Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №605/395/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 605/395/25Головуючий у 1-й інстанції Кравчук В.М.

Провадження № 22-ц/817/372/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря — Гичко К.С.,

представника відповідача — адвоката Вийванко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №605/395/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року, ухвалене суддею Кравчук В.М., повний текст якого складено 29 грудня 2025 року, та на додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року, ухвалене суддею Кравчук В.М., повний текст якого складено 07 січня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Дружба» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2025 до Підгаєцького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» (далі –ТОВ Агрокомпанія Прикарпанття», позивач, апелянт) до ОСОБА_2 (далі – відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Дружба» (далі – ТОВ «Агрокомпанія Дружба», відповідач 2) про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 01.07.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець ( ОСОБА_2 ) передає, а Орендар (ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття») приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.523 га (кадастровий номер 6124885800:01:001:0452). Строк дії договору 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку сторони дійшли згоди, що даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Відповідно до пункту 3.2 договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір оренди землі від 01.07.2018 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права) 01.09.2018. З урахуванням дати державної реєстрації договору оренди від 01.07.2018 семирічний строк дії договору сплив 01.09.2025.

Відповідно до п.8 вищезазначеного Договору оренди землі орендар земельної ділянки після закінчення строку Договору оренди має переважне право поновлення його на новий строк, для чого повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору оренди повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 18.07.2025 ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» надіслало ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі від 01.07.2018. Таким чином, до закінчення строку дії договору оренди Позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується квитанцією установи поштового зв`язку про прийняття поштового відправлення та трекінгом відстеження відправлення.

Відповідач зобов`язаний був протягом місяця розглянути лист-повідомлення на предмет відповідності вимогам закону, узгодити, за необхідності, істотні умови договору, а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Однак будь-якої відповіді на вказаний лист-повідомлення відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження Договору на новий строк.

При цьому позивач (орендар) стверджує, що належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проєкт додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача і не вибувала з його користування протягом строку дії договору оренди землі.

Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а відповідач, у відповідь на отриманий проєкт додаткової угоди, не надіслав повідомлення про заперечення на пропоновані умови або зустрічну пропозицію, що вказує на існування правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною.

Отже, позивач вважає поновленим договір оренди землі від 01.07.2018 на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку.

Разом з тим, позивач дізнався, що ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агрокомпанія «Дружба». Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.09.2025, щодо вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6124885800:01:001:0452, площею 0.523 га, яка знаходиться на території Носівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, 17.07.2025 проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 60801267.

Позивач вважає, що факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме – ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач вважає неправомірними дії відповідачів щодо укладення договору оренди на земельну ділянку, яка знаходилась в оренді у позивача, що грубо порушує норми ст.33 ЗУ «Про оренду землі», а заявлені позивачем у позові вимоги відповідають встановленим ч.2 ст.16, ст.651 ЦК України, ч.2 ст.20, ст.188 ГК України та ст.33 ЗУ «Про оренду землі» способом захисту порушених прав позивача і є ефективним способом їх захисту у спірних правовідносинах. Отож, відмовивши в укладенні запропонованої позивачем додаткової угоди, відповідач порушив права позивача на укладення додаткової угоди у формі єдиного письмового документу, як про внесення законних змін до Договору оренди землі від 01.07.2018 (зі всіма змінами та доповненнями до нього, чинними на момент його поновлення), так і про його поновлення на новий строк.

На думку позивача, враховуючи, що нормами законодавства України прямо встановлена обов`язковість оформлення додаткової угоди до договору оренду землі для оформлення факту його поновлення і виникнення за орендарем права оренди, в даному випадку правильним способом захисту цивільного права чи інтересу позивача, який відповідає вимогам статті 16 ЦК України є визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції, запропонованій відповідачу, а також визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

Враховуючи наведене, позивач просив:

1) визнати укладеною додаткову угоду від 18.07.2025 до договору оренди землі від 01.07.2018 між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ОСОБА_2 (в запропонованій редакції);

2) визнати відсутнім у ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» (код 36023635) права оренди земельної ділянки площею 0.523 га, кадастровий номер 6124885800:01:001:0452, яка розташована на території Носівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, номер запису про інше речове право: 60801267;

3) скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки ділянки площею 0.523 га, кадастровий номер 6124885800:01:001:0452, яка розташована на території Носівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, номер запису про інше речове право: 60801267;

4) стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23.12.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07.01.2026 стягнуто з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ТОВ «Агрокомпанія Дружба» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000.00 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» подало на них апеляційні скарги, в яких, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23.12.2025 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а також скасувати додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07.01.2026, відмовивши відповідачу у задоволенні заяви про стягнення з позивача судових витрат.

В апеляційній скарзі на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23.12.2025 апелянт, зокрема, зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції всупереч висновкам Верховного Суду застосував до спірних правовідносин ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, тоді як підлягає застосуванню ця норма в редакції, чинній на момент звернення ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» до суду.

На думку апелянта, суд першої інстанції мав розглядати спір не у контексті поновлення договору оренди відповідно до законодавства, чинного на момент його укладення, а з урахуванням допущеного відповідачем порушення та необхідності захисту переважного права орендаря на продовження орендних правовідносин між сторонами.

Крім того вказує, що відповідач 1 взагалі не розглянув пропозицію апелянта на укладення договору оренди на новий строк, не провів з апелянтом жодних переговорів, не повідомив апелянта про умови, на яких ОСОБА_2 готовий продовжувати договірні відносини з апелянтом та навіть не спробував ініціювати та досягти з ним домовленості або визначити свої умови, на яких вона готова продовжити орендні правовідносини, а тому не можна стверджувати, що сторони не досягли домовленості щодо нових умов договору, оскільки орендодавець навіть їх не розглядав та не оцінював їх на прийнятність.

Крім того, вказує, що у своєму листі-повідомленні ОСОБА_2 посилався на намір самостійно обробляти орендовану за договором земельну ділянку і використовувати її для власних потреб на свій розсуд, однак після закінчення строку договору передав її в оренду іншому товариству, що, на думку апелянта, свідчить про недобросовісність поведінки відповідача та порушення переважного права орендаря.

Також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» строків повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі, оскільки Договір оренди землі від 01.07.2018 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права) 01.09.2018, у зв`язку з чим семирічний строк договору сплив 01.09.2025.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07.01.2026 апелянт, зокрема, зазначає, що у відзиві на позовну заяву від 08.10.2025 представником ТОВ «Агрокомпанія Дружба» зазначено, що судові витрати покласти на позивача в розмірі попереднього розрахунку 10000.00 грн. Проте, судом стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000.00 грн без належного обгрунтування збільшення розміру таких витрат.

Також вважає, що зазначений у даній заяві розмір витрат на правову допомогу не співмірний зі складністю справи, кількістю судових засідань та участю у них представника ТОВ «Агрокомпанія Дружба». Представнику відповідача по справі не вимагалось вивчення по даній справі маси різних документів, що стосуються відповідачів у даній справі, оскільки об`єкт оскарження один і відповідно доказова база також стосується виключно одного предмету.

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23.12.2025 ТОВ «Агрокомпанія Дружба» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що посилання апелянта на те, що семирічний строк договору сплив 01.09.2025 з моменту державної реєстрації права оренди суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону №161-XIV, не змінюють визначеного в Законі №161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.

Отже, договір оренди від 01.07.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» є консесуальним і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та його підписання, тобто дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії – 01.07.2018 і закінчується 01.07.2025, про що зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №357/8277/19.

Також вказує, що про відсутність в орендодавця, відповідача ОСОБА_2 , наміру пролонгувати зазначений договір оренди свідчить і направлений ним рекомендованим листом з описом вкладення та статусом «пріоритетний» заздалегідь, до закінчення строку дії договору, а саме 03.02.2025, орендарю, позивачу ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», лист-повідомлення про те, що він не бажає поновлювати дію договору оренди та просить утриматися від дій, які б перешкоджали йому після закінчення строку дії договору використовувати належну йому земельну ділянку. Отже, повідомивши про свої наміри, відповідач ОСОБА_2 обґрунтовано вважав, що дія договору оренди землі від 01.07.2018 припинилася внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Відтак 02.07.2025 він цілком правомірно уклав договір оренди землі з новим орендарем — ТОВ «Агрокомпанія Дружба».

Тобто, у ОСОБА_2 з 03.02.2025 відсутнє волевиявлення і відсутній намір продовжувати договір оренди землі від 01.07.2018.

Також просить судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача в розмірі попереднього розрахунку 10000.00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07.01.2026 представник ТОВ «Агрокомпанія Дружба» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду, оскільки також вважає його законним та обґрунтованим.

Відповідачем ТОВ «Агрокомпанія Дружба» у своєму відзиві на позовну заяву від 08.10.2025 та у судовому засіданні до закінчення судових дебатів було заявлено про намір подати докази (договір, рахунки, акти тощо) про розмір судових витрат, у т.ч. на правничу (правову) допомогу та інше, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

З акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) вбачається, що адвокатом Вийванко Н.П. була надавала правнича допомога на представлення інтересів відповідача ТОВ «Агрокомпанія Дружба», та було виконано такі послуги:

1) усна консультація з клієнтом, узгодження правової позиції у справі, необхідності отримання та подання відповідних доказів у справі, роз`яснення питань, які виникають в ході розгляду справи - 2 год, - 4000.00 грн;

2) вивчення документів, наданих клієнтом, опрацювання законодавства та формування правової позиції захисту у суді - 2 год, - 4000,00 грн;

3) підготовка відзиву на позов (9 сторінок) із усіма доказами, включаючи аналіз судової практики в подібних правовідносинах — 2 год, - 4000.00 грн;

4) участь у судових засіданнях у суді першої інстанції (у режимі відеоконференції): 22.10.2025, 06.11.2025, 02.12.2025, 16.12.2025 - 4 засідання, - 4000,00 грн.

Усього вартість наданих послуг становить 16000.00 грн.

Отже, зазначає, обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджені належними та допустимими доказами.

Витрати на правову допомогу понесені фактично, підтверджені договором про надання правової допомоги № 05/25 від 09.09.2025, детальним описом та актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 16.12.2025.

Вважає, що розмір витрат є співмірний складності справи, обсягу роботи, участі у засіданнях. Отже, суд першої інстанції правомірно застосував ст.141 ЦПК України, врахувавши критерії відшкодування витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23.12.2025 відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що він не мав наміру продовжувати з позивачем договорів оренди землі, про що листом від 14.01.2025ку заздалегідь повідомив орендаря.

Крім того вказує, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено, що договір оренди закінчується 01.07.2025, а тому позивач в порушення строку, передбаченого ст.33 ЗК України, надіслав йому повідомлення про намір продовжити строк дії договору оренди.

В судовому засіданні представник відповідача Вийванко Н.П. просила відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити без змін оскаржувані судові рішення, оскільки вважає їх законними та обґрунтованими.

Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

30.04.2026, до початку розгляду справи, від представника апелянта до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності інших сторін по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено наступні обставини.

01.07.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» укладено договір оренди землі (а.с.19-20), відповідно до умов якого ОСОБА_2 надає, а ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.5230 га (кадастровий номер 6124885800:01:001:0452).

Відповідно до п.3.1 договору строк дії договору 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Відповідно до пункту 3.2 договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.19).

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №136616768 від 05.09.2018, речове право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.523 га (кадастровий номер 6124885800:01:001:0452), власником якої є ОСОБА_2 за ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» зареєстровано 01.09.2018 на підставі договору оренди землі від 01.07.2018. Також зазначено, що строк дії речового права до 01.07.2025 (а.с.16).

Після проведеної державної реєстрації права оренди орендар ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» приступило до використання земельної ділянки кадастровий номер 6124885800:01:001:0452. Долучені позивачем копії платіжних інструкції №14952 від 09.08.2024 (а.с.67), №15412 від 09.12.2022 (а.с.67зв.), №25000 від 30.08.2023 (а.с.68) підтверджують факт належного виконання обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022-2024 роки.

Після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» продовжувало користуватися земельною ділянкою, про що свідчить шляховий лист від 16.09.2025 (а.с.70) і довідка ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» вих.№ 1832/10 від 14.10.2025 (а.с.69).

Згідно з трекінгом поштового відправлення, 18.07.2025 ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» надіслало ОСОБА_2 лист-повідомлення за підписом директора, датований 18.07.2025 (вих.№1239/07), про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 01.07.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст.33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача (а.с.23) та додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 01.07.2018 (а.с.23).

У цьому листі-повідомленні зазначено, що відповідно до п.8 договору від 01.07.2018, договір укладено до 31.08.2025 (хоча такого пункту в договорі нема) Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар не пізніше ніж за 2 (два місяці) (в договорі п.3.2 і в позові зазначено «не пізніше ніж за 30 календарних днів») до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.23).

03.02.2025 ОСОБА_2 надіслав ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» лист-повідомлення від 14.01.2025, та повідомив, що не бажає поновлювати дію Договору і має намір самостійно обробляти орендовану ними земельну ділянку та використовувати її для власних потреб (а.с.50).

02.07.2025 між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» укладено договір оренди, який став підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переважне право ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки позивач направив ОСОБА_2 повідомлення про намір продовжити строк дії договору оренди з порушенням передбачених Договором оренди строків, а також відсутності у ОСОБА_2 волевиявлення на укладення договору оренди землі, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач належним чином висловив своє волевиявлення, яке полягає у відсутності наміру продовжувати з позивачем строк дії договору оренди, направивши останньому відповідного листа, однак не погоджується з мотивами про те, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» порушило передбачений договором строк направлення відповідачу листа-повідомлення про намір продовжити дію договору, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає зміні.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 в справі № 753/8671/21 (провадження №61-550св22)).

Предметом цього спору є поновлення договору оренди землі на новий строк.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У статті 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 126-1 ЗК України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Згідно з абзацом 4 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16.01.2020.

Тобто, усі договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності цим Законом поновлюються на умовах, визначених в цих договорах за встановленими законодавством правилами, які були чинні на момент їх укладення, а тому доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин є безпідставними.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення:

а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»);

б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Отже у Законі України «Про оренду землі» ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» і «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20, відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо дотримання ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» строку повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.1 договору оренди землі від 01.07.2018, строк дії договору 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

З огляду на визначені в договорі умови спливу його строку, колегія суддів вважає, що такий строк закінчився саме 01.09.2025, тобто через 7 років після державної реєстрації права оренди.

Відповідно до пункту 3.2 договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», згідно з трекінгом поштового відправлення, 18.07.2025 надіслало ОСОБА_2 лист-повідомлення за підписом директора, датований 18.07.2025 (вих.№1239/07), про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 01.07.2018 (а.с.23), тобто з дотриманням передбачених договором оренди та ст.33 ЗК України строків направлення відповідного повідомлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не належним чином надав оцінку умовам договору щодо початку спливу його строків, а тому в цій частині рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23.12.2025 підлягає зміні.

Що стосується мотивів суду про відсутність у відповідача ОСОБА_2 волевиявлення на продовження з позивачем договору оренди землі, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Так, 03.02.2025 ОСОБА_2 надіслав ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» лист-повідомлення від 14.01.2025, в якому повідомив, що не бажає поновлювати дію Договору оренду землі, кадастровий номер: 6124885800:01:001:0452, зареєстрований 01.09.2018 за №27774193 і має намір самостійно обробляти орендовану ними земельну ділянку та використовувати її для власних потреб (а.с.50).

Вказані обставини підтверджуються копією накладної ТОВ «Укрпошта» №4800000022919, квитанції та опису вкладення, датовані ТОВ «Укрпошта» 03.02.2025.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 належним чином здійснено повідомлення позивача про відсутність волевиявлення на продовження строку дії оренди землі з останнім.

