Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №420/37451/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37451/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яка виразилася у відмові ОСОБА_1 у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з рядового складу до офіцерського, а саме:1.Вид військового обліку – Молодший офіцерський склад; 2.Звання-Старший лейтенант; 3. Військово-облікова спеціальність – Заступник командира роти; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з рядового складу до офіцерського, а саме:1.Вид військового обліку – Молодший офіцерський склад; 2. Звання-Старший лейтенант; 3. Військово-облікова спеціальність – Заступник командира роти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у внутрішніх військах МВС України у військовому званні «старший лейтенант» на атестованій офіцерській посаді, що підтверджується архівною довідкою Національної гвардії України. Позивач наголошує, що військовослужбовці внутрішніх військ мали єдині зі Збройними Силами України військові звання, а його посада заступника командира роти прямо передбачена Статутом внутрішньої служби як офіцерська. Позивач вважає бездіяльність ТЦК щодо переведення його з рядового на офіцерський облік протиправною, оскільки орган ведення Реєстру зобов`язаний актуалізувати дані на підставі поданих документів про зміну персональних чи службових відомостей. Позивач не погоджується із позицією ТЦК щодо необхідності укладання нового контракту та переатестації, оскільки вже має присвоєне офіцерське звання, отримане під час проходження дійсної військової служби. Позивач стверджує, що наявні архівні накази є достатньою підставою для виправлення недостовірних відомостей у системі «Оберіг». Оскільки ТЦК відмовив у внесенні змін після судового рішення про розгляд заяви по суті, позивач вбачає в цьому повторне порушення закону, що зумовило його повторне звернення до адміністративного суду.

Ухвалою судді від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.11.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що спеціальне звання «старший лейтенант міліції», яке має позивач, не тотожне військовому званню Збройних Сил України, а лише подібне до нього. Згідно з нормами Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» та Положення № 1153/2008, присвоєння військового звання особам зі спеціальними званнями здійснюється виключно в порядку переатестації. Відповідач наголошує, що така процедура можлива лише у разі прийняття громадянина на військову службу за контрактом. Порядок переатестації передбачає подання великого переліку документів, складання іспитів, проходження професійного відбору та прийняття остаточного рішення особисто Міністром оборони України. Оскільки позивач не укладав контракт і не проходив відповідну атестацію, законних підстав для автоматичної зміни його статусу з рядового на офіцерський склад у Реєстрі немає. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідностю II групи та має право на відстрочку, що фактично унеможливлює його призов за контрактом для подальшої переатестації. Отже відповідач діяв виключно в межах повноважень, а вимоги позивача суперечать встановленому законом механізму переведення зі спеціального обліку на військовий офіцерський.

25.11.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та має статус особи з інвалідністю внаслідок війни II групи.

Згідно з архівною довідкою про грошове забезпечення від 24.04.2018 р. №353 та копією службової картки військової частини НОМЕР_2 заступника командира роти ОСОБА_1 , позивач у період з 09.01.2004 р. по 01.12.2005 р. проходив службу у Спеціальній моторизованій частині міліції внутрішніх військ МВС України № 3012.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 Внутрішніх військ МВС України від 12.01.2004 р. № 3 ст. лейтенанта міліції ОСОБА_1 /М-105353/, який прибув із в/ч НОМЕР_3 , з 09.01.2004 р. зараховано в списки особового складу частини та на усі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Внутрішніх військ МВС України від 20.01.2004 р. за № 9 ст. лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено заступником командира 1 патрульної роти з громадської безпеки.

Позивач 26.08.2024 р. звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, де зазначити наступну, вірну інформацію, відносно ОСОБА_1 , а саме: 1.Вид військового обліку - Молодший офіцерський склад; 2.Звання - Старший лейтенант; 3.Військово-облікова спеціальність - Заступник командира роти.

Не отримавши відповіді не вищевказане звернення, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду, в результаті чого рішенням від 30.01.2025 по справі № 420/33427/24 позов задоволено часткового та, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 р. по суті, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення.

На виконання вище вказаного зобов`язального припису, відповідач в листі від 18.08.2025 р. № ЮР/15945 розглянув заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 р. по суті та відмовив у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно переведення ОСОБА_1 з рядового складу до офіцерського, вказавши, що останнє можливо лише у разі укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України з наступною атестацією на присвоєння військовослужбовцю військового звання офіцерського складу.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 повністю виконав рішення суду, розглянувши заяву позивача від 26.08.2024 р. по суті, за результатом розгляду якої прийняв рішення по відмову у задоволенні цієї заяви.

Однак, позивач не погоджується із відмовою, вважаючи, що за результатами розгляду заяви від 26.08.2024 р., відповідач повинен був внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо належності позивача до офіцерського складу, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Так, 10.10.2025 позивач звернувся із заявою до Центрального архівного відділу Національної гвардії України (м. Київ, вул. Євгена Кновальця, 38) в якій просив:

1. Повідомити, у якому статусі (Військовослужбовця; атестованого або не атестованого працівника; Працівника за трудовим договором) заявник перебував та проходив службу, з 09.01.2004 по 01.12.2005 роки, у спеціальної моторизованої військової частини № НОМЕР_2 Внутрішніх військ МВС України;

2. Повідомити заявника чи відносилася у 2004-2005 роках до військових облікових посад (ВОС) посада заступника командира роти з громадської безпеки у спеціальної моторизованої військової частини № НОМЕР_2 Внутрішніх військ МВС України;

3. Повідомити заявника чи відносилася у 2004-2005 роках посада заступника командира роти з громадської безпеки спеціальної моторизованої військової частини № НОМЕР_2 Внутрішніх військ МВС України до офіцерського складу.

