Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №950/3479/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/3479/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап В. М.

Номер провадження 33/816/1030/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. , за участі захисника – адвоката Шевченка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Д.С. на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 листопада 2025 року о 01 год 15 хв у м. Лебедин по пл. Соборній, 29 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Форд Фокус», державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами огляду за допомогою газоаналізатора «Драгер» 0359 тест № 3607, результат якого становив 1,83 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Шевченко Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року, та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, який є військовослужбовцем Збройних Сил України, проведено з істотними порушеннями вимог «Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМ України № 32 від 12 січня 2024 року, та ст. 266-1 КУпАП.

Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у Збройних Силах України та є спеціальним суб`єктом, його дії, на думку апелянта, необхідно кваліфікувати за спеціальною нормою – ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Долучений до матеріалів справи відеозапис, на думку захисника, є недопустимим доказом, оскільки на ньому не зафіксовано факт руху транспортного засобу під безпосереднім керуванням ОСОБА_1 . Отже, перебування особи в салоні автомобіля, який не перебував у русі, саме по собі не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, матеріали справи не містять підтвердження наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що, на думку апелянта, свідчить про незаконність подальших дій працівників поліції.

Також зазначає, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак сп`яніння, які б давали підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з відеозаписами, після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці працівники поліції, не отримавши згоди ОСОБА_1 з його результатами, одразу почали складати протокол про адміністративне правопорушення, не запропонувавши пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я.

Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про роз`яснення ОСОБА_1 порядку застосування приладу «Драгер» перед проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння. Примірник акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу останньому не вручався, а також не було запропоновано ОСОБА_1 пройти до найближчого безпечного укриття під час оголошеної повітряної тривоги.

Під час огляду прилад «Драгер» відобразив температуру повітря о 01 год 19 хв на рівні +15 °С, що істотно відрізняється від фактичної температури навколишнього середовища (близько –6 °С), згідно з даними Сумського ЦГМ. На думку апелянта, це свідчить про можливу несправність приладу та недопустимість його використання.

Як убачається з п. 15 розділу ІІІ Інструкції, висновок – це лікарський документ, а тому зазначення в протоколі про підтвердження перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння «висновком газоаналізатора» є неправильним.

У доповнені, захисник Шевченко Д.С. просить апеляційний суд звернути увагу на те, що ОСОБА_1 відповідно до військового квитка є водієм, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами фактично паралізує не тільки його особисту службу, але й решти військовослужбовців ЗС України, які задіяні до безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Шевченко Д.С. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги, захисника - адвоката Шевченка Д.С. апеляційний суд дійшов таких висновків.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 статті 251 КУпАП).

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2025 року серії ЕПР 1 № 508520;

- роздруківкою результатів приладу «Alcotest 6820» № 3607 від 10 листопада 2025 року, згідно з якою вміст алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становив 1,83 % проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджено згоду ОСОБА_1 з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у найближчому закладі охорони здоров`я;

- відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими, а підстав для сумніву в їх достовірності апеляційний суд не вбачає.

Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери працівника поліції встановлено, що 10 листопада 2025 року о 01 год 15 хв під час дії комендантської години, в м. Лебедин на пл. Соборній, 29, працівники поліції зупинили автомобіль «Форд Фокус», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 . Під час перевірки особи водія, працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей).

Працівники поліції, діючи відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу або пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров`я.

Водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці із використанням приладу «Drager Alcotest 6820». Результат огляду становив 1,83 % проміле, що не було заперечено водієм. Крім того, він повідомив працівників поліції, що вживав алкогольні напої перед тим, як сісти за кермо.

Також водієві було роз`яснено право на проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, однак він цим правом не скористався та без заперечень підписав роздрукований чек приладу із результатом огляду.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що об`єктивно підтверджує обставини, які мають значення для справи і узгоджується з іншими доказами у матеріалах справи.

Щодо тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд щодо нього могла проводити тільки посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління ВСП у Збройних Силах України відповідно до порядку, встановленого ч.2-7 ст.266-1 КУпАП, а не поліцейські, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння до таких підстав не належить.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був зупинений 10 листопада 2025 року о 01 год 15 хв в АДРЕСА_2 поза межами території військової частини та під час спілкування з працівниками поліції повідомив про те, що був у відпустці та прямує до місця тимчасової дислокації військової частини.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачає порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції.

Таким чином, у даному випадку огляд ОСОБА_1 правомірно проведено працівниками поліції, а підстав для обов`язкового залучення представників ВСП не було.

Безпідставними є також доводи захисника про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а не за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольною наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2)передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стан такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3)відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідне до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів; 2) появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 3) виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 4) відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною 1 статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формі виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Також суд акцентує, що суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбачене статтею 172-20 КУпАП - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку встановлюють факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Натомість у разі не встановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися статтею 130 КУпАП.

Аналіз вищенаведених норм закону та встановлених обставин справи дає підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 під час зупинки працівниками поліції перебував у статусі водія транспортного засобу, тобто є суб`єктом правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії правильно було кваліфіковано за цією нормою.

Щодо безпідставності зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, у тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення.

Згідно з п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Згідно з п. 3 Порядку патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов`язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що патрулі на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку мають право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.

Таким чином, сам факт пересування транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції.

Відсутність на відеозаписі моменту руху транспортного засобу під керування ОСОБА_1 не спростовує висновок суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАп.

Зафіксовані на відеозаписі обставини поза розумним сумнівом свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, з огляду також на те, що він цього не заперечував. Автомобіль «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 перебував на краю проїзної частини дороги з увімкненим двигуном та аварійною світловою сигналізацією, а за кермом знаходився ОСОБА_1 .

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про ознаки алкогольного сп`яніння, спростовуються відеозаписом із нагрудної камери. Зокрема, працівник поліції повідомив останнього про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю в порожнини рота), що самим ОСОБА_1 не заперечувалося, який також підтвердив факт вживання алкогольних напоїв перед керуванням транспортним засобом.

Аналізуючи відеозапис, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції надав правильну оцінку зафіксованим обставинам і обґрунтовано врахував результат проведеного на місці зупинки огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, оскільки його поведінка і характер його висловлювань свідчать про його згоду з результатом огляду - 1,83 % проміле.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 було роз`яснено порядок проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», зокрема спосіб правильного продуття, яке не виходило в останнього через здійснення видиху повітря носом, а не ротом. Також, на вимогу водія при проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння може бути надано сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки. однак, ОСОБА_1 такої вимоги до працівників поліції не висловлював.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було вручено акт огляду на стан сп`яніння, оскільки він із таким актом був ознайомлений, про що свідчить його підпис та будь-яких зауважень з приводу не вручення йому копії акту не заявляв.

Також, як встановлено з відеозапису, ОСОБА_1 не заявляв про необхідність переміщення до укриття у зв`язку із сигналом «Повітряна тривога», не повідомляв про будь-яку небезпеку. Крім того, чинне законодавство не містить обмежень на виконання працівниками поліції своїх службових повноважень під час сигналу «Повітряна тривога», а тому ці обставини не впливають на допустимість доказів.

Доводи апелянта щодо недостовірності результатів огляду у зв`язку з різницею температур повітря також є безпідставними.

Відповідно до інструкції з експлуатації газоаналізатора «Драгер Алкотест 6820», яка є у відкритому доступі, відбір проби повітря, що видихає особа, та результат тестування здійснюється даним приладом автоматично, у разі будь-яких порушень під час відбору пристрій зазначає про помилку. Як встановлено із відеозапису подій, будь-яких порушень інструкції допущено не було, газоаналізатор показав результати тестування без будь-яких помилок, які у подальшому були роздруковані поліцейськими.

Водночас прилад Драгер не є приладом для вимірювання температури повітря. Відповідно, поточна робоча температура для приладу може відрізнятись від зовнішніх погодних умов. Таким чином, температура навколишнього середовища не буде співпадати з показником температури приладу з наведених причин та жодним чином не впливає на результати тестування і не свідчить про його непридатність.

При вимірюванні приладом «Drager Alkotest 6820» він може показувати помилкове значення температури, якщо він зберігався у салоні автомобіля при іншій температурі та безпосередньо перед вимірюванням був перенесеним назовні. В той же час, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився при температурі від 0° С до 6° С тепла, а температура у роздруківці приладу «Drager Alkotest 6820» вказана + 15° С, тобто в межах температури навколишнього середовища при експлуатації даного приладу (робоча температура: від -10 до +50С°).

Таким чином, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено із використанням справного технічного засобу, а отриманий результат є належним доказом.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо можливості застосування аналогії закону та залишення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, то вони задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП), а особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП).

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП), а санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає фіксоване (безальтернативне) стягнення у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортним засобом застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування т/з, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування т/з, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування т/з може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений ч. 2 цієї статті. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку т/з, залишення на порушення вимог встановлених правил місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Аналогія закону є застосування до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норм закону, які регламентують подібні відносини. Необхідність застосування даного прийому обумовлена тим, що рішення у будь-якій судовій справі обов`язково має мати правову підставу, тому в разі відсутності норми, яка прямо передбачає спірний випадок, потрібно відшукати норму, регулюючу максимально подібні зі спірним відносини.

Разом з тим, за аналогією закону не можуть застосовуватись норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. У галузях права, основним методом правового регулювання в яких є встановлення імперативних приписів (податкове, митне, фінансове законодавство), аналогія можлива лише щодо тих правовідносин, які не передбачають встановлення прав і обов`язків суб`єктів, тобто коли ці права і обов`язки встановлені законом, але не передбачено порядок їх реалізації. В межах названих галузей права можна використовувати правову аналогію з метою подолання процесуальних прогалин, але не матеріальних.

Іншими словами, забороняється застосування аналогії при заповненні прогалин у праві, пов`язаному із кваліфікацією діяння правопорушення або злочину та визначенням міри відповідальності за їх вчинення, а наявні тут прогалини можуть бути усунуті виключно законодавцем, так як застосування аналогії закону в публічному праві не припускається законодавцем.

Зокрема, Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням, і для здійснення цього завдання визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК). При цьому відповідно до ч. 4 ст. 3 КК, застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Отже, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності або не застосовувати до нього позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є правильними.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При розгляді справи судом першої інстанції в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі пункту 1 частини 7 статі 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Д.С. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.