Аргументи апеляційної скарги про порушення орендодавцем принципу добросовісності, з огляду на зазначення у листі-повідомленні про намір самостійно використовувати земельну ділянку та подальше укладення договору оренди з іншим орендарем, є безпідставними, оскільки у листі, направленому орендарю, орендодавець повідомив про небажання продовжувати дію договору оренди з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

Верховний Суд в постанові від 29.06.2022 у справі № 692/531/21 (провадження № 61-2885св22) також зауважив, що за наведених обставин укладення в судовому порядку договору оренди землі за відсутності згоди власника земельної ділянки суперечить закону. Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що подані відповідачем листи не можуть вважатися належними та обґрунтованими доказами відмови від поновлення договору, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення.

Разом з тим, ЗУ «Про оренду землі» не визначено зміст та форму такого повідомлення, а тому він складається у довільній формі, але з його змісту орендар повинен однозначно зрозуміти позицію орендодавця.

Згідно зі змістом направленого позивачу орендодавцем повідомлення, ОСОБА_2 вказував на те, що він не бажає поновлювати з позивачем дію Договору.

На думку колегії суддів, зміст вказаних повідомлень беззаперечно свідчить про небажання продовжувати оренду землі з позивачем.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається будь-якої відповіді ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на вказаний лист відповідача із запропонуванням сприятливих для ОСОБА_2 умов оренди землі, враховуючи і те, що з лютого до липня 2025 року у позивача було достатньо часу для проведення відповідного діалогу з відповідачем щодо подальшого укладення додаткової угоди до договору оренди землі, чим позивач не скористався.

З огляду на наведене вище, під час апеляційного розгляду не встановлено порушення переважного права ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», оскільки ОСОБА_2 у встановленому законом порядку вказав на відсутність наміру продовжувати договірні відносини оренди землі з позивачем, в тому числі з підстав, викладених у повідомленнях, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з позивачем.

У своїх постановах від 28.05.2024, справа №604/648/23 та від 28.09.2020 року, справа № 272/440/18 Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Крім того, всупереч твердженням апелянта, суд першої інстанції вірно застосував ЗУ «Про оренду землі» в редакції саме на час виникнення спірних правовідносин.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» №340-ІX (далі - Законом № 340-ІХ), який набрав чинності 16.07.2020, Закон України «Про оренду землі» було доповнено статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі» та викладено статтю 33 у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк», а ЗК України доповнено статтею 126-1 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови».

У зв`язку з набранням чинності вказаним вище Законом № 340-IX розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» було доповнено абзацами 3 і 4, якими передбачено, що договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом № 340-IX, у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у новій редакції) та статтею 126-1 ЗК України. Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом № 340-IX, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Отже, з урахуванням унормованих розділом IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правил дії Закону № 340-IX в часі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню порядок поновлення договорів оренди землі в редакції статті 33 цього Закону, чинній станом на 01.07.2018, тобто на момент укладення договору оренди землі від 01.07.2018.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Що стосується додаткового рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07.01.2026, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено – він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Порівняльний аналіз правил частини дев`ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України – у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень.

Колегія суддів враховує, що у справі, яка переглядається, представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, до якої додав додатки – докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв.

Таким чином, докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд повинен керуватися правилами статті 183 ЦП України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи – повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі №725/1301/21 (провадження №61-20691св21) зазначив, що встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25.02.2021 у справі № 906/977/19, від 01.09.2022 у справі №759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16.01.2023 у справі №640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02.02.2023 у справі №466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27.03.2023 у справі №756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.

Враховуючи те, що представником відповідача — адвокатом Вийванко Н.П. до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі не надано доказів направлення цієї заяви з додатками до неї іншим сторонам по справі, така заява підлягає поверненню без розгляду.

Таким чином, виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07.01.2026 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про залишення заяви представника ТОВ «Агрокомпанія Дружба» про ухвалення додаткового рішення - без розгляду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року та на додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року — задовольнити частково.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року — змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року — скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Дружба» про ухвалення додаткового рішення — залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 травня 2026 року.

Головуючий

Судді