31.10.2025 позивач отримав поштовий конверт, в якому знаходилась архівна довідка Центрального архівного відділу Національної гвардії України, від 21.10.2025 №82- 2011 у якої було зазначено наступне: На ваше звернення повідомляємо посада "заступник командира роти з громадської безпеки" у Внутрішніх військах МВС України була військовою посадою, оскільки вона належила до структури військового формування. Така посада була атестованою, оскільки військовослужбовці займали атестовані посади, які передбачали військове звання та військовий облік.

В наказі КВВ МВС України №1 о/с від 10.01.2004 р. значиться: зарахувати в списки внутрішніх військ МВС України та призначити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 заступником командира 1 патрульної роти з громадської безпеки військової частини НОМЕР_2 з 9 січня 2004 року.

В наказі в/ч НОМЕР_2 № 3 від 12.01.2004 р. значиться: зарахувати в списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 09.01.2004 для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .

В наказі № 9 від 20.01.2004 р. значиться: призначити на посаду заступника командира 1 патрульної роти з громадської безпеки.

В наказі № 224 від 01.12.2005 р. значиться: виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з 01.12.2005 та направити до Управління МВС України в Одеській області.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 1 Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (втратив чинність 13.03.2014), внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (далі - внутрішні війська) входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об`єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Згідно з ст. 4, 5, 6, 7, 8 цього Закону правовою основою діяльності внутрішніх військ є Конституція України ( 254к/96-ВР ), цей Закон, постанови Верховної Ради України, інші законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, військові статути Збройних Сил України.

Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання при їх комплектуванні принципів добровільності та військового обов`язку.

Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командуючий цими військами.

Внутрішні війська складаються із з`єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об`єктів, зокрема атомних електростанцій, по супроводженню спеціальних вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв`язку, військових установ, навчальних закладів та учбових частин.

Внутрішні війська надалі до повного переходу до комплектування на контрактній основі комплектуються як за контрактом, так і в порядку призову. Контракт укладається строком на 3 роки і може бути продовжений на такий же строк.

Військовослужбовці внутрішніх військ приймають Військову присягу, мають єдині для Збройних Сил України військові звання і знаки розрізнення. Формений одяг військовослужбовців внутрішніх військ затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх справ України.

Строк служби у внутрішніх військах за призовом не може перевищувати строків служби у Збройних Силах України.

Проходження служби у зазначених військах здійснюється відповідно до Положення про проходження військової служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України, і військових статутів.

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», присвоєння військових звань та пониження у військовому званні військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, переатестація осіб, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові звання присвоюються довічно. Позбавлення військових звань та поновлення у військовому званні здійснюються за рішенням суду.

В відповідно до п. 71 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадянам, які мають спеціальні звання або класні чини, в разі їх прийняття на військову службу за контрактом присвоюються військові звання в порядку переатестації з урахуванням їх спеціальних звань або класних чинів, рівня освіти, досвіду служби та відповідності посаді, на яку їх призначено.

Згідно з п. 43 Положення, чергові військові звання військовослужбовцям присвоюються:

до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

до підполковника (капітана 2 рангу) включно - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них, а також командувачами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України;

до полковника (капітана 1 рангу) включно - Міністром оборони України та Головнокомандувачем Збройних Сил України (крім військовослужбовців, призначення на посади яких здійснюється Міністром оборони України), командиром військової частини НОМЕР_4 (військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 , підпорядкованих військових частин, закладів, установ та організацій).

Відповідно до п. 3.20 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, громадяни, які мають спеціальні звання або класні чини та які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, приймаються на військову службу за контрактом з переатестуванням у військовому званні з урахуванням їх рівня освіти, досвіду служби, стану здоров`я та відповідності посаді, на яку їх буде призначено Міністром оборони України.

Професійний відбір і медичний огляд проводяться:

громадян - при відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання чи перебування;

військовослужбовців - у військовій частині та у військовому госпіталі за направленням з військової частини, куди особу буде прийнято на військову службу за контрактом або призначено на посаду, передбачену штатом воєнного часу.

Атестація на присвоєння військовослужбовцю військового звання офіцерського складу складається безпосереднім командиром (начальником) в рукописному і двох друкованих примірниках та розглядається на засіданні комісії з питань проходження військової служи військової частини за місцем проходження військової служби. На військовозобов`язаних і осіб жіночої статі, які подаються до присвоєння військового звання офіцерського складу в порядку переатестації, атестація складається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання та розглядається на засіданні комісії з питань проходження військової служби обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за винятком осіб, відібраних для комплектування військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , атестації на яких розглядаються на засіданнях комісії з питань проходження військової служи цих військових частин. Атестацію на присвоєння громадянам військового звання офіцерського складу затверджує посадова особа, яка має право призначення на зазначену посаду офіцерського складу відповідно до номенклатури посад, а на осіб, які будуть відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти із залишенням на військовій службі,- Міністр оборони України.

У військовій частині визначається відповідність громадянина вимогам до посади, на яку він буде призначений. Ця відповідність встановлюється за підсумками професійно-психологічного відбору та здачі особою, яка має спеціальне звання або класний чин, перевірних іспитів з індивідуальної підготовки, за результатами перевірки рівня фізичної підготовки або за підсумками виконання бойових завдань та досвіду служби в умовах особливого періоду. За результатами проведених заходів із встановлення цієї відповідності командиром військової частини (керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки) надсилаються такі документи:

заява громадянина про прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу із зазначенням посади, ВОС, військового звання за штатом та строку контракту;

подання про прийняття громадянина на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, призначення на посаду та присвоєння військового звання у порядку переатестації;

атестація на присвоєння військового звання офіцерського складу, сержантського та старшинського складу в порядку переатестації за формою, визначеною в додатку 11 до цієї Інструкції;

два примірники Контракту про проходження військової служби, підписані громадянином;

завірені документи про присвоєння спеціального звання чи класного чину;

результати здачі перевірних іспитів з індивідуальної підготовки;

картка професійного відбору кандидата (додаток 9);

автобіографія в рукописному і друкованому примірниках;

довідка про проходження військової служби (трудову діяльність) за формою, визначеною додатком 10;

службова характеристика або характеристика з останнього місця роботи;

довідка військово-лікарської комісії про придатність до проходження військової служби за контрактом;

завірена копія паспорта громадянина України;

завірені копії документів про освіту з додатками;

завірена копія (довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті));

письмова згода командира військової частини про прийняття громадянина на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;

довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, надана територіальним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України;

два примірники послужної картки.

Зазначені документи в кількості примірників, необхідних для роботи, розглядаються на засіданні Вищої комісії Міністерства оборони України з питань проходження військової служби (крім осіб, які відбираються для комплектування військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ). Під час розгляду визначається відповідність спеціального звання, класного чину, рівня підготовки і досвіду громадянина військовому званню і військовій посаді, на яку його можна прийняти на військову службу або на яку необхідно призначити в умовах особливого періоду. Під час визначення відповідності військове звання не має бути вищим за спеціальне звання чи класний чин, а також штатно-посадову категорію посади, на яку буде здійснено призначення. Рішення щодо прийняття громадянина, який має спеціальне звання чи класний чин, на військову службу за контрактом або призначення на посаду, передбачену штатом воєнного часу, та його переатестування у військовому званні приймає Міністр оборони України.

За результатами прийнятого рішення видається відповідний наказ по особовому складу.

Під час дії воєнного стану:

на кандидатів, які мають спеціальні звання або класні чини та які приймаються на військову службу за контрактом з переатестуванням у військовому званні, аркуш вивчення особистих якостей кандидата та картка професійного відбору кандидата не складаються, іспити не проводяться;

такі кандидати на комісіях з питань проходження військової служби, у тому числі Вищої комісії Міністерства оборони України з питань проходження військової служби, не розглядаються;

військовослужбовців, з числа таких кандидатів, які проходять військову службу за іншими видами військової служби на медичний огляд не направляються.

Преамбулою Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин другої, третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 11 статті 38 Закону №2232-XII визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Вирішуючи спір, суд враховує, що статус позивача як колишнього військовослужбовця внутрішніх військ МВС України не створює автоматичного права на зміну облікових даних у Реєстрі («Оберіг») без дотримання встановленої законом процедури переатестації.

Хоча архівні довідки підтверджують факт проходження ОСОБА_1 служби на офіцерській посаді у званні «старший лейтенант міліції», суд зауважує, що за своєю правовою природою це звання є спеціальним, а не військовим.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перехід зі спеціального звання до військового здійснюється виключно в порядку переатестації, правила якої регламентовані Положенням № 1153/2008 та Інструкцією № 170.

При цьому суд критично оцінює аргументи позивача щодо обов`язку ТЦК актуалізувати дані лише на підставі наявних архівних наказів, оскільки законодавство визначає, що переатестація осіб, які мають спеціальні звання, можлива лише в разі їх прийняття на військову службу за контрактом.

За наявності у особи спеціального звання міліції, вона підлягає загальному порядку переатестації, встановленому для всіх категорій працівників правоохоронних органів.

З огляду на те, що позивач не укладав контракт і не проходив передбачену процедуру, - це включає подання відповідного пакета документів та прийняття рішення Міністром оборони України, у відповідача відсутні правові підстави для самостійного присвоєння йому статусу офіцера запасу.

В даному випадку районний ТЦК не наділений дискреційними повноваженнями щодо автоматичного визнання спеціальних звань (в даному випадку колишнього працівника міліції) військовими поза межами встановленого алгоритму, а тому відмова у внесенні змін до Реєстру є правомірною.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк