Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №320/28466/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року № 320/28466/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області в особі міського голови Шаповала Олександра Миколайовича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:,

ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області в особі міського голови Шаповала Олександра Миколайовича, у якому просить суд:

- визнати протиправною реєстраційну дію державного реєстратора С.О. Лемешко щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №12311200000000207 від 21.05.1997 щодо реєстрації юридичної особи код ЄДРПОУ 34081234 Орджонікідзевська/Покровська міська рада Дніпропетровської області юридична адреса: 53300 м.Покров, Нікопольський район Дніпропетровська область вул. Центральна 48;

- зобов`язати Виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 04052212 (УПОВНОВАЖЕНУ ОСОБУ НА ВЧИНЕННЯ РЕЄСТРАЦІЙНИХ ДІЙ) скасувати реєстраційний запис №12311200000000207 від 21.05.1997 державного реєстратора С.О. Лемешко, щодо реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичної особи код ЄДРПОУ 34081234 Орджонікідзевська/Покровська міська рада Дніпропетровської області , як органу місцевого самоврядування, юридична адреса: 53300, м. Покров, Нікопольський район Дніпропетровська область вул. Центральна 48.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали позивачем.

15.09.2023 до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У подальшому, від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк на звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

На підставі ухвали суду від 05.07.2025 позивачеві поновлено строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтуванням пред`явленого позову є твердження позивача про те, що аналіз реєстраційної справи відповідача та інших документів у сукупності дають підстави вважати, що державним реєстратором О.Лемешко , одноособово, без наявності документів, перелік яких визначено законом, на бланку суворої звітності 2004 року, незаконно вчинено реєстраційний запис № 12311200000 000207, в якому зазначено що юридична особа - Орджонікідзевська міська рада Дніпропетроської області створена 21.05.1997 як орган місцевого самоврядування.

Від Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, змістом якого заперечено проти задоволення адміністративного позову та зазначено про відсутність доказів попущення прав та інтересів ОСОБА_1 . Пояснено, що є незрозумілим, яким чином та які саме права позивача порушені відповідачем у 1997 році при здійсненні державної реєстрації юридичної особи.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області позивачем направлено інформаційний запит щодо надання реєстраційної справи юридичної особи (код ЄДРПОУ 34081234) -Покровська міська рада Дніпропетровської області .

На інформаційний запит ОСОБА_1 . Виконавчим комітетом Покровської міської ради надано відповідь та копію реєстраційної справи юридичної особи (код ЄДРПОУ 34081234) Орджонікідзевька міська рада Дніпропетровської області.

Позивач, вважаючи реєстраційну дію щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №12311200000000207 від 21.05.1997 щодо реєстрації Орджонікідзевська/Покровська міська рада Дніпропетровської області, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Так, у контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З позовної заяви не слідує, яким чином здійснення спірної реєстраційної дії порушує права та інтереси ОСОБА_1 . Останнім не надано доказів та не доведено, що протягом більш ніж 20 років з моменту проведення спірної реєстраційної дії, така створювала перешкоди та/або завдавала негативні наслідки позивачу.

Суд зауважує, що право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваними діями не породжує для останнього і права на захист, тобто, права на звернення із адміністративним позовом.

Суд зазначає, що позивач повинен довести, що він є потерпілим від порушення з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. З`ясування існування факту порушення прав, законних інтересів та матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення (дії), котре (і) оскаржується.

Судом не встановлено, що оскаржувана дія якимось чином зачіпає права та охоронювані законом інтереси позивача.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 по справі №640/11643/19, встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд звертає увагу, що у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Відтак право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та чи це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 19 грудня 2018 року у справі №826/37/17, від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17, від 29 грудня 2020 року у справі №140/ 2630/18, від 3 грудня 2021 року у справі №369/7844/17, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 200/9772/18-a, від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20 та ряду інших.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.