Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №608/1086/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року Справа № 608/1086/26

Номер провадження2-а/608/104/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В позові вказав, що постановою №1134 від 13 травня 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. Дану постанову він отримав 02 квітня 2026 року, коли одержав рекомендованого листа від Гусятинського віддіділу ДВС у Чортківському районі разом з постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2026.

Згідно постанови № 1134 від 13.05.2025, 08 травня 2025 року о 13:00 під час звірки облікових даних було виявлено адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває на військовому обліку, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ОСОБА_1 не погоджується з даною постановою, вважає її неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Опис правопорушення зводиться до констатації його статусу – «не перебуває на військовому обліку», що саме по собі не є діянням у розуміння КУпАП. Відповідач не вказав, які саме дії чи бездіяльність він вчинив та в чому саме полягає порушення правил військового обліку.

Також зазначає, що відповідальність за ст.210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані ТЦК та СП шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Згідно військово-облікового документу в Резерв+, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Гусятин). Дата ВЛК 22.11.2024. Відстрочка до 03.05.2026 на підставі п.4 ч.1 ст.23.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем неправильно кваліфіковано дії за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до змісту ст. 210 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення правил військового обліку, зокрема, за невиконання обов`язку перебувати на військовому обліку або своєчасно уточнювати облікові дані.

Натомість ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто за невиконання обов`язків, які виникають у зв`язку із проведенням мобілізаційних заходів, виконанням розпоряджень, вимог або викликів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивачу інкриміновано виключно те, що він не перебуває на військовому обліку.

Вказане формулювання за своєю правовою природою охоплюється диспозицією ст. 210 КУпАП, оскільки стосується правил військового обліку, а не виконання мобілізаційних обов`язків.

При цьому у постанові відсутні будь-які відомості про невиконання позивачем мобілізаційних розпоряджень, неявку за викликом до ТЦК та СП, ухилення від виконання обов`язків у межах мобілізаційних заходів, порушення вимог, які виникають саме в особливий період.

Будь-яких повідомлень про розгляд справи та винесення постанови ОСОБА_1 не отримував.

Позивач просить поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про оскаржувану постанову він дізнався 02 квітня 2026 року, після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження; постанову у справі про адміністративне правопорушення №1134 від 13.05.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати; закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Калінніков М. О. в судове засідання не з`явилися. Адвокат Калінніков М. О. подав письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його та позивача участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився. Подав відзив на позов, згідно з яким позов не визнає. Зазначає, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16.02.2009 по 14.07.2025, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Проте, з копії 11 сторінки паспорта позивача вбачається, що позивач має зареєстроване місце проживання з 22.10.2018 у АДРЕСА_1 . Зареєстроване місце проживання позивача відноситься до відання ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). А отже, ОСОБА_1 допустив порушення правил військового обліку, законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Виходячи з цих обставин, 08.05.2025 було складено протокол №204 та повідомлено останнього про розгляд справи 13 травня 2025 року о 10 годині, що засвідчено підписом ОСОБА_1 .

Таким чином, постанова №1134 від 13.05.2025 є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

У відзиві на позов представник відповідача просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представником позивача адвокатом Калінніковим М. О. подано письмові пояснення щодо відзиву на позов. Вважає, що відомості, які містяться у відзиві фактично змінюють фабулу адміністративного правопорушення, яка відсутня в оскаржуваній постанові.

Оскільки, всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України.

Розгляд справи проводиться за правилами письмового провадження, що передбачено ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що постановою № 1134 від 13.05.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Згідно даної постанови 08 травня 2025 року о 13:00 під час звірки облікових даних було виявлено адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с. Тудорів Чортківського району Тернопільської області не перебуває на військовому обліку, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Дану постанову ОСОБА_1 отримав 02 квітня 2026 року, коли одержав рекомендованого листа від Гусятинського відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2026, що стверджується трекінгом листа №4820103329533.

З дослідженого судом витягу з Резерв+ встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Гусятин). Дата ВЛК 22.11.2024. Відстрочка до 03.05.2026 на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, відповідач мав можливість перевірити дані позивача та пересвідчитись, у тому числі, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Гусятин).

Суд зазначає, що відповідальність за ст.210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані ТЦК та СП шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами (системами) реєстрами.

Згідно з приміткою до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

ТЦК має долучити до протоколу про адміністративне правопорушення зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо особи, як такої, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК.

В даному випадку відповідачем таких доказів суду не надано.

Відповідач, маючи можливість отримати актуальні дані про позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними реєстрами, не довів, що позивач був зобов`язаний вчинити будь-які додаткові дії, а також не надав доказів його умисного ухилення від виконання обов`язків військового обліку.

Відповідно до змісту ст. 210 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення правил військового обліку, зокрема за невиконання обов`язку перебувати на військовому обліку або своєчасно уточнювати облікові дані.

Натомість ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто за невиконання обов`язків, які виникають у зв`язку із проведенням мобілізаційних заходів, виконанням розпоряджень, вимог або викликів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивачу інкриміновано виключно те, що він не перебуває на військовому обліку.

Вказане формулювання за своєю правовою природою охоплюється диспозицією ст. 210 КУпАП, оскільки стосується правил військового обліку, а не виконання мобілізаційних обов`язків.

При цьому, у постанові відсутні будь-які відомості про невиконання позивачем мобілізаційних розпоряджень, неявку за викликом до ТЦК та СП, ухилення від виконання обов`язків у межах мобілізаційних заходів, порушення вимог, які виникають саме в особливий період.

Сам по собі факт не перебування на військовому обліку без встановлення конкретних дій чи бездіяльності, пов`язаних із мобілізаційними обов`язками, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

У відзиві відповідач вказує, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16.02.2009 по 14.07.2025, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Проте, з копії 11 сторінки паспорта позивача вбачається, що позивач має зареєстроване місце проживання з 22.10.2018 у АДРЕСА_1 . Зареєстроване місце проживання позивача відноситься до відання ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). А отже, ОСОБА_1 допустив порушення правил військового обліку, законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, відповідач сам спростовує факт не перебування позивача на військовому обліку.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема, підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, що відповідає нормам закону.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 210, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 1134 від 08 травня 2025 року.

Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задоволити.

Скасувати постанову від 08 травня 2025 року № 1134 про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження по справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «____» _____________року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/1086/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «_____»_______________року

Секретар: