Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №686/10096/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/10096/26

Провадження № 3/686/2634/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.26

05 травня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Целиноград Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, фізичної особи-підприємця,

за ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 о 08 год. 33 хв. 25 березня 2026 року по вул.Героїв Майдану, 10, у м.Хмельницькому, керуючи автомобілем марки та моделі «Toyota Rav4», номерний знак НОМЕР_1 , створив аварійну обстановку, зокрема, в порушення п.п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це не створить перешкод іншим учасникам руху, не дотримався безпечного інтервалу, у наслідок чого змусив пішохода ОСОБА_2 різко зупинитись для забезпечення особистої безпеки.

Факт вчинення вказаних порушень правил дорожнього руху ОСОБА_1 , який у суді заперечив свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення та просив закрити провадження в справі, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, в їх сукупності, зокрема й поясненнями самого ОСОБА_1 про те, що у вказані час та місці він, керуючи автомобілем марки та моделі «Toyota Rav4», номерний знак НОМЕР_1 , маючи намір виїхати праворуч із території парковки, що поруч із готелем «Енеїда», по вул.Героїв Майдану, 10, у м.Хмельницькому, рухався повільно, зі швидкістю не більше 5 км/год, у зв`язку із вузьким простором для проїзду, об`їжджаючи припарковані там же автомобілі, при цьому він бачив, що зліва на рівні капоту керованого ним автомобіля, на відстані орієнтовно за крок чи півтора кроки (метри), йшов чоловік, як виявилось в подальшому – ОСОБА_2 , якого ОСОБА_1 безпечно минав, оскільки попереду автомобіля нікого не було, при цьому з лівого боку було достатньо місця, близько 2,5 м., для проїзду/проходу, в той час як з правого боку не було місця для проходу та для можливості їхати правіше (відстань до припаркованих автомобілів, зі слів ОСОБА_1 , становила 0,5 м.), в подальшому останній продовжував рух та не бачив, чи ОСОБА_2 в той час, як знаходився ліворуч на відстані півтора два метри від капоту та водія, йшов чи стояв, не міг бачити він й того, як позаду ОСОБА_2 пішов на його автомобіль, наїзду на останнього не здійснював, будь-яких коливань транспортного засобу не було, а через пару секунд ОСОБА_1 почув звуки двох послідовних ударів по автомобілю та розбиття скла, зупинишись та відчинивши двері автомобіля, ОСОБА_1 побачив ОСОБА_2 , який був агресивним, в подальшому повідомляв про здійснений на його ногу наїзд, при цьому медичної допомоги він не просив, не мав слідів наїзду ні на одязі, ні на взутті, розуміючи, що саме ОСОБА_2 розбив ліве заднє глухе скло в автомобілі, ОСОБА_1 були викликані працівники поліції. Той факт, що ОСОБА_1 , за вищеозначених обставин, було порушено правила дорожнього руху, підтверджується й показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні вказав про те, що у зазначений в протоколі час він йшов через майданчик, що знаходиться між готелем «Енеїда» та податковою інспекцією у м.Хмельницькому, територія якого не є облаштованим паркінгом, де не повинно було бути транспортних засобів, і помітив як йому назустріч, орієнтовно за півтора метри, рухався автомобіль ОСОБА_1 , тому потерпілий, зрозумівши, що у випадку продовження ними руху вони зустрінуться та ОСОБА_2 може опинитись в площині руху цього автомобіля, до лівого кута переднього бампера якого залишалась відстань від пів до одного метра, ОСОБА_2 зупинився і стояв, не рухаючись, очікуючи, що водій транспортного засобу буде дотримуватись Правил дорожнього руху та надасть йому перевагу у русі, однак ОСОБА_1 , який поглядом із потерпілим зустрічався, бачив його та свідомо створив ситуацію, яка загрожувала безпеці потерпілого, не зупинив керований ним автомобіль, що продовжував повільно рухатись зближаючись лівим бортом із потерпілим, хоча праворуч водій мав достатньо місця (близько трьох метрів) для безпечного об`їзду єдиного у радіусі 10 метрів пішохода, і лише після того як вищевказаний транспортний засіб, заднім лівим колесом наїхав на черевик лівої ноги ОСОБА_2 , якому тілесних ушкоджень заподіяно не було, медичної допомоги він не потребував, однак через цей наїзд він на емоціях, для того, щоб якось привернути на себе увагу, почав стукати по кузову вказаного автомобіля, де над означеним колесом знаходилось глухе заднє бокове скло, яке він ( ОСОБА_2 ) рукою розбив, після чого ним особисто, а також водієм транспортного засобу були викликані працівники поліції. Крім того, факт вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується й даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №623541 від 25.03.2026 р. (щодо фіксації порушення ОСОБА_1 п.п.10.1, 13.1 Правил дорожнього руху); здійснених за допомогою нагрудних камер працівників поліції відеозаписів, в яких зафіксовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, на вказаних відеозаписах зафіксовано місце, де було вчинено правопорушення, та розташування пошкодженого потерпілим автомобіля марки та моделі «Toyota Rav4», номерний знак НОМЕР_1 (переднє ліве колесо якого знаходиться в положенні не характерному для прямолінійного руху), – територія, за вищеозначеною адресою, що облаштована тротуарною плиткою, відображено на відео й надані працівникам поліції, щодо вищеозначених подій, перші пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які свідчать про те, що саме останнім були порушені правила дорожнього руху, що спричинили створення аварійної обстановки, оскільки внаслідок дій вказаного водія зазначений пішохід змушений був зупинитись для забезпечення особистої безпеки. На відміну від повідомлених у суді ОСОБА_1 обставин про те, що він самого моменту наближення до автомобіля ОСОБА_2 та того, як потерпілий зупинився, не бачив, на відео ОСОБА_1 демонстрував, на прикладі службового автомобіля, місце розташування ОСОБА_2 , що стояв біля заднього лівого вікна, розповідав про те, що потерпілого бачив, пригальмовував, їдучи повільно, в подальшому також демонстрував як саме ОСОБА_2 зупинився, тобто очевидно, що пішохід із полю зору водія не зникав, не був позбавлений ОСОБА_1 можливості споглядати пішохода і в ліве бокове дзеркало заднього виду. Крім того, зафіксовано й на цих відеозаписах оформлення адміністративних матеріалів та складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання в останнього заяви з приводу пошкодження його майна (бокового заднього скла означеного транспортного засобу) ОСОБА_2 , що останнім і не заперечувалось. При цьому на відео зафіксовані неодноразові послідовні пояснення потерпілого, із демонстрацією обставин, за яких була спричинена вищеозначена аварійна обстановка ОСОБА_1 , та про які, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, повідомляв потерпілий ОСОБА_2 у своїх показаннях і в судовому засіданні.

Порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такий складений у відповідності до положень ст.256 КУпАП, згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу, є належним, достовірним і допустимим доказом у справі.

Пояснення ОСОБА_1 , зокрема й ті, що були надані останнім у судовому засіданні 21.04.2026 р. (до оголошення по справі перерви), про те, що вперше ОСОБА_2 він побачив вже після відкриття дверей автомобіля, який він зупинив у зв`язку з розбиттям вікна потерпілим, якого до того поруч з автомобілем не бачив, а також ті, які в судовому засіданні 05.05.2026 р. були повідомленні ОСОБА_1 про те, що вперше він побачив потерпілого, який йшов зліва за крок півтора на рівні водійських дверей таким чином, що якби ОСОБА_1 зупинився, то ОСОБА_2 увійшов би прямо на нього в авто, і про те, що на цьому ж рівні ОСОБА_1 конкретно ОСОБА_2 взагалі не бачив, лише спостерігав рух зліва, при цьому ОСОБА_1 здається, що ОСОБА_2 , якого він не бачив, взагалі стояв, бо бачив ОСОБА_1 на тій же відстані (півтора метри на рівні кінця передньоголівого крила автомобіля та його (водійських) дверей) силует людини, що стояла ( ОСОБА_2 ), на якого ОСОБА_1 взагалі не дивився і не бачив, як той наблизився до автомобіля, що рухався прямо (не змінюючи напрямок руху), а також твердження ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_2 не дотримався правил дорожнього руху, суд відхиляє, оскільки ці пояснення, що розцінюються як намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за фактично скоєне, є суперечливими, непослідовними та повністю спростовуються вищенаведеними, дослідженими в суді, належними, достовірними та допустимими доказами (зокрема й відеозаписами, показаннями потерпілого та поясненнями самого ОСОБА_1 , про які зазначено вище), які в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 не міг не бачити пішохода, якому він в даному випадку мав надати перевагу в русі, та не міг не розуміти вказаний водій, що продовжуючи, без дотримання лівого бокового інтервалу, рух керованим ним транспортним засобом, за вказаних обставин, він спричиняє створення аварійної обстановки. До того ж суд звертає увагу й на ту обставину, що вищеозначені, надані показання потерпілим є послідовними, логічними, переконливими, узгоджуються між собою та з іншими, дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема й з даними протоколу про адміністративне правопорушення, який відповідає тим обставинам, що були встановлені судом.

За наведених обставин, суд також відхиляє зазначені у судовому засіданні та наведені у письмовому клопотанні захисником ОСОБА_3 , який не був очевидцем подій, аргументи фактично про те, що порушення правил дорожнього руху допустив саме ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 вказаних правил не порушував, дотримувався бокового інтервалу, чоловіка ні перед собою, ні з боку біля автомобіля, ні позаду не бачив, а тому не міг знати та розуміти, що потерпілому саме позаду автомобіля потрібно було зупинитись та змінити рух, жодними своїми діями ОСОБА_1 не примушував різко зупинятись чи змінювати рух пішохода ОСОБА_2 , останній самостійно прийняв рішення зупинитись й стояти на місці. Окрім того, вказані аргументи спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 , який відповідаючи на запитання свого захисника на початку судового засідання, що відбулось 21.04.2026 р., надав чітку відповідь про те, що він бачив потерпілого ОСОБА_2 коли той йшов ліворуч за крок чи півтора кроки на рівні капоту автомобіля. Твердження захисника про те, що матеріали справи нібито містять докази вчинення потерпілим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, а також про хуліганський характер його дій та надання ним показань з метою уникнення відповідальності чи подальшого відшкодування матеріальної шкоди, не стосуються предмета розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП, а тому не впливають на встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. Питання щодо наявності чи відсутності у діях потерпілого ознак кримінального правопорушення, правомірності його поведінки, мотивів надання пояснень, а також можливого заподіяння матеріальної шкоди підлягають вирішенню в порядку кримінального або цивільного судочинства та не є предметом доказування у даному провадженні. Аргументи захисника щодо неправомірності дій працівників поліції, якими не було складено та не долучено до матеріалів справи схему місця дорожньо-транспортної пригоди, а також на власний мобільний телефон було фотографовано ногу потерпілого, суд вважає безпідставними, оскільки у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення останньому не ставиться у вину факт вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а було інкриміновано ОСОБА_1 вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, тому обов`язку складати та долучати до вищеозначеного протоколу вказану схему у працівників не було, не було долучено останніми до вказаного протоколу й фотознімок, про який, з-поміж іншого, згадує у своєму клопотанні захисник, долучивши ксерокопію цього фотознімку до матеріалів справи.

Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують його вину, тому немає підстав для закриття провадження в справі, про що клопотали у судовому засіданні як сам ОСОБА_1 , так і його захисник – адвокат Леськов В.С.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена і його дії слід кваліфікувати за ч.5 ст.122 КУпАП, як порушення правил дорожнього руху (безпечного інтервалу), що спричинили створення аварійної обстановки.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що становить підвищену суспільну небезпеку, особи порушника, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, свою вину у скоєному правопорушенні фактично не визнав, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття, разом з тим, він використовує транспортний засіб у своїй підприємницькій діяльності, а тому, враховуючи відсутність тяжких наслідків вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.5 ст.122 КУпАП, у виді штрафу.

На переконання суду саме таке стягнення, у цьому випадку, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 27, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 грн. (одна тисяча чотириста сорок п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Після набрання постановою законної сили:

стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2;

стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;

боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Целиноград Республіки Казахстан, житель АДРЕСА_1 .

Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №623541 від 25.03.2026 р.).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.

Суддя