Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №607/24988/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/24988/25Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І.

Провадження № 33/817/219/26 Доповідач - Галіян Л.Є.

Категорія - ч.1ст.173-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.

з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – Сабатюк Н.П.

потерпілої — ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 -Сабатюк Н.П. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п`ять) діб.

Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно даної постанови,26 листопада 2025 року близько 02.50 год. гр. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_1 , а саме висловлювала словесні образи, шарпала та штовхала, нанесла декілька стусанів в область голови, чим завдала шкоди її психологічному та фізичному здоров`ю, чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, а вказану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Свої доводи мотивує тим, що судом не з`ясовано усі обставини справи, оскільки справу розглянуто без участі ОСОБА_2 та належного повідомлення її, адже вона проживає закордоном.

Вважає, що в матеріалах провадження відсутні належні докази, оскільки жодного насильства вона не вчиняла, так як із сестрою у них просто виник конфлікт.

Крім того на ОСОБА_2 накладено найсуворіше стягнення, хоч жодних негативних наслідків для потерпілої не настало.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, потерпілу, котра підтримала подану апеляційну скаргу та просила скасувати постанову суду першої інстанції, прихожу до наступних висновків.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останнього, а копію постанови захисником одержано тільки 27.03.2026 року.

З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч зазначеним вище вимогам закону, суд належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не надав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами, тому дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Відповідно до пунктів 3, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі – Закон) домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

Зокрема, психологічне насильство має місце тоді, коли словесні образи, погрози, приниження тощо викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об`єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини.

У справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.

Так, у справах про психологічне домашнє насильства обов`язково необхідно встановлювати які саме негативні наслідки для психологічного чи фізичного стану постраждалої особи, перелічені у пунктах 14,17 частини першої статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.

В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення, до матеріалів справи долучено виключно такі документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №746198 від 26 листопада 2025 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_1 від 26 листопада 2025 року та її пояснення від 26 листопада 2025 року; витяг з ІПНП електронним рапортом від 26 листопада 2025 року; копія термінового заборонного припису стосовного кривдника ОСОБА_2 серії АА №652892 від 26 листопада 2025 року.

Визнаючи доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зазначені докази були покладені судом в основу оскаржуваної постанови, разом з тим, суд не мотивував, що саме вони доводять чи спростовують.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №746198 від 26 листопада 2025 року, ОСОБА_2 26 листопада 2025 року близько 02.50 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_1 , а саме висловлювала словесні образи, шарпала та штовхала, нанесла декілька стусанів в область голови, внаслідок чого завдала шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілої, чим своїми діями порушила п.п.3,14,17 ст.1 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

За наслідком аналізу матеріалів справи та встановлених обставин апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.

Так, у своїй постанові суд першої інстанції зазначив, що внаслідок дій ОСОБА_2 могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_1 . Проте, дії визначені у пункті 14, 17 частини першої статті 1 Закону (психологічне та фізичне насильство) становлять склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов`язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи) і, відповідно, відображені у постанові судді.

За відсутності таких даних доведеною вину особи у вчинені домашнього насильства у формі психологічного та фізичного насильства вважати не можна.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зазначена у протоколі потерпіла ОСОБА_1 взагалі не допитувалася судом під час розгляду справи і вона не повідомляла про обставини події, інкримінованої ОСОБА_2 ..

Отже, зі змісту зазначених пояснень вбачається, що ОСОБА_1 узагальнено вказує про те, що ОСОБА_2 висловлювала словесні образи, шарпала та штовхала її, однак не зазначено у чому саме такі дії проявлялися і які наслідки настали чи могли настати.

Натомість, допитана в судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 є її сестрою. Остання проживає за кордоном та у листопаді 2025 року приїжджала до неї в гості. Спільно не проживають та спільним побутом вони не пов`язані. 26 листопада 2025 року вони між собою посварилися та, будучи злою на сестру, вона викликала поліцію. При цьому вказала, що будь-які негативні наслідки для її психологічного чи фізичного стану не настало, і конфлікт який між ними відбувся вона не сприймала як насильство по відношенню до себе, це був обопільний конфлікт.

Отже, на підтвердження викладених у протоколі даних, всупереч вимогам ст.251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні нею даного правопорушення, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 -Сабатюк Н.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження — задовольнити.

Поновити захиснику Сабатюк Н.П. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 -Сабатюк Н.П. — задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП — скасувати, а провадження в даній справі — закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя