Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №689/118/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/118/26

2/689/261/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду селища Ярмолинці цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

Адвокат Піскуровська К.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами 24 вересня 2016 року Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, посилаючись на те, що їх сім"я не може бути збережена.

На обґрунтування заявлених вимог представник позивачки зазначила, що 24 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було укладено шлюб. Після укладення шлюбу подружжя проживало за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є громадянином держави Ізраїль. На даний момент подружжя тривалий час не проживає разом, шлюбні відносини не підтримують, не ведуть спільний побут, не мають спільного бюджету та будь-яких інших взаємних прав та обов?язків, тож фактично не є сім?єю. Також, у кожного з них є своє особисте життя. Так, спільне життя у позивачки, ОСОБА_1 , з відповідачем, ОСОБА_3 , не склалося через несумісність характерів, різні погляди на життя та відсутність взаєморозуміння. Вони стали зовсім чужими людьми, без почуття любові та поваги один до одного. Окрім того, відповідач зловживав азартними іграми, внаслідок чого програв велику суму коштів, що негативно вплинуло на їхнє життя і ставлення позивачки до нього. Сторони неодноразово намагались налагодити відносини, але це не призвело до позитивного результату. Так ОСОБА_1 впевнена, що сім`я розпалася остаточно та не може бути відновлена, саме тому вона наполягає звернутись до органів ДРАЦС, щоб розірвати шлюб за спільною заявою, так як дітей та спільного майна у них немає. Проте відповідач, ОСОБА_3 , не йде на контакт, уникає зустрічей та відмовляється розривати шлюб, у зв?язку з чим ми звертаємось до суду з відповідним позовом.

Базовим принципом шлюбних відносин є підтримання подружніх відносин, які на сьогоднішній день між подружжям відсутні. Шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу між ними неможливе з підстав викладених вище. Крім того, перебування у шлюбі суперечить інтересам позивачки. Оскільки між ними присутня значна напруга та часті непорозуміння, заходи щодо примирення є недопустимими.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивачки подала до суду заяву, де просить розглядати справу без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій просив суд розлучити його з позивачкою та розглянути справу у його відсутності.(а.с.38).

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 24 вересня 2016 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 24.09.2016 року, що видане Хмельницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області, про що складено відповідний актовий запис № 1676 від 24.09.2016 року (а.с.10). Відповідач ОСОБА_3 є громадянином Держави Ізраїль (а.с.9). Позивачка ОСОБА_4 є громадянкою України (а.с.6-8). Від шлюбу сторони дітей не мають.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент ознака, яка характеризує приватно правові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

В п.п.2,7 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача, чи якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них ( ч.2 ст.28 ЦПК України).

Оскільки шлюб укладався на території України, та позивачка у справі має зареєстроване місце проживання на території України, суд прийняв до провадження справу, що відповідає вимогам ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме, якщо реєстрація шлюбу, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно з ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування ч.2 ст.16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Аналіз положень ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив`язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема:

1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie);

2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii);

3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (proper law);

4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).

Під час визначення матеріального права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Визначаючи, чи є у подружжя спільний особистий закон, необхідно враховувати положення ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право», відповідно до якої особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Стаття 51 Конституції України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями ч.ч.3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином судом встановлено, що шлюб існує формально, сторони не підтримують подружніх стосунків, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, примирення та збереження їх сім`ї є неможливим. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому позов слід задоволити та шлюб між сторонами розірвати.

За заявою позивача судовий збір з відповідачки не стягується.

Керуючись ст.ст.2,3,10,12,13,18,76-81,263-265,354,355 ЦПК України, ст.ст.110-112 СК України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити.

Розірвати шлюб укладений 24 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області, про що складено відповідний актовий запис № 1676.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Андрій КУЛЬБАБА