урахуванням положень статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія підлягає призначенню з дня звернення за її призначенням, а саме з 19.01.2026, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з зазначеної дати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Таким чином, у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

З огляду на ухвалення рішення про задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 139, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №163750033399 від 27.01.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.10.2017 по 29.08.2024, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.01.2026.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп).

У клопотання про встановлення судового контролю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков