Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №576/310/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/310/26

Провадження № 2/576/382/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу№ 576/310/26

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 07.12.2023-100001480 від 11.12.2023 в розмірі 12 570,07 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 07.12.2023-100001480 на умовах його строковості, платності і поворотності шляхом перерахування на рахунок споживача коштів, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 6 000 грн строком на 70 днів, дата повернення кредиту – 18.02.2024, процентна ставка - фіксована у розмірі 1,35% за один день користування кредитом, комісія за надання кредиту – 15% від суми кредиту, що становить 900 грн.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого станом на дату подання позову його заборгованість за договором складає 12 570,07 грн.

Ухвалою судді Мазура С.А. від 18.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали для подання відзиву.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 03.04.2026 справу розподілено судді Усенко Л.М.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де він зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 900 грн комісії за надання кредиту, оскільки комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (включаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі) не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються позивачем, та за які ним встановлюється комісія. Жодні додаткові та супутні послуги кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту не погоджувались з відповідачем, як споживачем при укладенні кредитного договору і не надавались йому. Позивачем у позовній заяві не зазначено переліку та послуг і не надано доказів їх погодження з відповідачем та доказів надання відповідачу будь-яких пов`язаних з наданням кредиту послуг, за які була встановлена комісія. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 900 грн.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що безоплатніть перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу законодавством не встановлена. Кредитним договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й з порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

11.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі кредитний договір № 07.12.2023-100001480, відповідно до якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику кредит на суму 6 000 грн строком на 70 днів з дати його надання, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти і комісії не пізніше 18.02.2024. Умови відповідного кредитного договору викладені у трьох електронних документах від 11.12.2023: пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) (а.с. 15-18), заявка позичальника (а.с. 18-19); відповідь позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору № 07.12.2023-100001480(акцепт) (а.с. 19-20).

За змістом відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору № 07.12.2023-100001480сторонами погоджені наступні умови кредитування: дата надання кредиту 11.12.2023, сума кредиту 6 000 грн, строк кредитування 70 днів, дата повернення кредиту 18.02.2024, черговий період кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту, процентна ставка фіксована незмінна - 1,35% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія, пов`язана з наданням кредиту 900 грн, що нараховується та обліковується в день видачі кредиту.

У пункті 9 акцепту викладено графік платежів, де наведений порядок сплати позичальником процентів, комісії та повернення суми кредиту.

Аналогічні умови кредитування передбачені і у паспорті споживчого кредиту (а.с. 12-13).

Укладання договору здійснювалось сторонами в електронній формі, а його підписання з боку позичальника здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується квитанцією від 11.12.2023, із якої вбачається, що 11.12.2023 о 12 год. 03 хвил. на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 6 000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , номер ID операції НОМЕР_3 . Призначення платежу: видача за договором № 07.12.2023-100001480 (а.с. 21).

Суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує у відзиві фактів укладення договору, погодження сторонами його умов, отримання кредитних коштів, а також розміру заборгованості в частині тіла кредиту та процентів, та на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України вважає їх доведеними.

Також сторони визнають ту обставину, що відповідач не здійснював повернення кредиту та сплати інших платежів за користування кредитними коштами у строки, що передбачені умовами договору кредиту.

Відповідно до розрахунку, складеного ТОВ «Споживчий центр», розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 07.12.2023-100001480від 11.12.2023 складає 12 570,07 грн: за тілом кредиту 6 000 грн, за процентами за період з 11.12.2023 по 18.0.2024 5 670,07 грн, за комісією за надання кредиту 900 грн. (а.с. 22).

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за договором кредиту, то позивач звернувся до суду з цим позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування». При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 1, ч. 3 ст. 641 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено договір кредиту в електронній формі. На підставі такого договору відповідачем 11.12.2023 було отримано кредитні кошти в сумі 6 000 грн, які він зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії у строк до 18.02.2024, але в порушення умов договору не зробив цього. В той же час фактично відповідач не заперечує факту отримання ним кредитних коштів в розмірі 6 000 грн від ТОВ «Споживчий центр» та нарахування процентів за користування кредитом, проте заперечує правомірність комісії за надання кредиту.

Стосовно заперечень відповідача про правомірність умови договору кредиту, якою передбачено право кредитодавця на нарахування комісії, передбаченої п. 8 Акцепту, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У пункті 8 Акцепту розкрито зміст економічної сутності передбаченої договором кредиту комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту передбачає внесення плати за надання кредиту, нараховується та обліковується в день видачі кредиту, а сплачується не пізніше останнього дня кожного чергового періоду (п.п. 8, 9 Акцепту).

Аналіз змісту вказаних положень договору кредиту свідчить, що визначена таким договором комісія не суперечить положенням ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а її нарахування обумовлено домовленістю між сторонами договору про оплату додаткових послуг кредитодавця, якими супроводжується процедура кредитування позичальника.

Посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 в даному випадку не є релевантним, оскільки фактичні обставини спірних правовідносин у справі № 496/3134/19 істотно відрізняються від тих, які суд встановив в межах даного судового розгляду, а їхній зміст не свідчить, що правовідносини є ідентичними. Зокрема, у справі № 496/3134/19 судом було встановлено інший зміст умов кредитного договору, оскільки умовами кредитного договору було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, і не було передбачено за вказану плату надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості.

Отже, доводи відповідача про нікчемність умов договору кредиту, якими передбачено обов`язок позичальника з оплати комісії кредиторові є необґрунтованими.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2 662,40 грн (а.с. 1), які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 – 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А, код 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.12.2023-100001480 від 11.12.2023 року в розмірі 12 570,07 грн, що складається із: основного боргу – 6 000 грн, процентів – 5 670,07 грн, комісії – 900 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 07 травня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко