Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №280/246/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2026 року Справа № 280/246/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією" в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 маючи чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як заброньований працівник у ТОВ «ВЕНБЕСТ» самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою проходження ВЛК та актуалізації військово-облікових даних для подальшого бронювання, з 16 грудня 2025 року будівлю ТЦК покинути не міг, адже працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було на меті здійснення мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1 , не дивлячись на чинну відстрочку. ОСОБА_1 мав чинну відстрочку від призову як заброньований працівник «ТОВ «ВЕНБЕСТ», однак, ці обставини були проігноровані та не враховувалися під час ухвалення рішення ВЛК, а сам процес оцінювання стану його здоров`я пройшов формально та за його відсутності. Огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби проведено не було. Втім, не дивлячись на чинну відстрочку від призову ОСОБА_1 після проходження формального ВЛК та встановлення йому категорію «придатний» було мобілізовано. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що Так з долучених документів, а саме довідки військово-лікарської комісії Запорізького об`єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_4 № «2025-1216-1607-1561-7 від 16.12.2025 року ОСОБА_1 придатний до військової служби. Отже, твердження позивача про формальне проходження медичного огляду не відповідає дійсності та спростовується документально. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Позивач стверджує, що 16.12.2025 під час перевірки працівниками поліції був затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 при наявній броні від ТОВ «ВЕНБЕСТ». Водночас, згідно з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено: під час перевірки 16.12.2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено порушення правил військового обліку, а саме не проходження ВЛК , тому згідно довідки про доставлення громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений працівником поліції ДОП СДОП ВП БРВП старшим лейтенантом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 через порушення військового обліку, для складання адміністративного протоколу та направлений для проходження ВЛК ; позивача було включено до поіменного списку (тобто мобілізовано) 16.12.2025 о 20:28, згідно Витягу з наказ № 2194 від 16.12.2025 року про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Крім того, позивач перебуває у військовій частині НОМЕР_1 , тобто є військовослужбовцем. Зазначає, що законодавство розрізняє поняття військовозобов`язаний та військовослужбовець. Зокрема, з моменту відправлення військовозобов`язаного до військової частини він набуває статусу військовослужбовця, оскільки проходить військову службу, внаслідок чого на нього вже розповсюджуються гарантії, надані військовослужбовцям, а не військовозобов`язаним. З огляду на викладене, дії та наказ відповідача щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації в період воєнного часу правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від відповідача 1 до суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що Документи, що надають право на відстрочку, або виключають призов за мобілізацією відповідно до діючого чинного Законодавства військовозобов`язаним не надавались, повідомлення, щодо бронювання зазначеного військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_6 не надходило та особисто ним не пред`являлось. ОСОБА_3 був заброньований до 16.12.2025 року, бронювання було скасовано автоматично системою за заявою керівника підприємства «ВЕНБЕСТ» 15.12.2025.

Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №363 від 16.12.2025 р. про зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частина НОМЕР_1 було видано на підставі іменного списку ІНФОРМАЦІЯ_7 №09/4509 від 16 грудня 2025 року, тобто цілком правомірно та згідно діючих на той момент нормативно-правових актів. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

Відповідно до електронного військово-облікового документу, сформованого у застосунку «Резерв+» станом на 27.03.2025 позивач перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Тип відстрочки – бронювання.

Відповідно до повідомлення про бронювання військовозобов`язаного, виданого директором Запорізької філії ТОВ «ВЕНБЕСТ» ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) строком на 12 місяців до 16.12.2025, відповідно до наказу Мінекономіки №27906 від 16.12.2024.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Запорізького об`єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.12.2025 №2025-1216-1607-1561-7 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

За змістом витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.12.2025 №2194 вбачається, що солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2025 №363 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до пункту 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на час воєнного стану або до оголошення демобілізації. Вважати таким, що 16.12.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Позивач не погоджуючись із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.12.2025 №2194 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2025 №363, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У силу положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025 від 20.10.2025 № 793/2025. Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 № 4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону№3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Відповідно до статті 24 Закону №3543-ХІІ бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 25 Закону №3543-ХІІ бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (частина 2 статті 25 Закону №3543-ХІІ).

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються (частина 3 статті 25 Закону№3543-ХІІ).

Згідно із частиною 7 статті 23 Закону № 3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі-Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно пункту 11 Положення№154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; розподіляють призовників під час їх взяття на військовий облік призовників і направлення для проходження базової військової служби за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних; забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Згідно пункту 12 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право: видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження; здійснювати інші функції відповідно до законодавства.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо актуалізації бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560), відповідно до пункту 2 якого на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.

За змістом пункту 60 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 додатка 5, надається на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 , або на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674.

Постановою КМУ № 76 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, підпункт 1 пункту 31 якого передбачає, що надана відстрочка підлягає анулюванню, зокрема, в разі закінчення строку її дії.

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №76 установлено, що:

відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов`язаним рішеннями Міністерства економіки до набрання чинності цією постановою, є чинними протягом строку, на який вони надані;

анулювання відстрочок, зазначених в абзаці другому цього пункту, здійснюється у випадках та порядку, що визначені пунктом 12 Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого цією постановою;

бронювання військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, що працюють на підприємствах, в установах та організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), а також на підприємствах, в установах та організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, та які не визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, здійснюється Міністерством економіки на строк до шести місяців на підставі погоджених Генеральним штабом Збройних Сил та/або Міністерством оборони документів, які надійшли до 8 червня 2024 до Міністерства економіки та відповідали вимогам законодавства, що діяло до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р.№650 «Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану».

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 № 1332 "Деякі питання бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час», внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 "Деякі питання реалізації положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час" і установлено, що:

1) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов`язаним рішеннями Міністерства економіки і строк дії яких не закінчився на день набрання чинності цією постановою, є чинними до 31 березня 2025 р. (Підпункт 1 пункту 2 в редакції Постанови КМ №208 від 25.02.2025);

2) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов`язаним засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг і строк дії яких не закінчився на день набрання чинності цією постановою, є чинними до 31 березня 2025 р. (Підпункт 2 пункту 2 в редакції Постанови КМ №208 від 25.02.2025);

3) анулювання відстрочок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, крім іншого, здійснюється у разі закінчення строку їх дії; завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивача було призвано на військову службу під час дії бронювання.

З аналізу викладених вище норм права вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин, вирішення питання щодо надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями тощо, не відносилося до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) строком на 12 місяців до 16.12.2025, відповідно до наказу Мінекономіки №27906 від 16.12.2024.

Проте, судом встановлено, що бронювання від мобілізації було анульовано 15.12.2025.

В якості підстави для анулювання в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів міститься посилання на причину анулювання бронювання, а саме: «за заявою керівника організації».

Також, суд звертає увагу на той факт, що 15.12.2025 Директором Запорізької філії ТОВ «ВЕНБЕСТ» направлено лист №19 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено: «…Співробітник ТОВ «ВЕНБЕСТ» ОСОБА_1 за рішенням керівництва підлягає бронюванню на період мобілізації та на воєнний час у відповідності до ПКМУ від 21.01.2023 року №76…».

Проте доказів завершення такого бронювання до моменту призову позивача на військову службу (16.12.2025) суду не надано.

Отже, судом встановлено, що станом на момент призову на військову службу під час мобілізації 16.12.2025 позивач не був заброньованим від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, у зв`язку із чим відповідачем у спірних правовідносинах не порушено приписи пункту 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ при здійсненні мобілізаційних заходів щодо призову позивача на військову службу.

При цьому, суд не надає оцінку причинам анулювання бронювання, оскільки такі у межах даних спірних правовідносин позивачем не оскаржуються.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії Запорізького об`єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.12.2025 №2025-1216-1607-1561-7 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт проведення медичного огляду позивача у встановленому порядку та прийняття рішення про придатність до військової служби.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.12.2025 №2194 в частині призову на військову службу ОСОБА_1 , та відповідно наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2025 №363 прийняті в порядку та в межах наданих повноважень, є правомірними та не підлягають скасуванню.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова