Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №456/778/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/778/26

Провадження № 1-кп/456/308/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження №12025141130001170 від 09.12.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. з 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався і діяв станом на 09.12.2025.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-1X від 03.03.2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб, який неодноразово продовжувався і діяв станом на 09.12.2025.

09.12.2025 р. близько 17:20 год., військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які прийняли військову присягу та яким присвоєно військове звання спільно з працівником поліції Стрийського РУП ГУНІ у Львівській області, будучи наділеними службовими повноваженнями, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», перебуваючи в групі оповіщення, в складі чотирьох осіб, на службовому автомобілі марки «Фольцваген Пасат» зупинились по АДРЕСА_2 , де військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , з метою перевірки військово-облікових документів підійшли до ОСОБА_5 , в ході спілкування з яким у них виник словесний конфлікт. Надалі, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що це військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебували у військовому однострої з шевронами та знаками розрізнення, діючи умисно, маючи намір перешкодити виконанню службових обов`язків працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи в АДРЕСА_3 , наніс один удар сокирою-киркою в область грудей з лівої сторони молодшому сержанту ОСОБА_6 , чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого в плевральні порожнини ушкодження у вигляді різаної рани в ділянці грудної клітки зліва, що згідно висновку експерта відноситься до легкого тілесного ушкодження. Після чого, ОСОБА_5 з місця події втік у невідомому напрямку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та суду пояснив, що дійсно 09.12.2025, близько 17:20 год., на велосипеді повертався з роботи, проїжджаючи в м. Стрий по вул. О. Бачинської, 20, йому дорогу підрізав автомобіль сірого кольору, він налякався кинув велосипед та почав тікати. З автомобіля вийшов чоловік у військові формі та побіг за ним, тікаючи він витягнув з рюкзака, який мав при собі невеличку сокиру, та почав відмахуватись, від чоловіка, що біг за ним. Коли той його наздогнав, наніс удар сокирою-киркою в область грудей, останнього. У вчиненому щиро розкаюється. Щодо відшкодування моральної шкоди, то таку визнає частково на суму 20 000 грн..

Окрім повного визнання своєї вини у скоєному обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина повністю доводиться, зокрема й показами потерпілого, які є логічними і послідовними.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що являється військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 . Того дня, 9.12.2025 близько 17.20 год. в складі екіпажу виїхали на оповіщення. Проїжджаючи по вул. О. Бачинської в м. Стрий, побачили чоловіка, який їхав на велосипеді, під`їхали до нього та попросили зупинитись. Чоловік кинув велосипед та почав тікати, він вийшов з машини та побіг за чоловіком. Майже наздогнав його та намагався зупинити, в цей час той чоловік, дістав з сумки, яку тримав в руках сокирку та наніс йому удар в область грудей та побіг далі. Він зупинився, оскільки відчув різку біль в грудях та побачив, що тече кров, в цей час під`їхали напарники, посадили його в машину та відвезли в лікарню. Подія не фіксувалась на бодікамеру, оскільки все розвивалось дуже швидко і не встиг включити камеру. Спричиненими тілесними ушкодженнями, йому заподіяно моральну шкоду, що виразилось у фізичному болі, стресі та переживаннях, а тому шкоду оцінює в 400 000 грн., яку просить стягнути з обвинуваченого.

У суду немає підстав не довіряти показам потерпілого, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.350 КК України, оскільки він умисному заподіяв легке тілесне ушкодження службовій особі, яка виконує громадський обов`язок, у зв`язку з її службовою діяльністю.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, характер такого правопорушення, а також враховуючи особу винного, який повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, не притягався до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та вважає, що йому слід обрати покарання в межах санкції статті яка йому інкримінована, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків у відповідності до вимог ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Щодо цивільного позову.

Потерпілий, цивільний позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн.

Наявність моральної шкоди внаслідок заподіяних йому тілесних ушкоджень обґрунтовує фізичним болем та стражданням, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Зокрема внаслідок суспільно-небезпечних дій відповідача, йому були заподіяні моральні страждання, розмір відшкодування яких враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових втрат, становить 400 000 грн., які просить стягнути з ОСОБА_5 .. Також, просить врахувати, що в момент заподіяння йому тілесних ушкоджень він був при виконанні службових обов`язків.

Суд вивчивши матеріали справи, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, прийшов до переконання, що пред`явлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди до обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

З огляду на зазначене суд вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача відносно потерпілого ОСОБА_6 , йому завдано моральної шкоди.

Наявність моральної шкоди, на думку суду, підтверджується душевними стражданнями пережитим фізичним болем, душевним хвилюванням у зв`язку зі зміною налагодженого ритму життя, в житті позивача відбулися вимушені зміни, внаслідок чого було порушено звичайний уклад життя, відновлення якого вимагало певного часу, зусиль та витрат, викликаних діями обвинуваченого.

Все вище описане наклало свій негативний відбиток на життя і здоров`я позивача та заподіяло моральну шкоду.

При вирішення питання про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 , суд виходить з принципу виваженості, розумності, справедливості та бере до уваги характер вчиненого злочину, характер, обсяг та тяжкість моральних страждань перенесених потерпілим в зв`язку із заподіяними йому тілесними ушкодженнями, працездатний вік обвинуваченого, його майновий стан, відношення ОСОБА_5 до вчиненого ним правопорушення, який визнав свою вину у вчиненому, розкаявся, зобов`язався в подальшому сплачувати моральну шкоду потерпілій. Окрім того, судом береться до уваги й те, що в Україні йде війна, важливу роль центрів комплектування та соціальної підтримки на проведення мобілізації та те, що будь-які дії спрямовані проти працівників РТЦК та СП, дискредитують ці органи і впливають на мобілізацію.

Судом також враховується, що моральну шкоду зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

А відтак враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення у його користь моральних збитків підлягає до часткового задоволення відповідно до ст. ст. 127 - 129 КПК України та ст. 1187 ЦК України, а саме з обвинуваченого ОСОБА_5 слід стягнути в користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Зважаючи на те, що судові витрати, а саме витрати пов`язані з залученням експертів в даному кримінальному провадженні, жодним чином не пов`язані з пред`явленим обвинуваченням, не доводять (чи спростовують) вину ОСОБА_8 у скоєному, відтак такі, слід покласти на рахунок держави.

Питання, щодо майна, на яке накладено арешт, слід вирішити у відповідності до ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 :

- періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини, у якій ОСОБА_5 проходить військову службу;

- повідомляти командира військової частини, у якій ОСОБА_5 проходить військову службу про зміну місця проживання;

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.12.2025 (справа № 456/6950/26) - скасувати.

Речові докази:

- 3 недопалки, зразки ґрунту, сокиру (сокиру-кирку) - знищити;

- кофту на довгий рукав зеленого кольору емблемою Збройних Сил України, куртку піксельного камуфляжу осінніх відтінків із емблемами Збройних Сил України та футболку піксельного камуфляжу зеленого, чорного та світлих кольорів - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон марки Redmi RMX 3834, мобільний телефон марки Ergo, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_5 ; велосипед Msera champ чорного кольору, куртку фірми Bench cipo-коричневого кольору в клітинку, пару чорних рукавиць, мобільний телефон марки Хуавей ПТ-002, білого кольору портфель світло-фіолетового кольору, 2 ножі, ізоленту, пачку сірників, сокиру з чорною ручкою, кепку світло-коричневого кольору фірми RBS, джинси чорного кольору фірми О со CERTIFIED – повернути обвинуваченому ОСОБА_5 ;

- приклад до мисливської зброї з ударно спусковим механізмом моделі ИЖ-58, номер НОМЕР_2 , цівка НОМЕР_2 , ствол мисливської рушниці НОМЕР_2 чохол піксельний; приклад до мисливської зброї з ударно спусковим механізмом моделі КК4149, цівку НОМЕР_3 , ствол мисливської рушниці НОМЕР_3 чохол чорного кольору, дозвіл на носіння зброї виданий на ім`я ОСОБА_5 – тимчасово передати на відповідальне зберігання до Стрийського РУП ГУНП у Л/о до вирішення питання поновлення дозволу на носіння зброї;

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1