Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №466/4920/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/4920/25 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/811/3240/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Хоцяновича О.В.,

з участю: заявника ОСОБА_1 , її представника -

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство у справах ветеранів України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт безпосередньої участі її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період з 24 лютого по 02 липня 2022 року.

Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України.

Її син, керуючись патріотичними почуттями та громадянським обов`язком, з перших днів війни добровольцем став на захист Батьківщини.

Він брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України і під час виконання обов`язків, пов`язаних із захистом територіальної цілісності та суверенітету України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в Одеській області, Білгород-Дністровському районі, с. Кароліно-Бугаз, про що свідчить свідоцтво про смерть.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, причиною смерті стали поранення, отримані під час виконання обов`язків із захисту України від збройної агресії.

Вказувала, що у разі відсутності можливості отримання документів, які підтверджують безпосередню участь особи у відповідних заходах, такий факт встановлюється в судовому порядку.

Встановлення даного факту заявниці необхідно, зокрема, для надання її загиблому синові статусу учасника бойових дій (посмертно) та отримання членами сім`ї загиблого державних соціальних гарантій і пільг, передбачених законодавством, належного вшанування пам`яті Захисника України.

Зазначала, що в іншому, окрім судового порядку, встановити такий факт неможливо, у зв`язку з відсутністю у неї необхідних на це документів.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд виходив із того, що заявлені вимоги не підлягають судовому розгляду, а повинні вирішуватись у позасудовому порядку.

Ухвалу суду оскаржила заявниця ОСОБА_1 , просила її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті заявлених вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», члени сімей загиблих захисників України мають право на державні соціальні гарантії та пільги. Для реалізації цих прав необхідно встановити факт участі загиблого у заходах із забезпечення оборони України відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 зазначеного Закону.

Звертає увагу, що 17.01.2025 року вона подала заяву до Міністерства у справах ветеранів України про встановлення факту участі сина у бойових діях, однак, їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідних для такого розгляду документів і роз`яснено про встановлення такого факту в судовому порядку.

Вважає, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, неправильно застосувавши статтю 255 ЦПК України.

Наголошує, що процесуальний закон прямо передбачає, що суд розглядає справи про встановлення інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зауважує, що в даному випадку пункт 5 Порядку встановлення факту безпосередньої участі у заходах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 року №685 «Деякі питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», прямо та безапеляційно передбачає судовий порядок встановлення факту при відсутності необхідних документів, що робить висновок суду про відсутність підстав для розгляду справи в цивільному порядку абсолютно безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству.

Зазначає, що суд першої інстанції допустив помилку в тлумаченні та застосуванні судової практики Великої Палати Верховного Суду, не врахувавши принципових відмінностей даної справи від тих, що розглядалися у постановах, на які суд посилався.

Додає, що позиція суду створює неприпустиму правову колізію та грубо порушує принцип правової визначеності, закріплений у статті 8 Конституції України.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема не врахував особливості правового регулювання встановлення фактів участі у захисті України для загиблих осіб та не провів належного аналізу співвідношення нормативних актів.

14.10.2025 року заінтересована особа Міністерство у справах ветеранів України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апеляційної скарги.

Зокрема, наголошує, що, по-перше, надання статусу учасника бойових дій посмертно чинним законодавством не передбачено, а по-друге, частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон №3551) визначений позасудовий механізм встановлення юридичного факту участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а саме: на підставі довідки, виданої командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими така особа брала безпосередню участь у здійсненні зазначених заходів, згідно з Порядками №740 та №685.

Звертає увагу, що задоволення заяви та встановлення факту у запропонованій заявницею редакції: «факт безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період з 24.02.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_2», не буде підставою для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551, оскільки відповідно до цього пункту, до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі саме у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими.

В судове засідання апеляційного суду 21.04.2026 року заінтересована особа не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, у відзиві на апеляційну скаргу просила розглядати справу за відсутності представника, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи апеляційним судом проведено у її відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 30.04.2026 року о 12:50.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у статті 315 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року

у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок,

що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,

зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі є заява ОСОБА_1 про встановлення факту безпосередньої участі її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період з 24.02.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Процедура та повноваження міжвідомчої комісії щодо встановлення факту безпосередньої участі у заходах визначені Порядком встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 року №685 «Деякі питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» (Порядок №685).

17.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до міжвідомчої комісії з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» про встановлення вищевказаного факту.

Відповідно до протоколу засідання міжвідомчої комісії №2 від 06.03.2025 року, ОСОБА_1 відмовлено у встановленні факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у зв`язку з відсутністю документів, які передбачені Порядком встановлення факту безпосередньої участі у заходах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 року №685 «Деякі питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» (далі - Порядок №685), що підтверджують факт безпосередньої участі ОСОБА_3 у заходах.

Відповідно до Порядку №685 у редакції, чинній на момент звернення заявниці до вказаної вище міжвідомчої комісії, було визначено, що до заяви додаються документи, передбачені пунктом 5 Порядку, зокрема:

-копія довідки про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, виданої командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану;

-свідчення (заява) командира підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа, або свідчення (заяви) не менше, ніж двох свідків, які разом з особою брали безпосередню участь у заходах, про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, - у разі відсутності вищезазначеної довідки;

-інші документи, які містять докази та підтверджують факт безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану;

-рішення суду, яким встановлено, що особа загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану, - у разі відсутності вищезазначених документів.

Отже, вказаним Порядком №685 було передбачено, що у разі відсутності необхідних документів, які визначені Порядком, заявник міг подати рішення суду про встановлення такого факту.

Саме у зв`язку з відсутністю у заявниці документів, які передбачені пунктом 5 Порядку, які вона могла отримати в позасудовому порядку, вона звернулася до суду за встановленням факту безпосередньої участі її сина - ОСОБА_3 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у період воєнного стану.

Таким чином, отримавши мотивовану відмову відповідної комісії, заявниця звернулась до суду за встановленням факту, що має юридичне значення, який міг бути встановлений рішенням суду, тому висновки суду першої інстанції, що заявлені заявницею вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковими.

Також, необхідно звернути увагу, що заявниця не просила встановити факт участі її сина в бойових діях, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, а просила встановити, власне, той факт, який міг бути встановлений судом.

При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що син заявниці загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , а Закон України від 15.04.2025 року №4351-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким визначено єдину підставу для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України особам, зазначеним у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551, - довідку командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) вищезазначених сил безпеки та оборони, набрав чинності 02.05.2025 року.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які регулюють вирішення даного питання, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухваленняя, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 30 квітня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич