Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №583/1482/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1482/26

2-о/583/60/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

учасників справи:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Абрамовича О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 в м. Охтирка цивільну справу за заявою окремого провадження ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа: Великописарівська селищна рада Охтирського району Сумської області,

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Абрамовича Олексія Володимировича, 26 березня 2026 року звернувся до суду з цією заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років в смт. Кириківка Охтирського району Сумської області помер його вітчим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Москва російська федерація. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частини квартири АДРЕСА_1 і фактично спадкоємцем на майно, що могло складати спадкову масу, є він як спадкоємець четвертої черги спадкоємців за законом. Спадщину після смерті ОСОБА_3 він прийняв шляхом постійного проживання із померлим на час відкриття спадщини як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .

Для належного оформлення спадкових прав він звернувся до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу, але йому було письмово відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини в зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні стосунки, та рекомендовано звернутися до суду з вирішення питання про визнання спадкоємцем четвертої черги спадкоємців.

Факт його спільного проживання з ОСОБА_3 підтверджується тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї дружини, матері заявника, ОСОБА_4 , яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 16 листопада 1968 року, він залишився проживати один в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . Але за станом його здоров`я було прийнято рішення проживати спільно, тому він разом із своєю дружиною ОСОБА_6 перейшли жити за вказаною адресою, де і проживали разом однією сім`єю до 17 березня 2024 року. До цього вони проживали в приватизованій на чотирьох осіб квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . У вказану дату 17 березня 2024 року вночі під час скидання керованих авіаційних бомб ворогом на території Великописарівської громади було пошкоджено житло за вказаними адресами, в зв`язку з цим вони виїхали як внутрішньо переміщені особи в смт. Кириківку Охтирського району Сумської області, де стали проживати на АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 він провів його поховання, іншої рідні в нього не було, в шлюбі після смерті матері він не перебував, дітей не мав.

Після смерті ОСОБА_3 інші спадкоємці до прийняття спадщини не залучалися, заяви про прийняття спадщини ніхто не подавав, свідоцтва про право на спадкування майна померлого за законом та заповітом ніхто не отримував. Для юридичного оформлення права власності на спадщину за законом після його смерті необхідно встановити факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

В судовому засідання заявник ОСОБА_1 та його представник, адвокат Абрамович О.В., підтримали заявлені вимоги, заявник надав пояснення, аналогічні викладеним обставинам в заяві.

Представниця заінтересованої особи Великописарівської селищної ради Л. Бірюкова в судове засідання надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, з вимогами погодилася /а.с. 32/.

Заслухавши думку учасників справи, суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі представника заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника, свідків, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років в смт. Кириківка Охтирського району Сумської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Москва російська федерація, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 / а.с. 23/.

З паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Москва, слідує, що він 16 листопада 1968 року уклав шлюб з ОСОБА_7 , 1941 року народження, який зареєстровано місцевим ЗАГС м. Приозерськ Карагандинської області / а.с. 16/.

Відповідно до свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом Великописарівської селищної ради 12 січня 1994 року ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_4 / а.с. 21/.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Шайбулак Ведмідівського району Республіка Марій Ел, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 76 років в смт. Велика Писарівка Великописарівського району Сумської області, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 / а.с. 22/.

Заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт. Велика Писарівка Сумської області, його батьками є: батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 та паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , виданим 30 травня 1996 року Великописарівським РВ УМВС України в Сумській області /а.с. 15, 17-18/.

Відповідно до свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом Великописарівської селищної ради 26 вересня 2000 року ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 / а.с.11, 20/.

З витягу з ЄРДР кримінального провадження № 22024200000000059 від 12 березня 2024 року вбачається, що 17 березня 2024 року з 03 год 40 хв до 05 год 30 хв з ворожого літака здійснено скидання керованих авіаційних бомб по околицям смт Велика Писарівка Охтирського району Сумської області, в результаті чого було пошкоджено: зокрема, квартиру по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_6 , домоволодіння по АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_3 /а.с. 8-10/.

ОСОБА_3 з 17 березня 2024 року до 30 березня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» з діагнозом: наслідки інфаркту мозку в 2023 році з органічною симптоматикою, що підтверджено випискою з його медичної карти № 3085 / а.с. 7/.

З 22 березня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , мешканці смт. Велика Писарівка, взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, їх фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено відповідними довідками / а.с. 13-14/.

З довідки № 134 від 23 березня 2026 року, виданої Великописарівською селищною радою, слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , провів поховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким він проживав з жовтня 2018 року до його смерті за адресою: АДРЕСА_6 / а.с. 12/.

В частинах 1 та 2 ст. 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 273 ЦПК України (пункт 1 частини першої статті 315 діючого ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника тощо.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина перша статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). Для набуття права на спадкування за законом на підставі зазначеної статті необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (пункт 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц (провадження №61-9952св18) та від 21 березня 2019 року в справі №461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18).

Отже слід зазначити, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Про проживання однією сім`єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.

З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

Отже, у процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження №61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Так в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , дружину заявника, яка надала показання про те, що вона з 2000 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із заявником, померлий ОСОБА_3 є вітчимом чоловіка, який його виховував з 1968 року, він його називав завжди «батьком», у 2018 році померла мати заявника ОСОБА_4 , вони з заявником переїхали проживати до вітчима, оскільки він не міг самостійно себе обслуговувати, мав незадовільний стан здоров`я. Проживали всі за адресою реєстрації ОСОБА_3 , по АДРЕСА_4 , мали спільний бюджет, вітчим отримував пенсію, вона готувала їжу на всіх, доглядали за ним, оплачували спільно комунальні послуги. Після обстрілів смт Великої Писарівки в березні 2024 року було пошкоджено житло їх та ОСОБА_3 , вони виїхали як ВПО до АДРЕСА_2 , проживали всі разом, після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вони провели його похованні в сел Кириківка. Інших рідних у ОСОБА_3 не має.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надала показання про те, що з 1991 року знає родину ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після смерті якої її чоловік ОСОБА_13 залишився один, але через деякий час заявник разом з дружиною перейшли жити до нього, оскільки він за віком та станом здоров`я не міг жити самостійно та потребував догляду, вони проживали однією сім`єю, доглядали за ним, держали господарство, готували їжу. Після пошкодження їхнього житла в березні 2024 року заявник з дружиною та вітчимом переїхали як ВПО до сел. Кириківка Охтирського району, де проживали разом однією сім`єю, після смерті ОСОБА_14 заявник провів його поховання, інших родичів у померлого не має.

Ці докази свідчать про те, що заявник проживав однією сім`єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з жовтня 2018 року до дня його смерті. Отримати свідоцтво про право на спадщину без встановлення факту, що має юридичне значення, заявнику неможливо.

Керуючись ст.ст.293-294, 315, 319, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Задовольнити заяву окремого провадження ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років в смт. Кириківка Охтирського району Сумської області, починаючи з жовтня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С.Семенова