Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №200/1980/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Справа№200/1980/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), які полягають у ненаданні документів зазначених у адвокатському запиті адвоката Книш Тетяни Юріївни від 30.12.2025 року, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати військову частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) надати документи запитувані у адвокатському запиті адвоката Книш Тетяни Юріївни від 30.12.2025 року, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно квитанції № 2959-7550-5454-3821 від 17.03.2026 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою належного надання правової допомоги, 30.12.2025 року, нею спрямовано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просила надати важливу інформацію для здійснення її професійної діяльності щодо захисту прав та законних інтересів членів родини військовослужбовця. Станом на 03.02.2026 запитувані документи у адвокатському запиті від військової частини НОМЕР_2 не надійшли. 03.02.2026 спрямовано скаргу до Генерального Штабу Збройних Сил України щодо бездіяльності військової частини НОМЕР_2 пов`язаної з ненаданням записуваних документів на адвокатський запит від 30.12.2025. 20.02.2026 отримано лист з військової частини НОМЕР_2 № 1665/1230 від 14.01.2026 згідно якого військовою частиною зазначається про відмову у наданні документів зазначених у адвокатському запиті з посиланням про «нібито» порушення ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо оформлення неналежним чином вказаного запиту. Вважає, що такі дії військової частини НОМЕР_2 є протиправними та порушують право на доступ до запитуваної інформації, яка є важливим елементом для оскарження постанови військово-лікарської комісії та нарахування та виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Також зазначила, що адвокатський запит був складений у письмову вигляді, підписаний адвокатом, скріплений печаткою, додано до нього належним чином завірений договір, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, оригінал ордеру підписаного адвокатом та скріпленого печаткою, а також додано додаткові документи щодо підтвердження доводів викладених в описовій частині запиту.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування відмови зазначив, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит подається у письмовому вигляді та до нього додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Однак, до адвокатського запиту позивачки не було додано копії адвокатського запите засвідченого належним чином. Відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Проте, до адвокатського запиту позивачки була додана копія адвокатського ордера, яка не була засвідчена належним чином. Зазначена обставина зумовила неможливість надання документів за таким адвокатським запитом. Сама позивачка в позові зазначає: «Слід зауважити, що адвокатський запит був складений у письмову вигляді, підписаний адвокатом, скріплений печаткою, додано до нього належним чином завірений договір, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, оригінал ордеру підписаного адвокатом та скріпленого печаткою, а також додано додаткові документи щодо підтвердження доводів викладених в описовій частині запиту.». Тобто, до адвокатського запиту було додано не копію адвокатського запиту, засвідченого належним чином, а адвокатський запит підписаний адвокатом та скріплений печаткою. Саме невідповідність адвокатського запиту вимогам статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» й стала підставою відмови позивачці у наданні інформації, про що військовою частиною НОМЕР_2 було позивачці надано відповідь від 14.01.2026, копія якої додана позивачкою до позову.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 .

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_5 Позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю. Підстава: рішення Ради адвокатів Донецької області від 07 липня 2022 року №7.

Між Позивачем – адвокатом Книш Тетяною Юріївною та ОСОБА_2 17 грудня 2025 року було укладено договір № 247 про надання правової допомоги.

Позивачем було сформовано та видано ордер серії АН № 1876496 на надання правничої допомоги ОСОБА_2 на підставі договору на надання правничої допомоги №247 від 17.12.2025 року у Військовій частині НОМЕР_2 від 30.12.2025 року. Ордер підписано Позивачем.

30.12.2025 року, Позивачем, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , яка є дружиною загиблого солдата ОСОБА_3 було спрямовано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 (який отриманий 02.01.2026 Трекінг № 4905506594526) в якому Позивач просила надати:

1. Надати витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 про зарахування до списків особового складу та призначення на посаду солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Надати належним чином завірений наказ командира військової частини про призначення проведення службового розслідування за фактом дорожньо транспортної пригоди за участю солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також акт службового розслідування та наказ командира військової частини за результатами проведення службового розслідування.

3. Надати довідку про обставини травми, що спричинила загибель солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_6 .

4. Наказ командира військової частини НОМЕР_6 про відрядження солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів до військової частини НОМЕР_7 .

5. Надати витяг з наказу командира військової частини про введення в зону виконання бойових дій солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_6 .

6. Надати витяги з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_6 №67т від 23.05.2024, довідки командира військової частини НОМЕР_7 № 1669/4266 від 05.12.2024, наказу командира військової частини НОМЕР_6 № 1030-АГД від 05.11.2024 щодо безпосередньої участі солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_6 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Додатки: копія договору на 2 арк., ордер адвоката на 1 арк., копія свідоцтва на 1 арк., копія свідоцтва про шлюб на 1 арк., копія довідки (Додаток 6) на 1 арк., копія сповіщення на 1 арк., копія витягу з протоколу ВЛК на 1 арк.

Судом встановлено, що до адвокатського запиту від 30.12.2025 року, Позивачем було долучено саме оригінал ордеру серії АН № 1876496 на надання правничої допомоги ОСОБА_2 на підставі договору на надання правничої допомоги №247 від 17.12.2025 року у Військовій частині НОМЕР_2 від 30.12.2025 року. Ордер підписано Позивачем.

Військова частина НОМЕР_2 листом від 14.01.2026 року № 1665/1230 на адвокатський запит, що стосується ОСОБА_3 повідомила, що адвокатський запит з наданими документами, в порушенні ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оформлений неналежно, а відтак може бути підставою для відмови у наданні будь-якої інформації.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що безпідставно обмежують гарантовані законом права адвоката на отримання інформації для надання правової допомоги клієнту, позивач змушений звернутися до адміністративного суду для захисту свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначаються Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина 1 статті 19 Закону № 2939-VI).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону № 2939-VI).

Статтею 4 Закону № 2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI забезпечується, зокрема, систематичним та оперативним оприлюдненням інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах у мережі Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; а також шляхом надання інформації на запити.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року №631-IX (далі - Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Таким чином, в першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.

Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції РЄ визначено форми доступу до офіційних документів: "У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим".

Таким чином, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу.

Тобто йдеться про те, що розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись законами логіки, здоровим глуздом та загальними нормами моралі (принцип розсудливості).

Отже, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Разом з тим, розпорядник інформації відповідно до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Визначений статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За приписами частини 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Пунктами 1, 2 п.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статті 20 Закону №5076 під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно ч.1 статті 24 Закону №5076 адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Відповідно до ч.1 статті 26 Закону №5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення) та типова форма ордеру.

Так, пунктом 2 Положення передбачено, що ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.

Відповідно до пунктів 9, 11 Положення ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №5076 орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною 3 статті 24 Закону №5076 визначено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, суд вважає, що оригінал ордера, виданий та підписаний адвокатом у встановленій формі, є належним і достатнім документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 року.

Крім того, чинне законодавство не передбачає обов`язку адвоката подавати копію ордера замість оригіналу, а вимога відповідача надати саме копію є такою, що не ґрунтується на законі та не може бути підставою для відмови у наданні інформації на адвокатський запит.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Право звернення адвоката з адвокатськими запитами щодо отримання необхідної інформації, яке полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта, прямо передбачено чинним законодавством.

Отже, держава, визначаючи захищені законом гарантії адвокатської діяльності, встановила заборону ненадання відповіді на запит адвоката, на створення перешкод у здійсненні адвокатської діяльності. Відповідно, орган, установа чи організація в межах п`ятиденного строку зобов`язана надати відповідь на адвокатський запит.

Окрім того, статтею 59 Конституції України кожному гарантоване право на професійну правничу допомогу.

В свою чергу відповідно до частин першої-третьої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується законом. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права (пункту 3 рішення КСУ від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (пункт 4 рішення КСУ від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000).

Отже, відмовляючи Позивачу у розгляді адвокатського запиту Відповідач діяв не у спосіб визначений чинним законодавством, чим порушив права Позивача на отримання необхідної йому інформації.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надати на запит адвоката від 30.12.2025 року запитувані документи, не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки наданню такої інформації має передувати належний розгляд відповідачем адвокатського запиту, зокрема в частині дослідження такої інформації на предмет наявності чи відсутності у неї статусу інформації з обмеженим доступом, чого не було зроблено відповідачем під час розгляду запиту адвоката.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Згідно із частиною сьомою цієї статті обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Частиною першою статті 8 Закону № 2939-VI визначено, що таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/89180564)

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Враховуючи вищевикладене, в контексті встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин, адміністративний суд крізь призму вимог статті 2 КАС України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідачем усіх фактів та обставин, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження відповідача в частині надання інформації запитуваної у адвокатському запиті та дослідження такої інформації на предмет наявності чи відсутності у неї статусу інформації з обмеженим доступом. Суд зазначає, що в даному випадку такими повноваженнями наділено виключно відповідача, як тримача такої інформації.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України, а також, зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на адвокатський запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у розгляді адвокатського запиту адвоката Книш Тетяни Юріївни від 30.12.2025 року, поданого в інтересах ОСОБА_2 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути адвокатський запит адвоката Книш Тетяни Юріївни від 30.12.2025 року, яка діє в інтересах ОСОБА_2 та надати відповідь стосовно запитуваної інформації.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим позов належить задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 9 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно квитанції № 2959-7550-5454-3821 від 17.03.2026 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, за правилами статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у розгляді адвокатського запиту адвоката Книш Тетяни Юріївни від 30.12.2025 року, поданого в інтересах ОСОБА_2 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути адвокатський запит адвоката Книш Тетяни Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30.12.2025 року, яка діє в інтересах ОСОБА_2 та надати відповідь стосовно запитуваної інформації.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 07 травня 2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров