Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №465/729/21 — Франківський районний суд м. Львова

465/729/21

1-кп/465/257/26

Вирок

Іменем України

06.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020140080001700 від 18.11.2020 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Григорівка Обухівського району Київської області, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше судимого, востаннє вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2025 за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 років розбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в :

17.11.2020 близько 14:40 год. ОСОБА_4 , перебуваючи по вул. А. Горської, 1 у м. Львові, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я здійснив напад на потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом ривка, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 16 000 грн., після чого наніс два удари кулаком в область голови потерпілому, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 16 000 грн. та травму голови «струс головного мозку» із наявністю підшкірного крововиливу у виличній ділянці зліва, що відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеню тяжкості із короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні розбійного нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що перебуваючи у м. Львів біля Залізничного вокзалу до нього підійшов незнайомий йому чоловік, пояснив, що йому потрібна матеріальна допомога, йому не вистачає коштів, щоб добратися до його місця проживання, яке знаходиться в іншій області. Обвинувачений йому запропонував пройти до кафе, в кафе обвинувачений придбав їжу і напої, після чого пішли в сторону автостанції, з метою придбати квиток, для того, щоб людина могла добратися додому. По дорозі до автостанції обвинувачений побачив чоловіка, який перераховував кошти великими купюрами, швидко підійшов до потерпілого, наніс йому удари по голові, після чого забрав кошти та побіг через дорогу. Зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, відшкодував заподіяну шкоду потерпілому, обіцяв в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Незважаючи на визнання вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у обвинувальному акті, їх винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а саме:

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 , який показав, що він не пам`ятає дати і години коли це сталося, але у м. Львові по вулиці Горської, він підходив до віконця розмовляв з ОСОБА_7 , позичив у неї гроші у сумі десь 13 000 - 16 200 гривень точної суми не пригадує, коли перераховував кошти відчув удав в потилиці після чого впав, коли піднімався побачив двох людей, почув крик, вони втекли. Після чого потерпілий вподальшому викликав поліцію та очікував їх прибуття;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який показав, що він їхав з Чехії, в нього вистачило грошей, щоб доїхати лише до Львова, телефона не було, у Львові він зустрів обвинуваченого і звернувся до нього за допомогою в отриманні коштів. Обвинувачений запропонував скинути гроші на карту, щоб потерпілий добрався додому, пішли із обвинуваченим на автовокзал, знайшли автобус, поговорили із водієм, потерпілий мав вже їхати. Перед відправкою ще пішли на базар, яких знаходиться серед багатоповерхівок, щоб купити пролуктів. Коли виходили із базару, то потерпілий рахував кошти біля маленького віконечка в будівлі, в той момент обвинувачений вирвав кошти і кудись побіг. Під час того як обвинувачений забирав кошти відбулася невелика сутичка;

- протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_6 від 17.01.2020, в якому останній просить прийняти міри до двох невідомих йому осіб, які 17.11.2020 близько 14:00 години по вул. Горської заподіяли йому тілесні ушкодження та заволоділи коштами в сумі 16 000 гривень;

- протоколом пред`явнення особи для впізнання від 10.12.2020, проведений слідчим Франківсього ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , де потерпілий ОСОБА_6 заявив, що впізнає особу під №4 ( ОСОБА_4 );

- протоколом огляду місця від 12.11.2020, предметом огляду якого встановлено: об`єктом огляду місцевості, яка розташована зліва від входу до відділу доставки пошти, що за адресою: м. Львів, вул. Горська;

- протоколом огляду відео від 04.12.2020 та фототаблицею до протоколу огляду предмета відеозапису з камери, яка розташована на буд.51, по вул. Городоцькій у м. Львові, де зафіксовано потерпілого ОСОБА_6 , який знаходиться у положенні напівприсяді. О 14:41 год. у сторону потерпілого направляється дві особи чоловічої статті. ОСОБА_4 , який знаходиться з лівого боку наближається до потерпілого та починає наносити удар, в той час поруч знаходиться свідок ОСОБА_8 , далі особа здійснила рух схожий на ривок. Після того, ОСОБА_4 починає рухатися у протилежну сторону та потерпілого ОСОБА_6 , в той час, свідок ОСОБА_8 , також починає рухатися до останніх. Потерпілий ОСОБА_6 , наздогнав дану особу, однак останні відштовхнув його;

- протоколом огляду предметів від 10.12.2020, об`єктом огляду являється 3 шт. стартових пакетів мобільного оператора «Київстар» у вигляді карток синього кольору. У лівому куті даних карток знаходиться логотип із надписом «Київстар». На задній частині даних стартових пакетів наявні абонентські номери та пін-коди та пук-коди;

- компакт-диск DVD-R, круглої форми, на якому міститься відеозаписи камер відеоспостереження з будинку №51, що по вул. Городоцька у м. Львові від 17.11.2020.

- три штуки стартових пакетів мобільного оператора «Київстар» із абонентськими номерами НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 .

- висновком експерта №1660 від 19.11.2020, згідно якого у ОСОБА_6 при обстежені в КНП КЛШМД м. Львові 17.11.2020 було діагностовано «Струс головного мозку. Забій тканин потиличної ділянки». В подальшому в листопада-грудні 2020 року потерпілий продовжував дообстеження і лікування в 2-й поліклініці м. Львова з приводу «струсу головного мозку». На час проведення судової-медичної експертизи у потерпілого виявлено підшкірний крововилив у виличній ділянці зліва. Травма голови у виличній ділянці з ліва утворилась в наслідок контакту голови із тупим предметом, могла виникнути 17 листопада 2020 року і відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я".

Також згідно наявного в матеріалах справи довідки про судимість ОСОБА_4 вбачається, що така особа неодноразово судима, зокрема, засуджений 04.02.2010 Апеляційним судом Запорізької області за п.6 ч.2 ст.115, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.194, ч.3 ст.15 ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі строком 14 років.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України, які зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Прокурору судовому засіданні просив врахувати повне визнання вини обвинуваченим, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а також те, що останній добровільно відшкодував завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі. Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та не оспорюється сторонами. Тому, на думку прокурора, слід призначити покарання за частиною другою статті 187 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років два місяці із конфіскацією майна. На підставі частини четвертої статті 70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання, визначеного новим вироком, менш суворого покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2025, прокурор просив призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень та добровільно відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду у повному обсязі. Адвокат вважав, що з урахуванням особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та поведінки після вчинення кримінальних правопорушень, виправлення ОСОБА_4 можливе без суворого покарання.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлена про час, дату та місце його проведення.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Зокрема, оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_6 , надані останнім впродовж судового розгляду, суд враховує, що показання потерпілого прямо стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення і безпосередньо стосуються фактів, які мали місце 17.11.2020 року, пов`язані з обставинами протиправного посягання: часом, місцем, способом та іншими обставинами кримінального правопорушення, особою, яка його вчинилиа мотивами вчинення кримінального правопорушення тощо.

Вказані показання потерпілого суд визнає чіткими та послідовними, вказані показання потерпілого підтверджуються іншими зібраними по справі доказами та сумнівів у їх правдивості не викликають. Слід також зазначити, що свідок допитаний судом, в порядку ст. 353 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань, приведений до присяги.

Досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

У відповідності до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи .

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Що стосується складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України, суд вважає за необхідне вказати наступне.

З об`єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном.

Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187 КК України), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Кваліфікованими видами розбою є розбій: 1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187 КК України), або 3) організованою группою (ч. 4 ст. 187 КК України); 4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. З ст. 187 КК України), або 5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК України): 6) спрямований на заволодіння майном у великих чи 7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187 КК України).

Обвинувачений під час здійснення нападу на потерпілого наніс удар у область потиличної ділянки ОСОБА_6 , забравши кошти у сумі 16 000 гривень, після чого почав рухатися у протилежну сторону. Вказане свідчить про те, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за такою ознакою, як вчинення розбою з прямим умислом повторно.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченого, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого повторно, кваліфіковано правильно, оскільки орган, який проводив досудове розслідування за наявних для цього об`єктивних підстав вжив всіх необхідних заходів для з`ясування та встановлення істини у кримінальній справі.

Враховуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки в судовому засіданні доведено факт вчинення обвинуваченим нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого повторно.

Підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтами Кримінального кодексу України у суду відсутні.

Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого повторно, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено: щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, активне сприяння розкриттю злочину, донат на ЗСУ.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, обвинувальним актом не встановлено.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи позицію прокурора та захисту, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному диспансерах, повністю визнав вину у вчиненому та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Із огляду на викладене, враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, що є: щирим каяттям, активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення, добровільним відшкодуванням завданої матеріальної шкоди ОСОБА_6 , критичного ставлення обвинуваченого до вчиненого та безпосередньої позиції самого потерпілого щодо застосування до обвинуваченого покарання із застосуванням ст. 69 КК України; із урахуванням перерахованої допомоги обвинуваченим Збройним силам України, а також за відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає зазначене таким, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, а тому приходить до переконання, що у даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_4 доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі, застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.187 КК України, що мало б бути достатнім з метою виправлення, виховання та соціальної реабілітації обвинуваченого.

Відповідно до санкції ч. 2 ст.187 КК України, передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, підстави не призначати додаткове покарання обвинуваченим у суду відсутні, а відтак, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити і додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому слід застосувати ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки ОСОБА_4 21.02.2025 року засуджений Білоцерківський міськрайонним судом Київської області на 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 слід залишити без змін - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів у справі слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд-

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання більш суворого покарання, визначеного новим вироком, менш суворого покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2025, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11.12.2020 року по день вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Речові докази у справі:

- медичну картку амбулаторного хворого потерпілого ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6 ;

- DVD-R - диск, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження по вул. Городоцька, 151 у м.Львові від 17.11.2020, який визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, - залишити при матеріалах судової справи;

- три стартових пакети мобільного оператора «Київстар» із абонентськими номерами НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , які визнано речовими доказами - знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1