Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №826/1494/16 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 травня 2026 р. Справа № 826/1494/16

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулося відповідно до вантажної митної декларації №100250002/2015/057476 від 28.07.2015;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000044/2 від 29.07.2015, прийняте відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00075 від 29.07.2015, складену відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС.

В обґрунтування позовних вимог приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" зазначило, що рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000044/2 від 29.07.2015 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00075 від 29.07.2015 є протиправними, оскільки прийняті всупереч вимог пункту 3 статті 53, пункту 2 статті 55, пункту 2 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмових запереченнях та долучені до матеріалів справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 року у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою зобов`язано позивача, з огляду на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 05.02.2019 року, подати до суду: документальні підтвердження того, що ціна договору (контракту №СТ20-001/1501, з урахуванням додаткової угоди №1 від 02.03.2015 року) є близької до вартості операції, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 Митного кодексу України, а також докази надання таких документальних підтверджень відповідачу на стадії декларування товару.

15.04.2019 відповідачем до суду надано додаткові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2019. Позиція відповідача зводиться до того, що рішення про коригування митної вартості товару є правомірним, обґрунтованим та прийнятим із дотриманням вимог митного законодавства. Митниця вказує, що подані декларантом документи містили розбіжності, не підтверджували в повному обсязі числові значення складових митної вартості та не давали можливості перевірити фактичну ціну товару. Зокрема, відсутні належні підтвердження витрат на транспортування, страхування, а також не надано повного переліку додаткових документів, витребуваних відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, відповідач наголошує на наявності взаємозв`язку між продавцем і покупцем як учасниками однієї міжнародної групи компаній, що могло вплинути на заявлену ціну товару. Позивач, у свою чергу, не довів відсутність такого впливу, як того вимагають положення статті 58 МК України та відповідні норми Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

У зв`язку з цим основний метод визначення митної вартості (за ціною договору) не міг бути застосований, а митна вартість була визначена із використанням резервного методу на підставі наявної у митного органу інформації. Отже, відповідач вважає, що діяв у межах наданих повноважень, а підстави для задоволення позову відсутні.

16.04.2019 позивачем до суду надано додаткові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2019. Позивач зазначає, що на стадії декларування ним було належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару за основним методом – за ціною договору. Зокрема, на виконання вимог статей 58, 62, 63 Митного кодексу України декларантом надано документи, які містять інформацію про вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, що реалізуються непов`язаним покупцям, а також документи щодо формування ціни товару, включаючи бухгалтерські, банківські документи, видаткові накладні та експертні висновки спеціалізованих організацій.

Позивач наголошує, що надана інформація підтверджує відповідність заявленої митної вартості рівню ринкових цін та свідчить про відсутність впливу взаємозв`язку між продавцем і покупцем на ціну товару. При цьому законодавство передбачає можливість підтвердження митної вартості шляхом надання інформації щонайменше за одним із критеріїв, визначених пунктом 18 статті 58 МК України, що позивачем було дотримано.

Окремо позивач звертає увагу, що він є ексклюзивним дистриб`ютором товару на території України, у зв`язку з чим відсутні операції з імпорту цього товару іншими, непов`язаними особами, а отже об`єктивно відсутня можливість надання інформації про такі операції. Це не може тлумачитись проти позивача. Також позивач зазначає, що всі надані ним додаткові документи, включаючи експертні висновки та калькуляцію собівартості товару, були безпідставно проігноровані митним органом, який не надав належного обґрунтування впливу взаємозв`язку сторін на ціну товару, як того вимагають положення статті 58 МК України.

Отже, позивач вважає, що ним виконано всі передбачені законом обов`язки щодо підтвердження митної вартості, тоді як митний орган безпідставно відмовив у застосуванні основного методу та неправомірно визначив митну вартість із застосуванням резервного методу, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На виконання вимог Закону України Про внесення змін до пункту 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду, відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 за №399, адміністративна справа № 826/1494/16 направлена для розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу було передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Мультян М.Б.

Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу №826/1494/16, її розгляд вирішено розпочати спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано учасникам справи надати суду інформацію щодо актуальності спірних правовідносин на момент прийняття справи до провадження Вінницьким окружним адміністративним судом; інформацію щодо актуальних та дійсних засобів зв`язку із сторонами, а саме: адреси електронної пошти, номерів телефону та місця проживання (перебування, знаходження) з відповідними доказами на підтвердження цих відомостей; письмові пояснення та/або заяви у разі зміни фактичних обставин по цій справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Додаткову інформацію сторони не надали, хоча про таку можливість та про прийняття до провадження справи, сторони були повідомленні завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

13.01.2015 між приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" та товариством з обмеженою відповідальністю "Айдіес Боржомі Тбілісі" був укладений контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті.

В подальшому, 02.03.2015 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Айдіес Боржомі Тбілісі" було укладено додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом.

Згідно змісту додаткової угоди №1 від 02.03.2015 підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності покупців внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася.

28.07.2015 на виконання вимог контракту товариством з обмеженою відповідальністю "Айдіес Боржомі Тбілісі" було здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 до контракту.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" декларантом 28.07.2015 до митниці була подана вантажна митна декларація за №1000250002/2015/057476ві 28.07.2015.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом 28.07.2015 було подано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0003919 від 22.12.2014; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №098188 від 21.07.2015; рахунок - фактуру (інвойс) GE20150213 від 20.07.2015; пакувальний лист від 20.07.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) №СТ20-001/1501 від 13.01.2015; договір про надання послуг митного брокера №Т822/15 від 25.06.2015; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 21.07.20154; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу №2730 від 21.07.2015; сертифікат походження товару СТ-1 №GEО201501/002453 від 21.07.2015; копія митної декларації країни відправлення С1655 від 22.07.2015, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №100250002.2015.057476 від 28.07.2015.

За наслідком перевірки поданих декларантом документів відповідач дійшов висновку про необхідність витребування додаткових документів, згідно ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як стверджує позивач, за наслідком отримання відповідного запиту відповідача листом вих. №В2 від 28.07.2015 надано наступні документи: поліс, прайс-лист, видаткові накладні, виписки з бухгалтерських та банківських документів, висновок ДЗІ, платіжні доручення, swift, заключення ТПП.

Згідно графи 33 оскаржуваного рішення митний орган дійшов висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки декларантом не подано основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість (згідно переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України).

Так, у спірному рішенні відповідач зазначає, що ціна товару вказана в зовнішньоекономічному контракті за перевезення товару в звичайних вагонах або контейнерах, а оцінювана партія товару доставлена автомобільним транспортом, та в зв`язку з тим, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості товару, розрахунок здійснено за первинною контрактною ціною: 0, 51 USD * 25992 пл. = 14295, 6 USD/12996 л=1,02 USD/л.

Крім того, в графі 33 оскаржуваного рішення вказано, що наданий прайс-лист виданий на умовах поставки СІР Одеса Західна, що вказує на суб`єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних пільг ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02.03.2015 №1 до контракту.

Водночас, митним органом вказано, що декларантом не надано основних та додаткових документів на підтвердження митної вартості.

В зв`язку з вищевикладеним, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка на переконання митного органу щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних відомостях по товарам.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, направляючи дану справу на новий розгляд, вказав: "… доводи контролюючого органу відносно того, що при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, були відхилені та фактично такий вплив досліджено не було.

Зокрема, посилання відповідача на ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України як на підставу правомірності спірних рішень щодо обов`язку позивача підтвердити відсутність впливу взаємозв`язку на ціну товару при продажу між пов`язаними особами, суди вважали необґрунтованими, з посиланням на те, що положення ч.18 ст. 58 у взаємозв`язку з іншими положеннями ст. 58 Митного кодексу України слід розуміти так, що за наявності у митного органу сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч.12 ст. 58 вказаного Кодексу та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 ст. 58 ), чого контролюючим органом зроблено не було та про що у оскаржуваному рішенні не зазначалось.

Проте колегія суддів зазначає, що такі висновки, на підставі аналізу вказаних норм здійснено без врахування всіх норм Митного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, зокрема частиною вісімнадцятою статті 58 Митного кодексу чітко передбачено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, у тому разі, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Тобто позивач заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, факт чого Товариством не заперечується, за основним методом - за ціною договору (контракту), мав би при декларуванні такого товару надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 Митного кодексу України.

Отже саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Проте суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вказаного.

Отже враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що наявність взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту може безпосередньо впливати на ціну товару, а тому у даній справі встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

При цьому суди мають врахувати, що докази відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну товару мав надати саме позивач на стадії подання митної декларації та обрання основного методу визначення ціни товару. ...».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній у період спірних правовідносин) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Митний контроль, у силу вимог статті 4 Митного кодексу України, це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За приписами частини 1 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 Митного кодексу України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (частини 8, 9 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 вказаної статті Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 5-8 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частинами 12, 13 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (ч. 14 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 15 статті 58 Митного кодексу України декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Згідно з частиною 18 статті 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини 18 цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами (ч. 20 статті 58 Митного кодексу України).

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частина 16 статті 58 МК України).

При цьому, згідно із частиною 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості, яка використовується:

декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил, ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

В даному випадку зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що подані для здійснення митного контролю документи, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі - продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015 визначена ціна за одну скляну пляшку мінеральної води "Боржомі" на рівні 0, 51 доларів США. Додатковою угодою №1 від 02.03.2015 до зазначеного контракту встановлено ціну на вказаний товар на рівні 0, 44 доларів США.

Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" було подано митному органу відкритий страховий поліс страхування вантажу, який на думку суду містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Даний відкритий поліс страхування вантажу №00837 суд вважає єдиним документом, що підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару, виходячи з наступного.

Так, п. 5.2. Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим.

Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Згідно відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Аі ді ес Боржомі Грузія" із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а тому з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс.

Відповідно до п. 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Поряд з цим, статтею Б4 Інкотермс встановлено обов`язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов`язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз викладеного свідчить, що тривалість періоду страхового покриття пов`язана до дати прийняття покупцем товару.

В той же час, як вбачається з копії відкритого полісу страхування вантажу, страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. При цьому, 04.03.2015 товариством з обмеженою відповідальністю "Аідіес Боржомі Грузія" (продавцем) укладено угоду №ICG/AG 15/026+1 стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 із страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування та виданого на якого основі вищевказаного полісу до 04.03.2016 року.

Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист №LT32 - 591/1503 від 27.03.2015, яким товариством з обмеженою відповідальністю "Айдіес Боржомі Тбілісі" повідомлено про здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.

При цьому, як слідує з інформаційного листа №LT32-589/1503 від 26.03.2015, останнім проінформовано про собівартість мінеральної води "Боржомі", зокрема, 1 пляшка 0,5 л стекло - ціна при реалізації СІР Одеса, Західна Україна становить 0, 44 USD, яка включає в себе 0,0613 логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0, 3700 USD на покупку товару.

Водночас, суд відхиляє покликання митного органу на подання декларантом недостовірних відомостей, зокрема, щодо сплати роялті або інших ліцензійних умов, оскільки про вказані обставини в графі 33 оскаржуваного рішення не зазначено.

Разом з цим, суд відхиляє посилання відповідача викладені в письмових запереченнях щодо того, що митна декларація країни відправлення не містить печаток і штампів, в накладних CMR в графі 21 зазначений номер документа, який також зазначений в експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі, який надано для митного оформлення, оскільки вказані доводи не відображені в графі 33 оскаржуваного рішення. Разом з цим, вказані обставини не впливають на визначення митної вартості та не є її складовою.

В той же час, твердження відповідача про те, що митна декларація відправлення не містить печаток та штампів митних органів суд залишає поза увагою, з огляду на те, що останні не вказані в спірному рішенні.

Окрім того відповідач обґрунтовує законність прийнятого рішення про коригування митної вартості тим, що позивач та продавець - ОСОБА_1 є взаємопов`язаними особами, що вплинуло на формування митної вартості.

Так, з 26.02.2015 почав діяти додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, введений згідно із Законом України від 28.12.2014 №73-VIII "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року", що призвело до збільшення митних платежів, що повинні бути сплачені до Державного бюджету України суб`єктами господарювання, в тому числі і позивачем, при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю. Базою оподаткування додатковим імпортним митним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначена відповідно до положень МК України.

02.03.2015 між ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) та позивачем укладена додаткова угода №1 до Контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501, в якій вказана ціна товарів та їх митна вартість були зменшені. У додатковій угоді зазначено про те, що у зв`язку із суттєвою девальвацією гривні, зниженням платіжної спроможності позивачів, а також тим, що в країні покупця (Україні) склалася складна економічна ситуація та товар втрачає свою конкурентоспроможність ціна товару була зменшена.

Отже умови угоди беззаперечно свідчать про те, що узгоджена причина зменшення ціни не пов`язана з економічною ситуацією в країні виробника, нестабільною валютою країни виробника та зменшенням затрат на виробництво товару виробником, натомість пов`язана з економічною ситуацією в Україні. Саме тому для конкурентоспроможності ціна товарів була знижена.

Отже, зниження ціни на товар було пов`язане з іншими обставинами, ніж наявний взаємний зв`язок між ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" та IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія). Зниження ціни товару викликано не стільки бажанням пов`язаних продавця та покупця занизити суму митних платежів, як необхідністю забезпечення конкурентоспроможності товару.

У той же час на момент митного оформлення товару зазначена додаткова угода не була змінена/розірвана сторонами чи скасована рішенням суду.

Під час митного оформлення товару вказана додаткова угода була у розпорядженні митного органу, проте відповідачем не було надано правової оцінки останній. В рішенні про коригування митної вартості товарів обґрунтування висновку про надання ПрАТ "Ідустріальні та дистрибуційні системи" спеціальних цін відсутні.

Відповідачем також не була надана оцінка економічному обґрунтуванню ціни імпортованого товару й під час судового розгляду справи, а тому його висновки про взаємопов`язаність сторін є припущенням і не підтверджується у належний спосіб.

Суд акцентує увагу, що в силу вимог ч. 12, 16, 18 ст. 58 Митного кодексу України та ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, лише той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної, а відповідно і не може бути підставою для витребування митним органом додаткових документів згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 15.05.2018 у справі №826/5558/16, від 31.07.2018 у справі №826/3106/16, 18.06.2020 у справі №826/5557/16, 26.11.2020 у справі №826/2313/16, від 29.01.2021 у справі №826/1497/16.

Тобто, навіть якщо вважати обґрунтованими доводи відповідача про те, що існуючий взаємозв`язок між продавцем вказаного товару ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) та позивачем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, останнім надано митному органу наявні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та можливість її визначення за першим методом.

Суд зауважує, що за змістом пункту 4 частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, не застосовується лише у тому разі, якщо покупець і продавець пов`язані між собою особи і ці відносини вплинули на ціну товарів.

Змістовний аналіз вказаного пункту дає підстави вважати, що в ситуації коли покупець і продавець є пов`язаними між собою особами у зв`язку із чим продавець надає такому покупцю преференції в порівнянні з іншими (не пов`язаними) покупцями щодо заниження ціни товару, логічним і справедливим є неможливість застосування в такому випадку методу визначення митної вартості за ціною договору, а більш доцільним є зокрема визначення митної вартості за ціною аналогічних товарів.

Однак у даній справі судом встановлено, що стверджуваний відповідачем зв`язок не є зв`язком, в якому одна із осіб опосередкована контролюється третьою особою.

Насамкінець, судом не береться до уваги посилання митного органу в графі 33 оскаржуваного рішення на наявну інформацію щодо вартості операцій з ідентичними товарами, оскільки наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром як позивача, так і інших суб`єктів без врахування поданих документів ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовуються до визначення митної вартості.

Резюмуючи наведені обґрунтування, суд вважає підтвердженими обставини, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

За відсутності встановлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним, є безпідставним.

Висновки про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є законною підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З врахуванням викладеного оскаржувані у даній справі рішення не можуть бути визнані такими, що ґрунтуються на вимогах закону та відповідають вимогам щодо обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Однак, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації від 28.07.2015 №100250002/2015/057476, задоволенню не підлягає, оскільки відповідач наділений повноваженнями щодо вчинення вищевказаних дій, відповідно такі дії самі по собі не породжують правових наслідків для позивача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2015 №100250002/2015/000044/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2015 №100250002/2015/00075, складеної відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС.

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" сплачений судовий збір в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Московський проспект, 9, корп. 5, оф. 501, м. Київ)

Відповідач: Київська міська митниця Державної фіскальної служби України (бульвар Лепсе, 8а, м. Київ)

Суддя Мультян Марина Бондівна