Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №459/127/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/127/26

Провадження № 1-кп/459/8/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142150000249 від 20.11.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Жужеляни Сокальського району Львівської області, українця, громадянина України, працюючого на ПП «Декотренд», з середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, а саме востаннє: вироком Апеляційного суду Львівської області від 25.03.2010 за п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна, а який був змінений ухвалою Верховного суду України 18.01.2011 та призначено покарання у виді 16 років позбавлення воді із конфіскацією майна,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 125 КК України

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 19.11.2025 близько 19 години 20 хвилини, перебуваючи по вулиці Паркова, 2а у місті Шептицькому Шептицького району Львівської області, під час словесного конфлікту з ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи настання таких для здоров`я останньої, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень та завдання фізичного болю, цим самим порушуючи норми Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», завдав один удар кулаком правої руки в область правої скроневої частини голови ОСОБА_6 , внаслідок чого остання впала на землю, однак ОСОБА_4 продовжував чинити свої протиправні дії насильницького характеру відносно ОСОБА_6 протягом декількох хвилин, та завдавав при цьому численні хаотичні удари кулаками обох рук по обличчю та голові останньої. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилася струсом головного мозку, крововиливів: в навколоорбітальних ділянках з обох сторін та кон?юнктиви обох очей, багатолінійного перелому ускладненого травматичним невритом інфраорбітального нерва зліва, забою м?яких тканин кистей обох рук, що відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав та пояснив, що 19.11.2025 між ним і потерпілою виник словесний конфлікт, під час якого остання висловлювалася на його адресу образливо, у зв`язку з чим він наніс їй 2–3 удари в область голови та обличчя, внаслідок чого потерпіла впала. Після цього, залишив місце події, швидку медичну допомогу не викликав. Що відбувалося далі йому невідомо. Зазначив, що умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень не мав. Цивільний позов визнає частково, погодившись із вимогами в частині документально підтверджених витрат на лікування, інші вимоги вважає завищеними. У вчиненому розкаявся, зазначив про намір вибачитися перед потерпілою та відшкодувати завдані витрати.

Потерпіла та її представник у судове засідання, яке відбулося 07.05.2026 не з`явилися, однак подали заяви про звершення розгляду справи без їх участі, в якій зазначили, що цивільний позов підтримують та просять такий задовольнити.

У зв`язку із повним визнанням вини обвинуваченим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване доведена повністю.

Виходячи із вимог ст. 337 КПК України, зокрема з того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого.

Так, у відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим є кримінальним проступком.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 є людиною молодого віку, раніше судимий, працюючого на ПП «Декотренд», за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря – психіатра протягом останніх 5-ти років не звертався, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Щодо цивільного позову потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової, або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною першою статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході розгляду справи встановлено, що внаслідок спричинення обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень, остання проходила стаціонарне та амбулаторне лікування, зокрема, перебувала на стаціонарному лікуванні з 19 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року.

Потерпіла просить стягнути на її користь 27000,00 гривень матеріальної шкоди.

Згідно з долученими до матеріалів справи доказами встановлено, що потерпілою понесено витрати, пов`язані з лікуванням та відновленням стану здоров`я, які підлягають до стягнення з обвинуваченого.

Разом з тим, частина позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами, які б свідчили про факт понесення відповідних витрат, їх необхідність, причинний зв`язок із подією та розмір заявленої до стягнення суми.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого завданої матеріальної шкоди слід задовольнити частково та стягнути 6000 гривень.

Щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, то суд враховує те, що право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 п. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що злочинними діями обвинуваченого потерпілій безумовно заподіяно моральну шкоду, яка полягала у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням її здоров`я, а також у душевних стражданнях.

Враховуючи те, що потерпіла понесла моральні страждання у зв`язку із нанесенням їй тілесних ушкоджень та те, що людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, керуючись вищевказаними правовими нормами, суд дійшов до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого завдану шкоду в сумі 50 000 гривень. Такий розмір відповідатиме принципу розумності, пропорційності та справедливості.

Запобіжний захід відносно підозрюваного не обирався.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Витрати, пов`язані із залученням експертів чи на проведення експертизи – відсутні.

Арешти на майно в межах даних кримінальних проваджень не накладалися.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди та 6000,00 (Шість тисяч) гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

В задоволенні решти цивільного позову – відмовити.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Шептицький міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1