Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №689/702/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/702/26

1-кп/689/101/26

УХВАЛА

7 травня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області:

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ярмолинці в режимі відеоконференції клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 за № 62024240010000703, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

В провадженні Ярмолинецького районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження за № 62024240010000703 від 24 жовтня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і, на думку прокурора, наявні ризики, зазначені у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, зокрема те, що він може переховуватися від суду, а також може продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, а тому підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів немає.

Обвинувачений заперечив проти продовження застосування вказаного запобіжного заходу, просив застосувати більш м`який запобіжний захід – домашній арешт.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 заперечив проти продовження застосування вказаного запобіжного заходу, просив застосувати більш м`який запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинувачений повністю визнає свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаюється, а злочин вчинено у зв`язку із складними сімейними обставинами.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.04.2026р. ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів на строк до 29 травня 2026 року включно.

В силу ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті, зокрема переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Обвинувачений обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме: актом службового розслідування від 13 вересня 2024 року, протоколами допиту свідків, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тяжкість покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його вік, стан здоров`я, майновий та сімейний стан, те, що ОСОБА_4 перебував у розшуку, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Отже, докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, продовжувати вчинення кримінального правопорушення, тому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід – тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 5 липня 2026 року включно.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі “Ілійков проти Болгарії”, де зазначено, що “суворість передбаченого покарання” є суттєвим елементом при оцінюванні “ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Ризики є реальними та триваючими, а тому суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

На переконання суду, такий запобіжний захід як домашній арешт не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, що знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, а також враховуючи положення ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно якого до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 331, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 5 липня 2026 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1