Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №598/2086/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/2086/25Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В

Провадження № 22-ц/817/479/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників у м.Тернополі цивільну справу №598/2086/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року, ухвалене суддею Гудимою І.В., повний текст якого складено 26 січня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

До Збаразького районного суду Тернопільської області звернулася ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Кметик Я.С., з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2014 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі, однак з часу ухвалення зазначеного рішення змінилися обставини, зокрема збільшилися витрати на утримання дитини та розмір прожиткового мінімуму, у зв`язку з чим визначений раніше розмір аліментів не відповідає мінімально гарантованому законом.

У зв`язку з цим позивач просив збільшити розмір аліментів, що стягується з відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , визначивши їх у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Також позивач зазначає, що повнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення апеляційного суду Тернопільської області №598/1100/14-ц від 30 жовтня 2014 року, та ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Припинено з дня набрання законної сили даного рішення суду стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 600 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, визначених на підставі рішення апеляційного суду Тернопільської області №598/1100/14-ц від 30 жовтня 2014 року.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, позивачка ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме інформації ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях від 29 листопада 2025 року №31/34/409-аз-417, згідно з якої за період з 2014 року відповідачем ОСОБА_4 та його дружиною були зареєстровані різні автомобілі.

Наведене вище, на думку апелянта, підтверджує ту обставину, що у відповідача наявний достатній, прихований заробіток, що дозволяє йому та його новій дружині за час перебування у шлюбі придбавати та продавати вищевказані транспортні засоби, а відтак і утримувати своїх дітей, в тому числі і повнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Оскільки апелянтом не оскаржується рішення суду в частині щодо збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому в цій частині рішення суду не переглядається.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає не повністю.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2014 року, яке змінене рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2014 року, з відповідача стягувались аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно на кожну дитину.

Повнолітня донька ОСОБА_6 , на безоплатній формі навчання, зарахована та регулярно відвідує у м.Ріміні (Італійська Республіка) навчальний курс IV професійної освіти і навчання з отриманням сертифіката кваліфікації (рівень EQF IV) зі статусом професійного диплома, навчальний рік 2025-2026, під назвою косметолог (а.с.8), що також стверджується копією тимчасового сертифіката від 03 липня 2025 року та довідки про зарахування та відвідування від 15 вересня 2025 року (а.с.9).

Відповідач перебуває у шлюбі та має на утриманні двох малолітніх дітей, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується поданими стороною відповідача доказами: копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно 28 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського управління юстиції серії НОМЕР_1 (а.с.40), копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 від 09 грудня 2015 року та серії НОМЕР_3 від 04 червня 2018 року.

Згідно з інформацією, наданою ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях від 29 листопада 2025 року №31/34/409-аз-417, за гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 27 листопада 2024 року були зареєстровані наступні транспортні засоби:

з 21 червня 2016 року автомобіль марки IVECO TURBO DAILY 49-10, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 25000 грн, який з 02 грудня 2021 року перереєстровано на нового власника;

з 16 лютого 2017 року причіп ПГМФ 830410, 2016 р.в., д.н. НОМЕР_5 .

За ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстровані наступні транспортні засоби:

з 05 серпня 2021 року автомобіль марки FORD FUSION, 2004 р.в., д.н.з НОМЕР_6 , вартістю 31781.40 грн, який з 20 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника;

з 01 вересня 2023 року автомобіль марки OPEL MERIVA, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 63000 грн.,

з 03 квітня 2024 року автомобіль марки RENAULT MEGANE SCENIC, 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_8 , вартістю 119600 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з матеріального та сімейного стану відповідача, який перебуває у повторному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей від іншого шлюбу, а також відсутності доказів стабільного та достатнього доходу у відповідача, який би дозволяв йому додатково нести обов`язок з утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

З таким рішенням колегія суддів не погоджується.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За змістом ч.3 ст.199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.

Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, повнолітня донька ОСОБА_6 , на безоплатній формі навчання, зарахована та регулярно відвідує у м.Ріміні (Італійська Республіка) навчальний курс IV професійної освіти і навчання з отриманням сертифіката кваліфікації (рівень EQF IV) зі статусом професійного диплома, навчальний рік 2025-2026, під назвою косметолог, що підтверджується копією тимчасового сертифіката від 03 липня 2025 року та довідки про зарахування та відвідування від 15 вересня 2025 року.

Як зазначає позивачка, їхня повнолітня донька у зв`язку з навчанням не працює та не має змоги самостійно себе утримувати, а тому матеріальне забезпечення повнолітньої здійснює позивачка, на спростування чого відповідачем будь-яких доказів не надано.

В свою чергу відповідач на підтвердження свого незадовільного матеріального стану надав лише довідку про відсутність у нього доходу, зазначивши у відзиві на позов також і те, що на його утриманні, крім двох дітей від нового шлюбу, знаходиться також і його матір, яка має інвалідність ІІІ групи.

Однак, як вбачається з долучених до матеріалів справи позивачкою доказів, зокрема інформації, наданої ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях від 29 листопада 2025 року №31/34/409-аз-417, за відповідачем та його дружиною у теперішньому шлюбі ОСОБА_9 , в період з 2016 року, тобто після реєстрації нового шлюбу, по 2024 рік було зареєстровано причіп та 4 транспортних засоби, 2 з яких перереєстровано на нового власника.

Крім того, відповідачкою також долучено копію паспорта російської федерації, виданий ОСОБА_10 , мамі відповідача, яка, як стверджує позивачка та не заперечує відповідач, проживає на окупованій території Запорізької області, а не з відповідачем. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які відомості чи докази на підтвердження доводів відповідача про те, що він утримує свою матір.

Зазначеним доказам та обставинам справи, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції оцінки не надавав та не врахував при ухваленні рішення.

Крім того, суд не обґрунтував свій висновок про неспроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, оскільки для підтвердження можливості надавати матеріальну допомогу визначальним є саме розмір доходу, який отримує платник аліментів, а не лише зазначення виду його витрат.

Посилання відповідача на тимчасову відсутність роботи, утримання двох дітей від нового шлюбу та утримання матері, про що він зазначає, не є достатніми підставами для висновку про його неможливість надавати матеріальну допомогу. Більше того, вказані витрати дозволяють дійти висновку про отримання відповідачем доходу, який такі витрати забезпечує, тоді як джерело його походження відповідачем не доведено.

Відповідач є працездатним за віком, і матеріали справи не містять відомостей про незадовільний стан його здоров`я, який би перешкоджав йому працювати.

Відповідачем, в порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, не було надано суду доказів, що його дохід на час розгляду справи у суді першої інстанції не дозволяє йому сплачувати аліменти. Сам факт наявності інших витрат не свідчить про таку неспроможність.

Крім того, у постанові від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2011 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, та відсутність у останнього постійного та стабільного заробітку, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам.

У справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку, що позиція суду першої інстанції не забезпечує належного захисту права дитини на отримання допомоги в період навчання.

Хоча за українським законодавством та міжнародними нормами особа втрачає статус «дитини» у 18 років (ст. 1 Конвенції ООН про права дитини, ст. 6 СК України), Сімейний кодекс України передбачає особливі умови для утримання повнолітніх дочки/сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років. Це є винятком із загального правила припинення батьківських обов`язків та має соціальне та освітнє підґрунтя.

Отже, встановлені обставини цієї справи не свідчать про наявність об`єктивних обставин, які б беззаперечно унеможливлювали надання батьком щомісячної матеріальної допомоги своїй повнолітній доньці, яка продовжує навчання та фактично перебуває на матеріальному забезпеченні матері, з якою проживає.

Разом з тим, із врахуванням того, що відповідачем сплачуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини від першого шлюбу, наявність на його утриманні також двох неповнолітніх дітей від нового шлюбу, колегія суддів вважає, що з останнього на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання повнолітньої доньки до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, у розмірі 1/8 частини всіх видів його доходів, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати вимогам розумності та співмірності витратам, які необхідно нести кожному із батьків на навчання дитини.

За таких обставин, на підставі статті 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 10 жовтня 2025 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді