Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №604/135/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/135/26Головуючий у 1-й інстанції Федорович І.В.

Провадження № 33/817/213/26 Доповідач - Галіян Л.Є.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Драус О.О. на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

Згідно даної постанови, водій ОСОБА_1 24 січня 2026 року о 21:34 год. на автомобільній дорозі М30, 191 км. керував автомобілем марки ВАЗ 210994-20 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Огляд на визначення стану сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням сертифікованого приладу - газоаналізатора алкотеста Драгер 7510 №ARMF-0286, що підтверджується тестом №695, результат - 2,91 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху (ПДР). Дії кваліфіковано за ч. 1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить оскаржувану постанову змінити в частині призначеного стягнення, не позбавляючи ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

Вказані вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, тому до нього не може бути застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами та правопорушником не оспорюється, а отже судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги були дотримані судом першої інстанції у повному обсязі.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33-35 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його майнового стану, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, та вірно визначив стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов`язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху та носило суспільну небезпеку для оточуючих.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При цьому, ОСОБА_1 було призначено адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим видом стягненням, однак саме таке стягнення є достатнім та необхідним для виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Ті обставини, на які посилається апелянт, а саме, що посвідчення водія не отримував, враховуються апеляційним судом при прийнятті даної постанови, разом з тим, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни стягнення.

Відповідно до довідки ДПП УПП в Тернопільській області від 25.01.2026, долученої до адміністративних матеріалів, вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. Однак, згідно висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 04.09.2023 року по справі №702/301/20, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не залежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

З вищенаведеної постанови випливає, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами, адже особи, які керують транспортними засобами не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, несуть суспільну небезпеку для оточуючих.

В свою чергу слід зазначити, що у разі якщо особи, які керують транспортними засобами без посвідчення водія, та перебувають або можуть перебувати в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, вірогідність спричинення ще більш серйознішої шкоди в такому випадку є значно вищою, а тому запобігальна мета покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та характер вчиненого правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є достатніми для її задоволення та відсутні підстави для зміни призначеного стягнення.

За викладених вище обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Драус О.О. залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя