Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №200/7403/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Справа№200/7403/25

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (вул. Олекси Тихого, 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84313),

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника Біленка Є.Л., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.06.2020 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 р. № 1078 в фіксованому розмірі 4463,15 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;

- зобов`язати 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 138 357,65 грн. за період з 01.06.2020 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

26 вересня 2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

03 листопада 2025 року ухвалою суду у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовлено, прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/7403/25 в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.06.2020 по 18.07.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 р. № 1078 в фіксованому розмірі 4463,15 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;

- зобов`язання 12 державного пожежно-рятувальний загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн в місяць за період з 01.06.2020 по 18.07.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В іншій частині позовних вимог позовну заяву повернуто позивачу.

17 листопада 2025 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов.

30 грудня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

04 травня 2026 року ухвалою суду витребувано у відповідача довідку про усі складові та розмір грошового забезпечення виплаченого позивачу за лютий та березень 2018 року та письмові пояснення щодо тривалості періоду проходження служби позивачем з наданням відповідних наказів.

06 травня 2026 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду.

21 листопада 2025 року суддя знаходився у відпустці, з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року суддя знаходився у відрядженні, з 30 грудня 2025 року по 07 січня 2026 року суддя знаходився у відпустці, 04-05 лютого 2026 року, 02 квітня 2026 року суддя знаходився у відпустці.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Сторона позивача в обґрунтування позовної заяви зазначає, що позивач з 26.03.2015 по 08.12.2024 проходила службу на посадах 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

Головне управління ДСНС України у Донецькій області листом № 5001 6069/50 03 від 11.07.2025 повідомило, що 16 ДПРЗ перебуває в процесі припинення шляхом приєднання до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. У зв`язку з наведеним, належним відповідачем у цій справі є 12 державний пожежно рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Донецькій області як правонаступник 16 ДПРЗ.

12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області у відповідь на адвокатський запит №АЗ/05/2025-27 від 29.05.2025 надав лист №50 0012-117/50 0012 06 від 24.06.2025, у якому повідомив, що у період з 14.11.2017 по 31.05.2020 позивач перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку, а також підтвердив обґрунтованість підозр позивача та фактично визнав, що не проводив своєчасно нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2020 по 31.12.2022.

У період з 14.11.2017 по 31.05.2020 позивач перебувала у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку з чим грошове забезпечення їй не нараховувалося, відтак, здійснити пряме порівняння розміру грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року на підставі фактично отриманих сум за ці місяці неможливо.

Проте, згідно з витягом з наказу від 14.11.2017 № 190, яким позивачу надано вказану відпустку, на момент його видання вона мала спеціальне звання «рядовий служби цивільного захисту» та обіймала посаду диспетчера 41-ї державної пожежно рятувальної частини 16-го державного пожежно-рятувального загону.

Згідно з витягом з наказу від 28.05.2020 № 118о/с, з 01.06.2020 позивач достроково вийшла з відпустки та приступила до виконання службових обов`язків, маючи те саме спеціальне звання та посаду.

Таким чином, протягом зазначеного періоду (листопад 2017 року — червень 2020 року) ані посада, ані звання позивача не змінювались, однак після виходу з відпустки розмір її грошового забезпечення визначався вже відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою були підвищені посадові оклади та оклади за спеціальним званням осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Отже, можна обґрунтовано припустити, що: розміри посадового окладу та окладу за званням у лютому 2018 року відповідав розмірам таких окладів у листопаді 2017 року – до підвищення грошового забезпечення; розміри посадового окладу та окладу за званням у березні 2018 року відповідав розмірам таких окладів у червні 2020 року – після підвищення грошового забезпечення.

При цьому необхідно врахувати, що між листопадом 2017 року та червнем 2020 року у позивача збільшилася вислуга років, а отже, зросла і надбавка за вислугу років. Відповідний розрахунок слід здійснювати виходячи зі стану на лютий та березень 2018 року.

Згідно додатку 29 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова КМУ № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, розмір надбавки за вислугу років від 2 до 5 років становив 10% від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.

Згідно додатку 16 Постанови КМУ № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, розмір надбавки за вислугу років від 1 до 5 років становить 25% від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням; від 5 до 10 років – 30% від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.

Станом на 14.11.2017 позивач мала 2 повних роки вислуги. Станом на 01.06.2020 позивач мала 5 повних років вислуги. У лютому 2018 року позивач мала 2 повних роки вислуги, а у березні 2018 року - 3 повних роки вислуги.

Таким чином у лютому 2018 року надбавка за вислугу років позивача мала становити 10% від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням – відповідно до Постанови КМУ № 1294.

У березні року надбавка за вислугу років позивача мала становити 25% від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням. Таким чином, у лютому 2018 року надбавка за вислугу років позивача мала становити 59,50 грн ((посадовий оклад 565,00 грн + оклад за званням 30,00 грн) х 10%). У березні 2018 року - 837,50 грн ((посадовий оклад 2820,00 грн + оклад за званням 530,00 грн) х 25%).

А також, оскільки відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 5 Постанови КМУ № 704 надбавка за особливості проходження служби особам рядового і начальницького складу виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, то станом на березень 2018 року надбавка за особливості проходження служби позивача мала складати 2 093,75 грн. ((посадовий оклад 2820,00 грн + оклад за званням 530,00 грн + надбавка за вислугу років 837,50 грн) х 50%).

Крім того, відповідно до наказу ДСНС України від 11.01.2018 №20 визначено Керівникам органів та підрозділів служби цивільного захисту забезпечити, починаючи з січня 2018 року виплату місячного грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у розмірі не менше 7000 гривень.

З огляду на наведене та згідно з наданої відповідачем довідки про грошове забезпечення позивача до підвищення грошове забезпечення, становило: 7 981,75 грн., в тому числі: посадовий оклад – 565,00 грн., оклад за спеціальне звання – 30,00 грн., надбавка за вислугу років – 59,50 грн., надбавка за особливості проходження служби – 327,25 грн., премія – 7000,00 грн.

Відповідно до наказу ДСНС України від 14.03.2018 №165 починаючи з березня 2018 року, встановлювати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надбавку за особливості проходження служби в розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а також здійснювати у поточному місяці за попередній щомісячне преміювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі до 100 відсотків посадових окладів, але не нижче 10 відсотків посадових окладів.

При цьому розмір преміювання повинен забезпечити виплату грошового забезпечення на рівні лютого 2018 року.

Таким чином, розмір премії за березень 2018 року позивача складав би близько 60% посадового окладу, що складає 1700,50 грн.

Адже у лютому 2018 року грошове забезпечення склало би 7981,75 грн.

Тому аби грошове забезпечення у березні 2018 року було на рівні лютого 2018 року, премія має складати саме 1700,50 грн.

З огляду на наведене та згідно з наданої відповідачем довідки про грошове забезпечення позивача після підвищення грошового забезпечення, грошове забезпечення становило: 7 981,75 грн., в тому числі : посадовий оклад – 2820,00 грн., оклад за спеціальне звання – 530,00 грн., надбавка за вислугу років – 837,50 грн., надбавка за особливості проходження служби – 2 093,75 грн., премія – 1 700,50 грн. Таким чином, вбачається, що після підвищення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, грошове забезпечення позивача , не змінилось (7 981,75-7 981,75 = 0,00).

Як вже зазначалось вище в період з 01.06.2020 по 31.12.2022 відповідачем не виплачувалась індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної постійної суми індексації – 4463,15 грн/міс. Таким чином за період з 01.06.2020 по 31.12.2022 розмір заборгованості відповідача складає: 4463,15 грн х 31 місяць = 138 357,65 грн.

При розрахунку коштів які належить стягнути на користь позивача податок на доходи фізичних осіб можна не враховувати, оскільки розмір коштів, що належать до виплати до оподаткування буде дорівнювати розміру коштів після оподаткування з урахуванням компенсації передбаченої Порядком №44

За попереднім приблизним розрахунком розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 14 000,00 гривень. Повний розрахунок понесених позивачем витрат буде надано відповідно до вимог ч.2 п.7 статті 139 КАС України протягом п`яти діб з дня проголошення рішення суду.

Відповідач - 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (вул. Олекси Тихого, 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, ЄДРПОУ 38355198).

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що зобов`язання нарахувати й виплатити позивачу індексацію за період з 01.06.2020 по 18.07.2022 року призведе до безпідставних видатків з державного бюджету, адже 12 ДПРЗ Головного управління, нараховував позивачу індексацію за вказаний період відповідно до постанови КМУ та роз`яснень профільних відомств.

Вказує на те, що у суду відсутні підстави для зобов`язання 12 ДПРЗ Головного управління здійснити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованого відповідачем грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Зазначає, що у суду відсутні підстави вважати, що, у разі вирішення спору не на користь відповідача, тобто суб`єкта владних повноважень, судове рішення не буде виконане належним чином.

Заперечує проти відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки відсутні докази щодо фактичної сплати конкретних сум згідно з договором (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку, касових чеків або інших банківських документів, що підтверджують здійснення оплати послуг адвоката в рамках даної справи). Відповідач зазначає, що через відсутність доказів, що свідчать про факт понесення судових витрат, а саме: здійснення оплати гонорару адвокатів та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договорів про надання правової допомоги, у суду відсутня можливість встановити та перевірити дійсність та реальність понесених позивачем витрат на правничу допомогу. У зв`язку з цим, а також враховуючи вищезазначену практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, 12 ДПРЗ Головного управління вважає, що підстави для стягнення на користь позивача заявлених ним сум щодо судових витрат на правничу допомогу — відсутні.

Дослідивши надані сторонами доказу у справі суд встановив наступне.

Згідно листа відповідача № № 50 5012-1117.50 0012 06 від 24.06.2025, починаючи з березня 2018 року, у зв`язку з введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та інструкції про Порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС України від 20 липня 2018 року № 623 були збільшені оклади особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту тому базовим місяцем для нарахування індексації встановлено березень 2018 року. Згідно витягів із наказу (з особового складу) від 14.11.2017 року № 190 “Про надання відпусток, перебування на лікуванні” та від 28.05.2020 № 118 о/с “Про тимчасове покладення обов`язків, звільнення, призначення осіб рядового і начальницького складу, зарахування у розпорядження, звільнення із служби, закінчення соціальної відпустки, звільнення працівника, прийняття працівника на роботу, укладення контрактів” у період з 14 листопада 2017 по 31 травня 2020 року ОСОБА_2 , диспетчер 41 державної пожежно-рятувальної частини 16 державного пожежно-рятувального загону знаходилась у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому у зазначений період нарахування і виплата індексації грошового забезпечення та грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не здійснювалась.

Згідно довідки відповідача від 23.06.2025 року № 12/67, з січня 2018 року по травень 2020 року позивачу не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (надалі – Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 1 Закону №1282-ХІІ встановлено, що для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений ст. 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Також згідно ст. 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Водночас, положеннями статті 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Разом з тим, пунктом 2 Порядку № 1078 закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Крім того, положеннями пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Так, положеннями Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тобто, мова йде про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №815/2465/17 від 17 лютого 2020 року.

Більш того, в рішенні Конституційного суду України № N 7-рп/2004 від 17.03.2004 по справі № 1-13/2004 зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України (254к/96-ВР) перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 N 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” (далі - постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками № 1-7 до Постанови №1294.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

В постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого внаслідок внесених змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.

Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Враховуючи викладене, для обчислення поточної індексації грошового забезпечення позивача у спірний період місяцем підвищення доходу є березень 2018 року.

Такий висновок суду кореспондує правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, відносно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Водночас, в постанові Верховного Суду від 29.11.2021 року по справі № 120/313/20-а, в якій колегія суддів зазначила, що Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 5 лютого 2020 року у справі №825/565/17) та додатково зауважив, що за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця, отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений місяць підвищення доходу. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Відтак, як вже було зазначено вище, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Згідно абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, колегія суддів дійшла висновку, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 не містять терміну «фіксована» індексація, тому з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Також Верховний Суд зауважив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Також Верховний Суд зазначив, що буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Слід зазначити, що грошове забезпечення має персоналізований, суб`єктивний характер, а його постійні складові залежать від низки факторів, зокрема, спеціального звання, вислуги років, кваліфікації, характеру умов служби, наявності певних навичок, знань, звань, особистого внеску в загальні результати служби тощо.

Ураховуючи викладене, для обчислення індексації-різниці підлягає порівнянню та аналізу грошове забезпечення конкретного службовця, а обчислення індексації-різниці за певною посадою є неможливим.

Поряд з цим, для осіб, які станом на дату підвищення посадових окладів (01 березня 2018 року) проходили службу, обчислення величини приросту індексу споживчих цін здійснювалось з місяця наступного після останнього підвищення окладу, тобто з лютого 2008 року і нараховувалось наростаючим підсумком до наступного підвищення посадового окладу, тобто до березня 2018 року.

Таким чином, величина приросту індексу споживчих цін нарахована на момент підвищення тарифних ставок у березні 2018 року припиняє свій розрахунок та на підставі неї обчислюється фіксований розмір індексації-різниці для кожного службовця, який на час підвищення тарифних ставок проходив службу та отримував грошове забезпечення, за умови якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Далі, відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, тобто у березні 2018 року, приймається за 1 або 100 відсотків та обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу, тобто з квітня 2018 року.

Водночас, з матеріалів адміністративної справи суд встановив, що на момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року позивач не отримувала грошове забезпечення та перебувала у соціальній неоплачуваній відпустці, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми його грошового забезпечення (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.

В свою чергу, підвищення посадових окладів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в березні 2018 року не вплинуло на розмір грошового забезпечення позивача в контексті його зменшення або збільшення по відношенню до розміру грошового забезпечення у попередньому місяці, оскільки по-перше, позивач станом на березень 2018 року фактично не виконувала посадові обов`язки та не отримувала грошове забезпечення, по-друге, на момент виходу позивача з декретної відпустки та початку виконання посадових обов`язків означена постанова вже була чинною та підлягала застосуванню до позивача, підвищення посадового окладу підчас проходження служби в наслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулось.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування положень абз. 4-6 п. 5 Порядку №1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню тільки приписи п. 10-2 Порядку №1078, згідно яких для новоприйнятих службовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець (поточна індексація).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження, а відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Натомість доводи сторони позивача ґрунтуються виключно на припущеннях відносно того, яким грошове забезпечення позивача могло би бути, при чому приблизно, якщо б позивач продовжувала проходити службу.

Суд такі доводи сторони позивача вважає неприйнятними, з огляду на те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, тим більш щодо існування фактичних обставин справи.

У цьому спорі сторона позивача покликається на обставини, які не існували, але за умови існування яких, могло б відбутись порушення прав позивача.

Водночас, відповідно до приписів ч.ч. 1, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та надати до суду докази на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, стороною позивача не доведено, що відповідачем було вчинено протиправну бездіяльність.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Витрати на правничу допомогу з огляду на відмову у задоволенні адміністративного позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (вул. Олекси Тихого, 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, ЄДРПОУ 38355198), про: визнання протиправною бездіяльності 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.06.2020 по 18.07.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 р. № 1078 в фіксованому розмірі 4463,15 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації; зобов`язання 12 державного пожежно-рятувальний загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн в місяць за період з 01.06.2020 по 18.07.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Повний текст рішення складено та підписано 07 травня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко