Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №448/346/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/346/26

Провадження № 2/448/429/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01.05.2026 м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді – Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до

відповідача ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

предмет та підстави позову: про зміну способу та розміру стягнення аліментів на дитину,

учасники справи – не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. 23.02.2026 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про зміну способу та розміру аліментів стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .

2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Мостиського районного суду Львівської області №1314/889/2012 шлюб між ними розірвано.

3. Покликається на те, що рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10.12.2015 у справі № 448/1171/15-ц вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

4. Вказує, що з часу ухвалення судом вищевказаного судового рішення аліменти в розмірі 600 грн. на дитину на сьогодні є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини через збільшення вартості рівня життя, засобів гігієни, продуктів харчування, одягу,ліків, витрат на навчання, не враховують реальні потреби дитини. Вказує, що вона не має можливості повністю забезпечити доньці належний рівень життя за власні кошти та за присудженні аліменти, а відповідач проживає окремо, донькою не цікавиться та матеріально їй не допомагає, хоча має можливість, є діючим військовослужбовцем, отримує стабільний щомісячний дохід.

5. Також зазначає, що після присудження аліментів змінився (погіршився) її матеріальний стан.

6. У зв`язку з наведеним просить змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначені рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10.12.2015 року у цивільній справі № 448/1171/15-ц та стягувати з відповідача ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та до досягнення дитиною повноліття.

7. Відповідач ОСОБА_2 25.03.2026 подав відзив на позов, в якому вказує, що відповідно до рішення Мостиського районного суду Львівської області у справі 1314/889/2012 від 16.07.2012 року шлюб між ним та ОСОБА_1 було розірвано. Від шлюбу у них є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно з рішенням суду та домовленістю між ним та матірю дитини залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Доповнює, що згідно з рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 16.07.2012 року з нього стягувалися аліменти в її користь на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі по 350 гривень щомісячно. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 22.12.2015 року збільшено розмір аліментів, які з нього стягувалися на утримання дочки ОСОБА_3 , до 600 гривень щомісячно.

Вказує, що аліменти стягувалися щомісячно, претензій зі сторони позивача не було, всі прохання, що стосувалися виховання доньки, надання дозволу на її виїзд за кордон та інших питань ним беззаперечно виконувались. Претензій та спорів щодо виховання та утримання доньки ОСОБА_1 від її матері не надходило.

Зазначає, що на даний час проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів Держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, має статус учасника бойових дій.

Окрім цього, відповідно до висновку Військово-лікарської комісії Збройних Сил України, отримав травму (поранення, контузія, каліцтво) під час захисту батьківщини, пов`язаних з перебуванням на фронті і був скерований на комісію з оцінювання повсякденного функціонування особи. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи проведено огляд 02.12.2025 року та за результатами оцінювання згідно наданих медичних документів , обстежень та об`єктивного огляду згідно постанови КМУ від 15.11.2024 року №1338, його визнано особою з інвалідністю і надано III (третю) групу інвалідності на 1 (один) рік, оскільки є патологія опорно-рухового апарату, яка призводить до порушення статико-динамічної функції і обмеження життєдіяльності (обмеження по критеріях помірного ступеня до пересування і трудової діяльності), у зв`язку з чим він проходить реабілітаційні заходи.

Крім того, вказує, що він здійснює матеріальне утримання своєї матері-пенсіонера, з якою проживає - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що його мати є особою похилого віку, пенсіонером за віком та потребує постійного догляду та матеріальної підтримки, у зв`язку із старістю та хворобами.

На підставі вищевикладеного просить суд врахувати зазначені вище обставини, оскільки вони суттєво впливають на матеріальний стан, передбачають значні витрати і мають істотне значення, при вирішення справи по суті.

8. 27.03.2026 представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Сталевич Г.О. подала відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача та обставинами викладеними у відзиві та їх правовою оцінкою.

Вказує, що відповідач посилається на обставину, що проходить військову службу. Однак, відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України, обов`язок батьків утримувати дитину є безумовним і не залежить від виду їх зайнятості, у тому числі і від проходженням військової служби. При цьому, згідно з вимогами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище сторін. Однак визначальним є забезпечення належного рівня утримання дитини, а не обставини служби одного з батьків. Більше того, вказує, що військова служба не свідчить про відсутність доходу, оскільки військовослужбовці отримують грошове забезпечення, що є видом доходу, з якого здійснюється стягнення аліментів. Вказує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» аліменти утримуються з усіх видів заробітку (доходу), у тому числі і з грошового забезпечення військовослужбовців. Таким чином, вважає, що проходження військової служби саме по собі не є підставою для зменшення або відмови у збільшенні розміру аліментів. Крім цього не звільняє відповідача від виконання обов`язку щодо утримання дитини та не може вважатись істотною обставиною, яка домінує над інтересами дитини. Натомість навпаки зазначена обставина підтверджує наявність у відповідача стабільного доходу та можливості належного виконання ним аліментних зобов`язань.

Щодо посилань відповідача на наявність в нього 3 групи інвалідності вказує, що інвалідність 3 групи є частковою втратою працездатності, а не її повною відсутністю. Крім цього відповідач не надав до суду доказів відсутності доходів, а також не надав доказів, що він не має можливості працювати або отримувати дохід. Наявність інвалідності сама по собі не є підставою для зменшення або звільнення від аліментів, якщо особа має можливість отримувати дохід.

Щодо наявності у відповідача на утриманні матері пенсіонера, зазначає, що відповідачем не надано доказів офіційного встановлення обов`язку утримання матері-пенсіонерки; не підтверджено, що саме відповідач є єдиною особою яка її утримує. Крім цього, зазначає, що обов`язок утримання дитини має пріоритет перед іншими витратами

Також доповнює, що твердження відповідача про відсутність претензій не впливає на право позивача звернутись до суду та не обмежує право дитини на належне утримання.

Вказує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Крім цього, вказує, що до відзиву на позовну заяву відповідачем не надано жодних доказів його неплатоспроможності. Тим більше не надано жодних довідок про доходи, податкових декларацій, інших документів, які б підтверджували його майновий стан, що, на думку позивачки свідчить про намагання відповідача приховати від суду реальний рівень його доходів.

Отже, вважає, що всі доводи відповідача є оціночними та не підтверджують неможливість сплати аліментів, а також не спростовують обгрунтованість заявлених позовних вимог.

З огляду на наведене просить задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. Позиція учасників процесу

9. Позивачка ОСОБА_1 та її представниця адвокат Сталевич Г.О. в судове засідання не з`явилися. 01.05.2026 представниця позивачки - адвокат Сталевич Г.О. подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її та позивачки участі, вказавши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

10. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, в поданому відзиві на позовну заяву просить здійснювати розгляд справи без його участі.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

11. Ухвалою суду від 02.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

12. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

13. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.07.2008 року, який Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 16.07.2012 у справі 1314/889/2012 було розірвано.

14. В період сумісного проживання у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

15. Позивачка проживає разом з дочкою, що підтверджується довідкою №147 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 16.02.2026, виданої Центром надання адміністративних послуг Мостиської міської ради Львівської області.

16. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області у справі №448/1171/15-ц від 10.12.2015 судом збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 16.07.2012 та вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600 гривень, щомісячно, починаючи від дня набрання рішенням заонної сили і до досягнення дитиною повноліття.

17. Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 , копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 та у зв`язку з пораненням йому 20.11.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності строком на 1 рік, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10483/26/413/В.

18. Із встановлених судом обставин справи вбачається, що позивачці не достатньо коштів для матеріального утримання дитини та для забезпечення належного її розвитку.

V. Застосоване Судом законодавство

19. Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

20. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

21. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

22. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

23. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89).

24. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Міжнародне законодавство регламентує, що:

25. Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

26. Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

27. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

28. Практику ЄСПЛ у сфері захисту прав дитини слід розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини. Виділяють принципи правового статусу дитини, які випливають з міжнародно-правових документів, перш за все, з Конвенції про права дитини 1989 р., та якими є: рівноправність дітей (ст. 2); неприпустимість будь-яких форм дискримінації (ст. 2); пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (ст. 3); принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (ст. 5); невід`ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов`язок забезпечити їх виживання і розвиток, ст. 6); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, ст. 12-15); принцип збереження індивідуальності дитини (ст. 8); неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання (ст. 37 а); принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18).

Сімейним кодексом України встановлено, що:

29. Частинами 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

30. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

31. Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 121 СК України - права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

32. Ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

33. Згідно зі ст. 192 СК України - розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

34. Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

35. Також у правовій позиції ВСУ в справі №6-143цс13 зазначено, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2022 року по справі № 712/6313/21, а також така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року (справа №372/2393/17).

Позивачі у відповідній категорії справ, як одержувачі аліментів, не обмежені правом на подання заяви про збільшення розміру таких, зокрема, шляхом зміни способу їх присудження.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

В силу ч.ч.1, 2, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Національне законодавство регламентує, що:

36. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

37. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

38. Згідно з частиною другою, третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

VІ. Висновки Суду

39. Позивачка, як одержувач аліментів, звертаючись до суду з позовом про зміну способу та розміру аліментів покликається на погіршення її матеріального становища, а також те, що аліменти визначені рішенням суду від 10.12.2015 в розмірі 600 гривень є незначним та є недостатнім забезпечення гармонійного розвитку дочки, у зв`язку із збільшенням вартості рівня життя, засобів гігієни, продуктів харчування, одягу, витрат на навчання дочки, а відповідач є працездатним та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дочки.

40. Відповідно до ст.12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

41. Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи відповідачем не було надано доказів щодо його матеріального стану. Суд враховує, що відповідачем суду не надано будь-яких доказів про те, що він за своїм матеріальним становищем, не може виконувати своїх обов`язків по утриманню дитини та сплачувати аліменти саме у розмірі 1/4 частини від усього його заробітку (доходу) на даний час або 1/4 його заробітку (доходу) є надмірно великою сумою. Також не додано доказів на підтвердження перебування на його утриманні матері- пенсіонера.

Інші доводи відповідача у відзиві на позовну заяву, зокрема, про те, що відповідач під час проходження військової служби в Збройних Силах України отримав поранення в зоні бойових дій та в подальшому, буде потребувати затрат коштів на лікування та реабілітацію тощо, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимоги позивачки про зміну способу стягнення аліментів на дитину.

42. Оскільки, згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину у розмірі на утримання однієї дитини є встановленою як мінімальна. Крім того, на виконання вимог ст.12, 82 ЦПК України відповідачем не надано суду відомостей щодо його доходу, а відтак не спростовано вимог позивачки щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини від усього його заробітку (доходу) на даний час.

43. Змінювати спосіб стягнення аліментів, в силу приписів частини третьої статті 181 СК України, є правом одержувача аліментів (позивачки) і таке право є безумовним, тобто можливість реалізації цього права не ставиться в залежність від певних обставин, таких як зміна матеріального або сімейного стану батьків дитини, погіршення або поліпшення їх здоров`я тощо. Реалізація цього права направлена, перш за все, для забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

При цьому, суд звертає увагу на норму ч.2 ст.161 ЦПК України, яка надає особі право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті (стягнення аліментів на одну дитину в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів), в наказному або спрощеному позовному провадженні, на свій вибір.

44. Вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів суд бере до уваги те, що позивач має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення їх у частці від заробітку (доходу) відповідача. Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

45. Окрім цього, судом враховується розмір прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення, а саме дітей віком від 6 до 18 років, який з 1 січня 2026 року становить 3512 гривень.

46. Відтак, розмір аліментів, який стягується з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 на підставі рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10.12.2015 року по справі №448/1171/15-ц у розмірі 600,00 грн. є меншим, ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не забезпечує достатній рівень життя для розвитку дочки та не відповідає реаліям сьогодення.

47. Також, приймаючи до уваги інтереси дитини та необхідність забезпечення його гармонійного розвитку, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, суд приходить до переконання що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 , з твердої грошової суми в розмірі 600,00 грн. на 1/4 частку з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

48. Виходячи з встановлених обставин, Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зміни способу та розміру аліментів підлягають задоволенню, Суд знаходить підстави для зміни способу та розміру стягнення аліментів, визначеного рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10.12.2015 року по справі №448/1171/15-ц, а саме вважає за необхідне стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі (однієї четвертої) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дати набрання рішення законної сили.

49. Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 на підставі рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10.12.2015 року по справі №448/1171/15-ц, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

50. Відповідно п.23 постанови Пленуму ВСУ Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15.05.2006 №3, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

51. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, як платник аліментів, не позбавлений права звертатись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів у разі погіршення свого майнового стану.

VIІ. Судові витрати.

52. Судові витрати, згідно ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.

53. Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

54. Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.12, 13, 49, 76-81, 82, 89, 141, 142, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, Суд,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів на дитину – задовольнити повністю.

2. Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10.12.2015 року у справі №448/1171/15-ц.

3. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі (однієї четвертої) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дати набрання рішення законної сили.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення складений 06.05.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК